17. Чинники формування системи адміністративного права

На думку представників науки теорії права, система будь-якої галузі права утворюється з таких елементів: норми права, інститути права, підгалузі права. Не є винятком у цьому розумінні й адміністративне право.

Разом з цим слід зазначити, що виділення у межах системи права та­ких елементів, як інститут, підгалузь та галузь права, є вельми умовним. Це пов'язано з тим, що у правничій науці досі не визначені чіткі критерії розмежування інституту, підгалузі та галузі права. Як критерій зазвичай використовується категорія «обсяг правового регулювання». Тобто, якщо сукупність норм регулює невелике коло однорідних суспільних відносин, то така сукупність утворює інститут права. Якщо така сукупність є більшою, то має йтися вже про підгалузь права. Проте очевидним є те, що наведе­ний критерій (обсяг правового регулювання) є відносно визначеним по­няттям, яке не дає відповіді на головне питання, якою саме у кількісному вимірі має бути сукупність юридичних норм для того, щоб її можна було назвати, скажімо, підгалуззю права. Викладене рівною мірою стосується як інституту, так і галузі права.

Мельник

Система вітчизняного адміністративного права у всі часи його існування не відрізнялася структурністю та логічністю побудови, що багато у чому було пов’язано з великою кількістю адміністративно- правових норм. Доволі показовими у зв’язку з викладеним виглядають слова В. Левітського, який у часи становлення адміністративного права, писав, що дану дисципліну розширюють до розмірів енциклопедії суспільних наук, зміст якої складає така маса різнорідного матеріалу, що його вивчення є не під силу одній особі. Подібна ситуація була характерною також і для радянського адміністративного права, яке, як слушно висловився у 1927 р. професор М. Карадже-Іскров, почало ставати синонімом радянського права взагалі. У подальші часи ситуація із обсягом правового масиву адміністративного права лише ускладнювалася, що було пов’язано із розширенням суспільних відносин, які регулювалися даною галуззю права.

Істиною є той факт, що переважна більшість норм українського права – це норми адміністративного права. Це, можливо, складно зрозуміти лише шляхом аналізу чинних нормативних актів, проте це є доволі очевидним, якщо дивитися на адміністративне право крізь призму змісту відповідних підручників. Сфера публічного управління економікою, соціальним життям, правоохоронна сфера, охорона навколишнього природного середовища тощо, це ті сфери, які підпадають під регулятивний вплив норм адміністративного права.

Внутрішній зміст адміністративного права формувався, виходячи із завдань, які ставила держава перед наукою і я, які полягали у тому, що адміністративне право має стати регулятором усієї сукупності управлінських відносин у державі. Саме це і пояснює поступово сформований гігантський розмір Загальної та Особливої частини адміністративного права, що зову ф знову нагадує нам поліцейське право з його численними регламентами та приписами.