53. Види адміністративних актів

Аналіз проблематики буде також неповним без наведення класифікації адміністративних актів.

За юридичними наслідками індивідуальні акти можуть бути зобов’язуючими, забороняючими, правоуповноважуючими та такими що містять відмови.

Також в нашій доктрині використовуються і інші критерії для класифікації «актів управління»: порядок прийняття; форма волевиявлення тощо.

У доктрині ФРН адміністративні акти за змістом поділяють на постановляючі, установляючі (констатуючі), правовстановляючі та такі, що розв’язують спір. Постановляючими є акти, що наказують, забороняють, дозволяють, відмовляють, обмежують, скасовують. Установляючими актами констатується певний стан. Правовстановлюючі акти встановлюють певні правовідносини (наприклад, рішення про затвердження плану).

За дією у часі адміністративні акти поділяються на разові (наприклад, рішення про виплату одноразової компенсації) та постійні (наприклад, дозвіл на зайняття підприємницькою діяльністю).

Адміністративні акти за характером дії щодо особи поділяються на обтяжуючі (наприклад, донарахування податкового платежу) та сприяючі (наприклад, рішення про призначення пенсії). Остання класифікація особливо важлива для правового регулювання. Як уточнює Х.Пінкермаєр «обтяжуючі акти невигідні для приватної особи і означають втручання в її права, відмову у задоволенні прохання про надання певних привілеїв, наприклад, позбавлення водійських прав чи відхилення заяви про надання дозволу на будівництво. На противагу їм, сприяючі адміністративні акти надають чи підтверджують право чи юридично значущу перевагу, наприклад, надання дозволу на будівництво чи навчального місця у вузі»

. Ця класифікація допомагає враховувати різні особливості процедури прийняття адміністративних актів, що буде продемонстровано у наступних розділах.

Виділяють також:

Нікчемніакти - акти, юридичнанедійсністьяких очевидна, недолікиякихскасувати не можна і які не породжуютьюридичнихнаслідків. Вони недійсні з моменту прийняття, за їхневиконання не настаєюридичнавідповідальність (якімістятьвказівкищодопорушеннязаконодавства, сприяютьвчиненнюзлочинівтощо).

Оспорювані (заперечувані) акти - акти з помилками, дефектністьяких не є очевидною, і якіможнаскасувати, доопрацювати, привести у відповідність до вимогзаконодавства. Недоліки не позбавляютьїхюридичноїсили, але вониможуть бути оскарженізаінтересованимисуб'єктами права. Післяоскарженняабоопротестування акт може бути визнаноабоправомірним, законним (післяусуненнянедоліків), абонікчемним. За такоїситуаціїоспорюваніактипідлягаютьвиконанню на відмінувіднікчемнихактів.

54. Адміністративні послуги: сутність та види

Адміністративні послуги — це публічні (державні та муніципальні) послуги, що надаються органами виконавчої влади, виконавчими органами місцевого самоврядування та іншими уповноваженими суб'єктами, і надання яких пов'язане з реалізацією владних повноважень^[1].

Поняття «адміністративна послуга» використовується, насамперед, у країнах англо-американської сім'ї права (Велика Британія, Канада, США) та в північноєвропейськихкраїнах (Фінляндія, Швеція). І навпаки, у країн

ах романо-германської сім'ї права домінуючим залишається традиційний підхід нормативного визначення відносин між владою і приватними особами через використання таких категорій, як «повноваження», «функції» та «завдання» адміністративних органів^[2]. Крім того, у вітчизняній літературі часто вживалося поняття «управлінські послуги», яке, на думку І. Б. Коліушка, є менш вдалим.

Адміністративні послуги є провідним засобом реалізації прав громадян у сфері виконавчої влади, адже абсолютна більшість справ, що вирішуються органами публічної адміністрації, ініціюються самими громадянами і стосуються їхніх суб'єктивних прав^[1].

Іншими словами, підставою надання адміністративної послуги є звернення приватної сторони (громадянина) до публічної (державного або муніципального органу).

На сьогодні офіційним і загальноприйнятим є законодавче визначення адміністративної послуги:

Адміністративна послуга — результат здійснення владних повноважень суб'єктом надання адміністративних послуг за заявою фізичної або юридичної особи, спрямований на набуття, зміну чи припинення прав та/або обов'язків такої особи відповідно до закону (п. 1 ст. 1 Закону про адміністративні послуги).

ВИДИ:

1. За рівнем встановлення повноважень щодо надання адміністративних послуг та видом правового регулювання процедури їх надання:

— адміністративні послуги з централізованим регулюванням (закони, акти Кабінету Міністрів);

— адміністративні послуги з локальним регулюванням (акти органів місцевого самоврядування);

— адміністративні послуги зі "змішаним" регулюванням (коли має місце одночасно і централізоване, і локальне регулювання).

2. За критерієм платності:

— платні послуги;

— безоплатні послуги.

3. За змістом публічно-службової діяльності щодо надання адміністративних послуг:

— реєстрація;

— надання дозволу (ліцензії);

— сертифікація;

— атестація;

— верифікація;

— нострифікація;

— легалізація;

— встановлення статусу тощо.

4. За предметом (характером) питань, щодо вирішення яких звертаються приватні особи:

— підприємницькі (господарські) послуги;

— соціальні послуги;

— земельні послуги;

— будівельно-комунальні послуги тощо.