43. Суб’єктивні публічні права приватних осіб та їх види

Суб'єктивне публічне право є різновидом суб'єктивного права, тому йому притаманні всі ознаки останнього. Особливості суб'єктивного публічного права полягають: по-перше, у залеж- ності від публічного інтересу, по-друге, у про- цедурі набуття та втрати права, по-третє, у юри- дичних гарантіях їх реалізації та захисту. Структура суб'єктивного публічного права включає : 1) право суб'єкта на власні дії; 2) пра- во на вимогу відповідної поведінки від зо- бов'язаних суб'єктів; 3) право на публічні пос- луги у тому числі і адміністративні; 4) право на охорону та захист. Суб’єктивні публічні права приватних осіб – це спеціальна категорія, що виражає формально закріплені повноваження фізичних та юридичних осіб, які пройшли належну правотворчу процедуру, гарантовані державою. Це міра дозволеної поведінки особи закріплена в юридичних нормах, що включають у себе усі нормативно закріплені права людини і громадянина, конституційні і галузеві і т.д.

О. Ю. Синявська вважає, що суб'єктивні публічні права регулюють відносини приватних осіб із державою. Вони є складовим елементом їх адміністративно-правового стату- су. До галузі адміністративного права належать усі ті права і свободи громадянина, які він вико- ристовує у сфері державного управління і не може реалізувати без вступу у відносини з орга- нами виконавчої влади. Так надаючи суб'єктивні приватні права держава обмежує своє втручання у приватну сферу встановленням міри дозволеної поведінки уповноваженої особи, а встановлюючи суб'єктивні публічні права держава наділяє упо- вноважену особу додатковою правовою можли- вістю у певному порядку вимагати від неї акти- вних дій

Заверуха О., стверджує, що суб'єктивні права громадянина обов'язково характеризуються ознакою публічності, що означає можливість впливати на управлінські процеси, брати участь у державній і суспільно-політичній діяльності, користуватися передбаченими Конституцією правами і свободами, оскаржувати дії, рішення чи бездіяльність органів влади та їх посадових осіб до суду [21, с. 50]. Б. Кістяківський визначає три групи суб'єктивних публічних прав особи: право на свободу, або право на невтручання держави у визначену сферу реалізації особистості; політичні права або право на участь у організації та спрямуванні діяльності держави; право на пози- тивні послуги зі сторони держави. Він ствер- джує, що перші дві групи суб'єктивних прав бу- дуть розширені однак їх кількість та види не примножуватимуться, щодо третьої групи суб'єктивних публічних прав, то на його думку, вони будуть не лише розширені, але і доповнені новими видами прав. До таких прав він у першу чергу відносить право на юридичний захист з боку держави у судовому порядку.

Структура суб'єктивного публічного права включає : 1) право суб'єкта на власні дії; 2) пра- во на вимогу відповідної поведінки від зо- бов'язаних суб'єктів; 3) право на публічні пос- луги у тому числі і адміністративні; 4) право на охорону та захист.

Суб'єктивне право як юридична категорія традиційно означає виражені у правовій нормі і встановлені в ній:

1) свободу поведінки індивіда в межах, закріплених правовою нормою;

2) можливість користування певним соціальним благом;

3) повноваження на здійснення конкретних дій та право вимоги відповідних дій від інших осіб;

4) можливість звернутися за захистом права до суду. Суб'єктивні права завжди зв'язуються з можливістю задоволення інтересів громадян у різних сферах (економічній, матеріальної, духовної і т. д.).

 У теоретичній правовій літературі розрізняють три категорії суб'єктивних прав людини і громадянина:

 Відповідно до класифікації Б. С. Ебзеева, перша група суб'єктивних прав характеризується тим, що держава визнає за особистістю певну сферу відносин, яка не може бути об'єктом домагань самої держави. Більш того, держава повинна захищати дану сферу суб'єктивних прав і свобод громадян від незаконних дій і рішень органів публічної влади та їх посадових осіб. У цю групу суб'єктивних прав входять, наприклад: право на недоторканність особи і житла; таємниця листування; свобода пересування; свобода думки, совісті і релігії; свобода слова, друку, зборів, вуличних походів і демонстрацій.

 Друга група суб'єктивних прав включає в себе право на участь в управлінні державою і суспільством (наприклад, право обирати і бути обраним до органів державної влади та органи місцевого самоврядування, брати участь у референдумі).

 Третя група суб'єктивних прав надає індивіду можливість вимагати від публічної влади, держави та її органів позитивної діяльності щодо забезпечення визнаних за особистістю прав і свобод (наприклад, право на працю, освіту, матеріальне забезпечення в старості, по хворобі і т. д.).