42. Поняття і складові елементи адміністративно-правового статусу приватних осіб.

Адміністративно-правовий статус приватної особи – це сукупність юридичних засобів, які характеризують місце і роль фізичної або юридичної особи в адміністративно-правових відносинах. Визна­чаль­ними для аналізу адміністративно-правового статусу особи є такі юридичні інститути:

1) публічні суб’єктивні права та юридичні обов’язки;

2) правосуб’єктність особи;

3) адміністративна відпові­даль­ність;

4) у деяких випадках – дисциплінарна відповідальність посадових осіб публічної адміністрації.

За структурою адміністративно-правовий статус приватної фізичної особи складається з негативного статусу (це право фізичної особи на те, щоб влада не втручалася у сферу особистої свободи, відмежованої законом); позитивного статусу (обов’язок публічної адміністрації надавати визначені законодавством адміністративні сервісні послуги) та активного статусу (право громадянин бути єдиним джерелом влади та безпосередньо чи через обраних представників здійснювати її). Отже, адміністративно-правовий статус приватної особи (структура) складається з негативного статусу (це право фізичної особи на те, щоб публічна влада не втручалася у сферу особистої свободи, відмежованої законом); позитивного статусу (обов’язок публічної адміністрації надавати визначені законодавством сервісні послуги) та активного статусу (право громадянин бути єдиним джерелом влади та безпосередньо чи через обраних представників здійснювати її).

Складові елементи адміністративно-правового статусу п.о.

1) громадянство;

2) права і свободи за галузями;

3) обов'язки;

4) гарантії прав і свобод

5) адміністративна правоздатність;

6) адміністративна дієздатність;

Громадяни володіють загальними і спеціальними (видовими) адміністративно-правовими статусами. Останні відображені в таких категоріях, як державний службовець, посадова особа, індивідуальний підприємець, студент, безробітний, водій, мисливець, біженець, турист, інвалід і т. д. Спеціальна адміністративна правосуб'єктність громадян свідчить про те, що вони здатні бути учасниками певного кола адміністративних правовідносин та носіями відповідних їм суб'єктивних прав і обов'язків. Так, громадянин, зареєстрований як індивідуального підприємця і тому володіє спеціальною адміністративною правосуб'єктністю, перебуває у адміністративних правовідносинах з органами адміністративної влади. Зазначені органи можуть надавати підтримку індивідуальному підприємцю, давати дозволи (ліцензії) на здійснення окремих видів підприємницької діяльності, контролювати діяльність підприємця у відповідності з законом, встановлювати спеціальний адміністративно-правовий режим для деяких видів підприємницької діяльності, передбачених у федеральному законодавстві.

У процедурному значенні можна виділити такі категорії приватних осіб:

1) особа, яка звертається до адміністративного органу із заявою, в тому числі за отриманням адміністративної послуги (заявник);

2)  особа, щодо якої приймається акт за ініціативою адміністративного органу, в тому числі в порядку здійснення контрольних повноважень (адресат);

3) особа, яка вступає в адміністративну процедуру за власною ініціативою або залучається за ініціативою адміністративного органу, оскільки рішення у справі може вплинути на її права чи законні інтереси (заінтересована особа);

4)  особа, яка звертається до адміністративного органу зі скаргою на рішення, дії та бездіяльність адміністративного органу (скаржник).

Адміністративно-правовий статус іноземних громадян порівняно із статусом громадян України вужчий. Вони:

- не можуть бути державними службовцями та обіймати посади в державному апараті;

- не можуть займатися певною трудовою діяльністю;

- не можуть бути членами політичних партій України;

- не можуть обирати та бути обраними до державних органів влади та місцевого самоврядування;

- не можуть проходити службу у Збройних Силах України. Для них:

- існують обмеження щодо пересування та вибору місця перебування в країні;

- встановлюються спеціальні правила в'їзду та виїзду з країни;

- існують деякі особливості притягнення цих осіб до адміністративної відповідальності.

Адміністративна правосуб'єктність цих громадян настає з часу в'їзду на територію України та припиняється після виїзду.

Статус біженця надається іноземцю чи особі без громадянства на підставі відповідного закону України, у випадках обґрунтованого побоювання цих осіб стати жертвою переслідувань за ознаками:

- расової, національної належності;

- ставлення до релігії, громадянства;

- належності до певної соціальної групи;

- через політичні переконання.

Адміністративно-правовий статус іноземців, що володіють дипломатичним імунітетом, встановлюється законодавством України та міжнародними угодами.