12. Публічне право та його сутність

Поняття "публічне право"вперше було введено давньоримським юристом Ульпіаном. Він писав, що публічне право - право, яке стосується становища римської держави, а приватне стосується інтересів окремих осіб.

Публічне право регулює побудову та функціонування органів державної влади та ОМС, а також інших суб'єктів, що мають забезпечувати реалізацію публічних інтересів. Публічне право являє собою частину об'єктивного права, яке грунтується на засадах централізації(імперативності), що однак не виключає існування у сфері його регулювання і ознак децентралізації(диспозитивності). В останньому випадку йдеться про норми публічного права, які передбачають існування, наприклад, адміністративних договорів тощо.

Головною особливістю публічного права слід вважати те, що його норми регулюють відносини, в яких однією стороною є орган державної влади чи омс або суб'єкт делегований повноважень, що діє з приводу і для реалізації публічних функцій і завдань, спрямованих на задоволення публічного інтересу. Норми публічного права слугують усім, загалу, при цьому не виокремлюючи нікого, а навпаки розуміючи "всіх"як специфічну фікцію, що представляє всю сукупність її членів разом.

Своєрідним антиподом публічного права виступає приватне право, спрямоване на охорону та захист приватних інтересів відповідно до принципів свободи та рівності всіх суб'єктів.

Основні елементи публічного права: конституційне, адміністративне, кримінальне, кримінально-виконавче, конституційно-процесуальне, судове процесуальне, право ЄС, міжнародне публічне право.

13.Адміністративне право в системіпублічного права

До галузейпублічного права традиційно належать конституційне, адміністративне, адміністративно-процесуальне, кримінальне, кримінально-процесуальне, міжнароднепублічне право..Цейперелік не є незмінним, вінперіодичнозмінюється, поповнюєтьсяновимигалузями, в тому числіпохідними. Зокрема, до них слідбуло б віднести і такугалузь права другого рівня, щотількиформується, як муніципальне право.

Як і конституційне, адміністративне право опосередковуєфункціонуванняпублічноївлади в державі. У той же час адміністративно-правоверегулювання є своєріднимпродовженнямконституційно-правових норм, конкретизуючибагато в чомуїхдію. Адміністративне право певноюмірою є засобомреалізаціКонституції в найважливішійсферіфункціонуванняпублічноївлади, сферівиконаннязаконів та іншихправовихактівдержави.

За умов побудови держави на засадах поділу державної влади на законодавчу, виконавчу і судову адміністративне право найтісніше поєднане з виконавчою гілкою державної влади.

Поділ права на публічне і приватне є підґрунтямрозмежування, у свою чергу, права адміністративного і цивільного як двохфундаментальнихгалузейнаціонального права (Авер’янов). Але не можливо обмежитися виокремленням лише цих галузей, аджеюридичнупершоосновуіншихгалузейнаціонального права становить конституційне право. Воно є підґрунтямрештиінститутів і норм, на якомубазуютьсягалузі так званого першогорівня — цивільне, адміністративне і кримінальне право. Відцихосновнихматеріальнихгалузей права виокремлюються інші, похіднігалузі, такі як: фінансове,податкове, трудове,земельнетощо.

Адміністративне право- є провідною галуззю публічного права з притаманним їй публічно-правовим (імперативним) методом регулювання і на рівні регулювання суспільних відносин, які становлять його предмет, суттєвою специфікою цієї галузі є особливий набір юридичних засобів. Адміністративне право України має регулювати відносини у зв'язку з реалізацією виконавчої влади (управління) з боку не тільки держави, а й органів місцевого самоврядування.Особливістю даних відносин є те, що вони виникають лише в результаті владної діяльності, діяльності від імені публічної влади, і в них завжди бере участь відповідний суб'єкт владних повноважень — орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування тощо.

Найбільш тісно адміністративне право взаємодіє з конституційним правом. Адже сфера виконавчої влади є об’єктом дії обох галузей права. Розмежування цих галузей відбувається за методом правового регулювання. Конституційне право впливає на відносини, що перебувають в статичному стані, тобто конституційне право закріплює, фіксує різноманітні суспільні відносини, основні принципи організації та функціонування виконавчої влади і т. п. А адміністративне право регулює ті самі відносини, але в їхньому розвитку, у стані функціонування, прикладної реалізації, деталізує їх і конкретизує.

Адміністративне і цивільне право регулюють відносини майнового характеру, але адміністративне право забезпечує регулювання відносин в яких переважають інтереси публічного характеру (публічне право), а цивільне право – відносини де переважають приватні інтереси (приватне право) захист яких здійснюється у позивному порядку. Крім того (за методом правового регулювання) норми адміністративного права регулюють відносини, які будуються на підпорядкованості однієї сторони другій, а норми цивільного права – ті відносини, в яких сторони рівноправні.