38. Складна і перехресна адаптації. Перехресна сенсибілізація

У природних умовах існування організм людини завжди піддається впливу складного комплексу факторів, кожен з яких по-різному виражений відносно свого оптимального значення. У природі поєднання всіх факторів у їх оптимальних значеннях - явище практично неможливе. Адаптація до певних кліматичних, фізико-географічних та соціальних умов має складну структуру.

З боку фізіологічних систем часто виникають однотипні відповіді на впливи різних факторів середовища. Так, виникають деякі однакові зміни параметрів кровообігу при впливі різних (часто протилежних) факторів. Наприклад, систолічний артеріальний тиск зростає при дії на організм холоду, високої температури, при гіпоксії та м'язовій роботі.

При комплексній взаємодії між окремими факторами встановлюються особливі взаємовідносини, при яких дія одного в якійсь мірі змінює (підсилює, послаблює) характер впливу іншого.

Поєднання впливу різних факторів на організм отримало назву перехресних, або крос-адаптацій.

Такі впливи характеризуються досить складними взаємовідносинами. Мова йде про те, що організм, який адаптований до дії якогось одного фактора, стає в результаті цього більш стійким до дії іншого. Так було показано, що в людини, адаптованої до гіпоксії, підвищується стійкість до статичної і динамічної м'язової роботи. У свою чергу м'язова робота прискорює і підсилює адаптацію до гіпоксії, до холоду. Інший приклад: гіпоксія збільшує стійкість до тепла; адаптація до тепла сприяє адаптації до гіпоксії.

Однак не завжди підвищена резистентність до одного фактора забезпечує стійкість організму до дії подразників іншої природи. Навпаки, ця так звана "перехресна резистентність" у ряді випадків відсутня і виявляється "перехресна сенсибілізація". При цьому резистентність до визначеного агента супроводжується підвищенням чутливості до іншого агента. Це явище дало підставу Г. Сельє висловити думка про існування "адаптаційної енергії", міра якої для кожного організму обмежена й обумовлена генетичними факторами.

На думку В. Й. Медведєва (1982), неспецифічний компонент адаптації може перекриватися специфічним. Незважаючи на наявність загального неспецифічного компонента, специфічні механізми антагоністичні і можуть знімати явища перехресної адаптації.

39. Слідові реакції та "вегетативна пам'ять"

Порушення функцій органів та систем при впливі на організм людини адаптогенних факторів призводить до активації синтезу нуклеїнових кислот та білків в клітинах цих органів і систем.

Це призводить до формування адаптивних фізіологічних та морфологічних змін, які збільшують можливості систем до адаптації.

У процесі адаптації всі залучені в неї органи, змінюючись кількісно та якісно, утворюють функціональну систему, яка відповідає за адаптацію.

Так, при адаптації до холоду видозмінюється діяльність органів дихання, кровообігу, збільшується основний обмін та терморегуляція.

Структурні зміни, які при цьому відбуваються, називають системним структурним слідом. Системний структурний слід формує загальний фундамент різних адаптацій організму. В основі адаптацій до конкретних факторів середовища лежать структурні сліди різної локалізації та архітектури, які відповідають вимогам середовища та сформованій організмом функціональній системі.

Навіть при одноразовому впливі адаптогенних факторів на організм людини змінюється рівень реакції на усі наступні аналогічні впливи, тобто виникають явища адаптації.

Ці явища відмічаються при дії на організм людини холоду, гіпоксії, хімічних елементів, електричного струму тощо. Сліди навіть одноразових впливів адаптогенних факторів середовища на організм людини призводять до змін вегетативних функцій, змінюють окислювальні процеси, м'язовий термогенез і т. д.

Ці зміни формують в організмі так. звану "вегетативну пам'ять", в основі якої лежить не лише утворення зв'язків між центрами дистантних аналізаторів, але і своєрідний взаємозв'язок між окремими елементами тканинної, судинної, ендокринної, імунної систем. Це забезпечує дозоване регулювання реакції-відповіді організму.

Таким чином, в основі формування індивідуальних адаптації лежать сліди попередніх подразників, а збереження умовних; рефлексів на ці подразники здійснюється у центральній нервовій системі, що прискорює реакцію-відповідь організму.