20. Кодифікація як форма систематизації адміністративного права

Кодифікація законодавства — це спосіб систематизації адміністративно-правових актів, заснований на змістовній переробці й узгодженні певної групи юридичних норм, пов'язаних загальним предметом регулювання, й об'єднанні їх в єдиному новому акті. Результатом кодифікації виступає новий зведений акт кодифікаційного типу (кодекс, статут, положення), який комплексно врегульовує окрему галузь суспільних відносин, відзначається логічною послідовністю, чіткістю структури. Завдяки цьому вдосконалюється зміст адміністративно-правових норм, припиняється дія застарілих норм, заповнюються прогалини в адміністративно-правовому регулюванні, створюються передумови для значного підвищення його ефективності. Кодифікація завжди має офіційний характер, здійснюється державними органами, які мають відповідну компетенцію. Для спрощення кодифікаційних робіт, з огляду на суттєву відмінність матеріальних і процесуальних норм адміністративного права, доцільно провести їх роздільну кодифікацію. У цілому при кодифікації адміністративного законодавства слід керуватися наступними положеннями: а) предметом кодифікаційних робіт повинні стати головні, найважливіші адміністративно-правові норми; б) не слід кодифікувати норми особливої частини адміністративного права, які мають міжгалузевий характер; в) необхідна роздільна кодифікація матеріальних та процесуальних норм адміністративного правова. Адміністративне законодавство може бути кодифіковане як у межах своїх загальних засад (загальна кодифікація), так і в межах окремих підгалузей та інститутів права або сфер та галузей управління (спеціальна і галузева кодифікація). У всіх випадках кодифікація виступатиме як узагальнююче об'єднання значної частини існуючого нормативного масиву діючого адміністративного права.

Згідно з Концепцією адміністративної реформи в Україні, схвалена Указом ПУ від 22 липня 1998 року № 810 планується здійснювати систематизацію адміністративного права, насамперед, шляхом його кодифікації. Концепцією передбачено, що першим результатом використання саме цього способу систематизації повинно стати прийняття Кодексу про адміністративні проступки, Кодексу загальних правил поведінки державних службовців, Адміністративно-процесуального кодексу та Адміністративно-процедурного кодексу.

21. Система та види джерел адміністративного права

Джерело адміністративного права – зовнішня форма вираження норм адміністративного права. Це встановлені державаю або визнані нею офіційні документальні форми виявлення і закріплення норм права, що мають загальнообовязкове або локальнее значення.

Система джерел адміністративного права:

1. Акти вищої юридичної сили (КУ, міжнародні акти, закони);

2. Підзаконні НПА;

3. Рішення судових органів (рішення КСУ, постанови ВСУ, рішення ВАСУ, рішення ЄСПЛ);

4. Акти, які справляють суттєвий вплив на суспільні відносини і в майбутньому можуть бути віднесені до джерел адміністративного права (норми «мякого» права).

Види (В.Б. Авер'янов):

1. Конституція

2. Міжнародні акти

3. Закони

4. Постанови ВРУ

5. Укази ПУ

6. Акти КМУ

7. Акти ЦОВВ

8. Акти ВР і РМ АРК

9. Акти МДА

10. Акти ОМС

11. Акти керівників державних підприємств, установ й організацій

Види:

• Загальні,

• Відомчі,

• Місцеві,

• Локальні.