22. Національні формалізовані джерела адміністративного права

До формалізованих джерел адміністративного права відповідно до доктрини належать: КУ, кодифіковані акти, закони, підзаконні нпа.

Конституція України. Визначає основи формування та діяльності органів виконавчої влади, визначає права свободи і обовязки людини і громадянина, встановлює передумови формування громадянського суспільства, правопорядку, законності, прямо закріплює окремі види адміністративних правовідносин.

Закони України. Н-д: «Про ЦОВВ», «Про державну службу», «Про місцеві державні адміністрації» та ін.

Кодифіковані акти. КУпАП, Земельний кодекс, Митний кодекс тощо.

Підзаконні нпа. Постанови ВРУ (норми організаційно-правового характеру), укази президента (н-д, «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади»), постанови КМУ, накази центральних органів, розпорядження місцевих органів виконавчої влади, постанови і рішення ВР АРК, рішення органів місцевого самоврядування.

23. Міжнародні формалізовані джерела адміністративного права

Ст. 9 КУ: чинні міжнародні угоди, згода на обов’язковість яких надана ВРУ, є частиною національного законодавства України. ЗУ «Про міжнародні договори України».

Міжнародними угодами врегульовані питання: захисту прав і свобод людини і громадянина, порядку перетину державного кордону, взаємодії прикордонних і митних служб.

Джерелами адміністративного права виступають:

Конвенції – це міжнародні договори, які є простими за формою і стосуються окремого предмета. Стосуються політичних, юридичних і соціально-економічних питань. Н-д: Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р.; Конвенція Ради Європи про заходи щодо протидії торгівлі людьми 2005 р.; Цивільна конвенція Ради Європи про боротьбу з корупцією 1999 р. та ін.

Міжнародні договори і угоди – це форма закріплення взаємних міждержавних відносин. Поділяють на правові та контрактні. Правові фіксують норми міжнародного права, які отримали загальне визнання, а контрактні формулюють поточне зобов’язання держави. Н-д: Договір про зону вільної торгівлі 2011 р.

Директиви – нормативно-правові акти, що є обов’язковими для держав членів стосовно результатів, які мають бути досягнуті. Н-д: Директива 95/46/ЄС Європейського парламенту і Ради «Про захист фізичних осіб при обробці персональних даних і про вільне переміщення таких даних» 1995 року.

Правові акти ЄС - Acquis communautaire, регламенти ЄС (найважливіші акти законодавства, які поєднують норми права та розпорядження у формі інструкцій, мають переважно процесуальний характер, н-д, Регламент ЄС, що встановлює Шенгенський кодекс про кордони).

24. Неформалізовані джерела адміністративного права

До неформалізованих джерел адміністративного права відповідно до доктрини належать: судова практика, звичаї, традиції, норми моралі, неписані принципи права, soft law.

Судова практика – див. питання 25.

Правовий звичай — це історично обумовлене неписане правило поведінки людей, яке ввійшло в звичку в силу багаторазового застосування протягом тривалого часу життя суспільства. іноді правовий звичай санкціонується державою. Сьогодні така форма права у нас майже не збереглась.У зв’язку з тим, що правовий звичай має переважно допоміжний характер у регулюванні публічно-управлінських відносин, він не може мати однакову юридичну силу із законом. Визначаючи місце акта управління і співвідносячи його з правовим звичаєм, необхідно мати на увазі, що юридична сила звичаю буде залежати від органу влади, що санкціонує його, та від юридичної сили відповідного акта управління. Дослыджував – Мойсак С.М.

Softlaw – норми і правила поведінки, закріплені в актах міжнародних організацій, які не є формально обов’язковими для держав учасниць, однак дотримуються останніми і часто імплементуються у національне право. Приклад – акти Венеціанської комісії.