22. Залежність конституції тіла і расових особливостей людини від клімато-географічних умов її життя

Клімато-географічні і соціальні умови, в яких тривалий час (сотні поколінь) проживала людина, обумовлювали особливості її конституції, морфологію і функції організму. Людина змушена всіма своїми системами пристосовуватися до зовнішніх умов, без чого вона не здатна витримати випробувань надто низькими чи високими температурами, низьким чи високим тиском, постійною перезволоженістю чи засухами тощо.

Клімато-географічні і соціальні умови у певних регіонах Землі спрямовували еволюцію людського організму, особливості якої виражаються в конституційних типах людей, свідченням чого є різні варіанти їх конституційної організації.

На сучасному етапі вплив клімато-географічних факторів на функціональні і морфологічні особливості людини значною мірою нейтралізується соціальними умовами.

У різних регіонах планети, які суттєво відрізняються, наприклад, температурою повітря, люди живуть і працюють у відносно однаково комфортних умовах (житлових і виробничих приміщеннях). Однак, попри функціонування штучно створеної регульованої системи життєзабезпечення, яка нейтралізує або пом'якшує вплив багатьох факторів навколишнього середовища на організм, дотепер збереглися морфо-функціональні ознаки, що сформувалися на початках існування і розвитку людського роду.

Дія факторів зовнішнього середовища виявляється у морфо-функціональних відмінностях (масі, площі поверхні тіла, будові грудної клітки, пропорціях тіла) мешканців різних морфо-географічних зон. Своєрідними є структура білків, ізоферментів, тканин, генетичний апарат клітин.

Особливості будови тіла, перебіг енергетичних процесів залежать від температурного режиму навколишнього середовища, харчування, а мінеральний обмін в організмі - від геохімічної ситуації на місцевості. Це виявляється у корінного населення, що мешкає в екстремальних умовах. Наприклад, у якутів, чукчів, ескімосів основний обмін порівняно з некорінними жителями на 13—16% інтенсивніший. Високий рівень жирів у їжі, підвищений їх вміст у сироватці крові за відносно високої спроможності до утилізації є однією з умов, що забезпечує енергетичний обмін у холодному кліматі. Тканини організму ескімосів, які проживають на островах Гудронової затоки, більш наповнені кров'ю, ніж в американців європеоїдного походження. Вищий у них і відсоток жирової тканини в організмі, що є свідченням досконаліших його теплоізоляційних властивостей. Артеріальний тиск у більшості арктичних популяцій нижчий, ніж у людей, які проживають у помірних широтах. Збільшення розмірів грудної клітки, підвищення швидкості кровотоку спостерігаються у жителів високогір'я, де низькі температури і недостатній вміст у повітрі кисню. У корінних мешканців високогір'я вищі легенева вентиляція, киснева ємність крові, кількість та величина капілярів, знижений артеріальний тиск.

Для населення тропічних широт характерні видовжені форми тіла, що забезпечує збільшення поверхні випаровування, кількості потових залоз й активніше потовиділення, специфічну регуляцію водно-сольового обміну, підвищений артеріальний тиск, знижений рівень метаболізму.

Ознаки тропічного морфо-функціонального комплексу характерні для населення пустель поблизу тропіків, де різкі добові коливання температури зумовлюють необхідність ефективної Регуляції втрат тепла. Для жителів аридних пустель характерним є зниження основного обміну, підвищений рівень гемоглобіну акрові. Населенню помірних зон властиві проміжні між арктичними і тР°пічними популяціями морфо-функціональні ознаки.

Підпорядкування розмірів тіла кліматичним умовам спостерігається і в людей, які порівняно недавно заселили певні території. Інтенсивність впливу нових умов проживання на морфологічні особливості людини пропорційна часу, який минув від переселення і народження дитини.

Під впливом клімато-географічних умов утворилися раси - групи організмів, що відокремилися в географічному або в екологічному відношенні всередині виду або підвиду, тобто великі групи людей, що формувалися історично і об'єдналися спільністю походження і сукупністю певних вторинних спадкових фізичних особливостей (будови тіла, кольору шкіри, очей, волосся, формою голови).

Сучасне людство поділене на європеоїдну, монголоїдну і негро-австралоїдну раси. Всередині їх виокремлюють расові групи, які утворені з малих рас, а ті - з расових типів.

У зоні контакту великих рас існують перехідні та змішані расові типи. Типовою перехідною расою є ефіопська (на сході Африки), змішаною — метиси і мулати Америки.

За твердженнями дослідників, європеоїдна раса сформувалась пізніше негроїдної. Внаслідок міграції негроїдів на північ зменшувався вміст меланіну в їх шкірі, що зумовлювало її посвітління. Саме високий вміст меланіну в шкірі за слабшого впливу ультрафіолетового випромінювання перешкоджав виробленню вітаміну Д, що порушувало водно-сольовий баланс і ускладнювало виживання деяких індивідів.

Представникам великих рас характерні чіткі морфологічні і фізіологічні ознаки.

Негроїдам властиві кучеряве волосся, інтенсивна пігментація шкіри, карі очі, слабо- або середньорозвинений третинний волосяний покрив, помірне виступання вилиць, сильно висунуті вперед щелепи, широкий ніс, потовщені губи. Ці ознаки найвиразніші в населення, що живе в Африці (на південь від Сахари). До негроїдів також відно­сяться низькорослі центральноафриканські пігмеї (негрили), південноафриканські бушмени, в яких негроїдні риси поєднуються з монголоїдними (жовтувата шкіра, плескате обличчя).

Європеоїдів вирізняє хвилясте або пряме волосся різних відтінків, світла або смаглява шкіра, сильнорозвинений волосяний покрив, помірно виступаючі щелепи і вилиці, вузький ніс, тонкі або помірної товщини губи. Європеоїдів поділяють на південну і північну групи, що відрізняються кольором очей і волосся. У північній групі виокремлюють атланто-балтійську і біломоро-балтійську раси; у південній - середземноморську, індоафганську, адріатичну (динарську), передньоазійську, пальміро-ферганську; у перехідній -альпійську, середньо- і східноєвропейську.

Монголоїдів характеризують темне пряме жорстке волосся, слаборозвинений третинний волосяний покрив, жовтуватий відтінок шкіри, карі очі, плескате обличчя з дуже виступаючими вилицями, вузький або середньоширокий ніс, збільшена складка верхньої повіки. Монголоїдів Азії поділяють на континентальну і тихоокеанську (інтенсивна пігментація, масивний скелет, широке обличчя) групи. Перехідна арктична група поєднує ознаки континентальної і тихоокеанської.

Раси формувались у давнину на основі територіальних груп людей. Первісні племена були расово однорідними.

У процесі соціально-економічного розвитку і розселення по Земній кулі групи різних племен почали змішуватись. Це свідчить, що расові угруповання мають здебільшого біологічну природу, етнічні — суспільну.

Відмінності між расами добре помітні у популяцій, які живуть далеко одна від одної, і нівелюються у груп, які мешкають поряд внаслідок змішування рас. Натепер представники змішаних рас становлять до 30 % населення Землі. Прикладом інтенсивного зміщування расових типів при утворенні етносів є населення більшості країн Америки, що формувалося протягом останніх чотирьох століть.

Як свідчать дослідження, індивідуальні відмінності всередині кожноі групи набагато помітніші, ніж відмінності між расами, що робить безпідставними будь-які твердження про переваги однієї раси над іншими.