26. Юридична сила джерел адміністративного права

Основним видом джерел адміністративного права є нормативно-правовіакти – письмові документи державних органів та інших компетентних суб'єктів, що приймаються ними в установленомупорядку і вміщують адміністративно-правові норми.Вони утворюють систему, якапобудованавідповіднодопринципуверховенствазакону.

Місцеконкретногоджерелаадміністративногоправа у ційсистемівизначаєтьсяпоняттямюридичноїсили.Останняхарактеризуєступіньпідпорядкуваннянормативно-правовихактів, а саме:

1)усівонигрунтуютьсянанормахКонституції і законівУкраїни, якімаютьнайвищуюридичнусилу; 

2)нормативніактивищихорганіввиконавчоївлади є юридичноюбазоюдляактів, щоприймаютьсяорганамивиконавчоївладинижчогорівня;

3)актицентральнихорганіввиконавчоївладимаютьбільшиймасштабдії, ніжаналогічніактинижчихорганів;

4)нормативніактигалузевого (відомчого) характеруґрунтуютьсянаджерелахзагальнодержавногохарактеру.

Основнимивидаминормативно-правовихактівякджереладміністративногоправа, заїхюридичноюсилою, є наступні.

1.ЗакониякформавиявленняволінародуУкраїнизакріплюють і регулюютьнайважливішіаспектиорганізації і діяльностіорганіввиконавчоївлади, державноїслужби, правовогостатусуособи у сферідержавногоуправління, створюютьрежимвідповідальності, а такожрегламентуютьпорядокреалізаціїповноваженьорганівуправління, правоохоронних, судовихтаіншихорганів. Законибуваютьконституційнітазвичайні.
   КонституціяУкраїниякОсновнийЗаконмаєвирішальнезначення у встановленніосновправовогорегулюваннядержавногоуправління, акумулюєголовнізасади, задаєуправлінськимвідносинамцільовуспрямованість. В ОсновномуЗаконівизначаютьсясистемаорганіввиконавчоївлади, їхнайважливішіповноваження, організаціядіяльності, зовнішніформиправовихактів.Конституційніположеннявстановлюютьосновиадміністративно-правовогостатусугромадян, закріплюютьправонаучастьоб'єднаньгромадян і трудовихколективів в управліннідержавними і громадськимисправами, обов'язки і відповідальністьпосадовихосіб, найважливішіспособизміцненнязаконностітадисципліни в державномууправлінні.

2.ПостановиВерховноїРадиУкраїнимаютьорганізаційно-правовийхарактер і заюридичноюсилою є наступнимпіслязаконіврівнем.Ціактибуваютьдвохвидів.
 По-перше, з їхдопомогоюпарламентможевирішуватиневідкладніпитаннякерівництвадержавою, яківіднесенідойогокомпетенції, аленеврегульовані у законах.

По-друге, парламентпостановамивводить у діюновізакони, скасовує і змінюєзастарілі.Подібніактиздебільшогонемістятьправовихнорм, є нормативно-допоміжними.Але з оглядунаїхправотворчезначення, а такожнате, щовонидіютьнеодноразово — протягоміснуванняголовногоакту (закону), їхтакожслідвідноситидоджерелправа.

3.УказиПрезидентаУкраїни — актиглавидержави, щовидаються у межахйогоповноваженьнаосновітанавиконанняКонституції і законівУкраїни.
   Реалізуючисвоїповноваження у сферівиконавчоївлади, ПрезидентУкраїнивидаєнормативно-правовіакти, якінасампередстосуютьсястворення і діяльностіорганіввиконавчоївлади. Президентприймаєнормативніукази з питаньдержавноїслужби, управлінняекономікою, з питаньрозвиткупідприємництвата з деякихіншихважливихпитань.
   ТакіактиПрезидентаУкраїни, якрозпорядження, маютьіндивідуальнийхарактер і нормправазазвичайнемістять.

4.АктиКабінетуМіністрівУкраїни, щомаютьнормативнийхарактер, називаютьсяпостановами. Постановиурядуприймаютьсяколегіальнонайогозасіданнях.ЦимиактамиконкретизуютьсяположеннязаконівУкраїни і указівПрезидентаУкраїни, в томучислі з питань, які є предметомадміністративно-правовогорегулювання.
   Крімтого, КабінетМіністрівсамостійноприймаєрішення, якістосуютьсяпитаньдержавногоуправління, віднесенихдойогокомпетенції. Ними, як і актамиПрезидента, регулюютьсяорганізація і діяльністьцентральнихтамісцевихорганіввиконавчоївлади, питанняуправління в сферахекономічного, соціально-культурногорозвитку, адміністративно-політичноїдіяльності.
   Постановамиуряду (як і актамипарламенту, ПрезидентаУкраїни, іншихорганіввиконавчоївлади) затверджуютьсястатути, положення, правила, інструкціїтадеякііншіакти, щомістятьадміністративно-правовінорми.
  

Статут, положення — акт, якийвизначаєорганізаціютадіяльністьокремихорганіввиконавчоївлади, підприємств, установ, організацій, їхслужбовцівтаіншихосіб у певнихсферахдіяльності.

Правила — акт, щоконкретизуєнормиправабільшзагальногохарактеру з метоюрегулюванняповедінкисуб'єктівправовідносин у певнихсферахдержавногоуправління і маєпроцедурнийхарактер.

Інструкція — акт, я кимроз'яснюєтьсяпорядокзастосуваннязаконучиіншогоактубільшоїюридичноїсили, створюєтьсямеханізмїхреалізації.

Окрімпостанов, КабінетМіністрівУкраїнивидає і такіакти, якрозпорядження, котрімають, якправило, індивідуальнийхарактер і спрямованінавирішенняконкретнихуправлінськихсправ.

5. Наказиміністерствтаіншихцентральнихорганіввиконавчоївлади — активідомчого (галузевого) характеру, яківидаютьсяміністром, керівникоміншогоцентральногоорганувиконавчоївлади у одноосібномупорядку. Наказиможутьматигалузевийабоміжгалузевийхарактер.Інодіцентральніорганивиконавчоївладивидаютьспільніакти.

6. Нормативно-правовіактиВерховноїРади і РадиміністрівАвтономноїРеспублікиКрим (АРК).ВерховнаРада АРК приймаєКонституцію АРК, яказатверджуєтьсяВерховноюРадоюУкраїни, таіншінормативно-правовіакти у формірішеньтапостанов.АктамиВерховноїРади АРК можездійснюватисясамостійнеадміністративно-правоверегулювання з належнихдоїївіданняпитань: сільськогогосподарства, лісів; меліораціїтакар'єрів; громадськихробіт, ремесел і промислівблагодійноїдіяльності; курортно-рекреаційноїсферитадеякихінших.

Нормативно-правовимиактамиРадиМіністрів АРК є постанови, якіможутьприйматися з питаньрозвитку в регіоніекономіки, соціальноїсфери, фінансової, кредитноїтаціновоїполітики, промисловості, паливно-енергетичногокомплексу, водогосподарськогобудівництва і зрошуваногоземлеробстватаінших.

7. Актимісцевихдержавнихадміністрацій — розпорядженняїхголівприймаються в одноосібномупорядку і є обов'язковимидлявиконаннянавідповіднійтериторії (область, місто, район) всімаорганами, підприємствами, установами, організаціями, посадовимиособами, громадянами.
   Керівникиуправлінь, відділівтаіншихструктурнихпідрозділівмісцевоїдержавноїадміністраціївидаютьнакази, які в деякихвипадкахтакожможутьматинормативнийхарактер і є обов'язковимидляпевногоколапідприємств, установ, іншихорганізацій, щодіютьнавідповіднійтериторії.
  

8. Рішеннямісцевихрад(органівмісцевогосамоврядування)такожможутьміститинормиадміністративногоправа.Зокрема, органимісцевогосамоврядуваннявстановлюютьзагальнообов'язковіправила з питаньблагоустроютериторіїнаселеногопункту, забезпечення у ньомучистоти і порядку, торгівлінаринках, додержаннятиші в громадськихмісцях, боротьбизістихійнимлихом, епідеміями, епізоотіями.

9. Актиорганівуправліннядержавнихпідприємств, установ, організацій — наказиїхкерівників. Правоцихкерівниківприйматинормиправапов'язане з необхідністюреалізаціїкомпетенціївласникамайна, тобтодержави в особіїїорганів.Наказиприймаютьсяодноосібно, їхдіяпоширюєтьсянавсіструктурніпідрозділи, відділи, служби, працівниківвідповіднихутворень.

Крімнормативно-правовихактівдержавнихорганів, окремимвидомджереладміністративногоправа є міжнародніугоди (договори) Українитаміжнародно-правовіакти, щоратифікованіВерховноюРадоюУкраїни.Відповіднодост.9 КонституціїУкраїнивони є частиноюнаціональногозаконодавства. Міжнародно-правовіактирегулюють і питання, яківіднесенідоадміністративно-правовоїсфери: захистправ і свободлюдини і громадянина; правовийстатусіноземців; порядокперетинудержавногокордону; взаємодіяприкордоннихвійськтамитнихслужбсусідніхдержав; міжнароднетранспортнесполучення; співробітництво у різнихгалузяхнародногогосподарства; боротьбаіззлочинністю.

ЗасвоєююридичноюсилоюнормиміжнароднихугодтаміжнародноправовихактівпосідаютьмісцеміжнормамиКонституціїтазвичайнихзаконів.