32. Принцип прозорості

(+ тут ще про відкритість)

Державне управління має бути прозорим та відкритим. Секретними або конфіденційними можуть бути лише питання, які так чи інакше стосуються національної безпеки, або особистих даних. Починаючи з 60-х pp. минулого століття в демократичних країнах почали приділяти увагу відкритості урядової діяльності, що сьогодні є особливо важливою нормою державного управління.

Відкритість означає доступність конкретного адміністративного органу для зовнішньої перевірки або контролю, а прозорість - що він може бути «просвічений наскрізь» з метою перевірки та нагляду. Відкритість і прозорість є необхідними інструментами забезпечення верховенства права, рівноправності перед законом і підзвітності.

З одного боку, дотримання принципів відкритості й прозорості дозволяє будь-кому, на кого виливає адміністративне законодавство, дізнатися, на основі чого воно застосовується, а з іншого - ці принципи полегшують проведення зовнішніх перевірок наглядовими та контролюючими органами.

Відкритість і прозорість виконують дві важливі функції. З одного боку, вони захищають інтереси суспільства, оскільки зменшують вірогідність поганого управління та корупції. З іншого - вони є важливим інструментом захисту особистих прав, оскільки забезпечують адміністративні рішення обґрунтуванням, унаслідок чого допомагають зацікавленим сторонам оскаржити рішення та вимагати його перегляду.

Відкритість і прозорість можуть бути досягнуті за допомогою більш конкретних правил і практик. Серед них як найбільш важливі можна виділити наступні:

1) повідомлення про намічені дії, рішення;

2) забезпечення розкриття даних та іншої інформації, на яких базуються дії та рішення;

3) вимогу про оприлюднення будь-якого формального або неформального критерію, на основі якого приймалися рішення;

4) забезпечення участі зацікавлених сторін в адміністративному процесі;

5) вимога про відкритий, а не секретний процес прийняття рішення;

6) надання обґрунтування прийняття рішень;

7) забезпечення доступності адекватних форм регресу при визначенні законності і правильності дій.

Позитивний результат реалізації принципу відкритості та прозорості в повній мірі може бути отриманий за умови адекватної принципам демократичного суспільства поведінки засобів комунікацій, що забезпечують прямі і зворотні зв'язки населення з органами виконавчої влади.

Принцип прозорості визначений під впливом Скандинавських принципів належного урядування, запозичений із вступом до ЄС Швеції та Фінляндії у середині 1990-х рр.. У європейському праві переважно застосовується щодо доступу до офіційних документів, які містять прийняті рішення.

Принцип прозорості – суб’єкти публічної адміністрації зобов’язані забезпечувати інформування приватних осіб відповідними засобами про вжитті заходи та прийняті рішення, включаючи публікування офіційних документів (кафедральний підручник)

33. Принцип підзвітності

В адміністративному праві кожен адміністративний орган має нести відповідальність за свої дії перед іншими адміністративними, законодавчими або судовими органами.

Підзвітність означає, що посадова особа або орган влади мають пояснити та обґрунтувати свої дії перед тими, хто цього вимагає. Відповідно до принципу підзвітності жодний орган влади не може бути звільнений від контролю та перевірок інших органів. Підзвітність є інструментом, який допомагає упевнитись у дотриманні принципів верховенства права, відкритості, прозорості, неупередженості та рівноправності перед законом. Цей принцип гарантує дотримання в державному управлінні таких цінностей, як ефективність, результативність, надійність і передбачуваність.

Основними механізмами забезпечення підзвітності є судовий розгляд, звернення до вищого адміністративного органу, розслідування уповноваженого у справах людини, інспекторська перевірка спеціальної комісії або колегії, перевірка парламентського комітету. Особливою рисою підзвітності у сфері адміністративного права є те, що вона здійснюється за допомогою комплексу достатньо формалізованих процедур. Не існує абстрактної підзвітності, натомість є конкретні, законодавчо окреслені питання, щодо яких необхідно звітувати, дотримуючись спеціальних процедур.