59. Окресліть зарубіжний досвід процедур формування та визначення складу урядів.

Виконавчу владу в демократичних країнах здійснюють відповідні органи й установи, що діють у сфері вузько визначеного державного управління. Для їх позначення, як правило, використовуються терміни «адміністративний апарат» або «апарат державного управління». Вершиною системи органів виконавчої влади є уряд.В країнах з парламентарною (парламентарно-республіканською та парламентарно-монархічною) і змішаною республіканською формами державного правління уряд є одним з вищих органів держави. Зокрема, у відповідних країнах уряд конституційне визначається вищим органом виконавчої влади.У президентських республіках виконавчу владу очолює президент, який сприймається як її уособлення й безпосередній носій. У США взагалі не виділяють поняття уряду, а використовують для відповідних цілей терміни виконавча влада та президентська адміністрація.Інша картина щодо ролі глави держави спостерігається в країнах з парламентарною формою державного правління, а також у частині республік із змішаною формою.

60. Простежте тенденції реформування системи державної служби в Україні.

Гол.критерієм в оцінці стану інституту державної служби тієї чи іншої країни вбачається законодавство. Тому на етапі реформи підготовлено новий Закон України «Про держслужбу»,підписаний Главою держави 10 січня 2012 року.

Базовим питанням реформи інституту державної служби в постсоціалістичних країнах є встановлення чітко визначеної сфери дії відповідного законодавства, а отже, розмежування функцій адміністративних і політичних посад. Закон України «Про державну службу» містить низку принципових новел, серед яких:- розмежування між адміністративним публічним правом та приватним правом;- введення системної класифікації посад залежно від характеру та обсягу посадових обов’язків;- єдині стандарти прийняття на службу;- нові підходи до управління персоналом та оцінювання службової діяльності;

- новели щодо професійного навчання державного службовця, оплати його праці, преміювання та заохочення, а також дисциплінарної та матеріальної відповідальності.-В новому законі: Стаття 1 містить визначення термінів. Пункт 1) визначає, що «державна служба - професійна діяльність державних службовців…», а пункт 2) визначає, що «державний службовець - громадянин України, який займає посаду державної служби в державному органі»

61. Адміністрати́вно-територіа́льний у́стрій (адміністративний поділ) — поділ території країни на окремі частини — адміністративно-територіальні одиниці (губернії, провінції, області, округи, повіти), залежно від якого створюються і діють органи державної влади та місцевого самоврядування.1) Форма державного устрою, тобто спосіб територіальної організації держави, який характеризується певною формою конституційно-правових відносин між державою в цілому та її складовими частинами, виявляється в особливостях правового статусу адміністративних одиниць та розподілу владних повноважень між центральними і місцевими органами влади.2) Передбачена законами територіальна організація держави з метою забезпечення оптимального вирішення завдань та здійснення функцій суспільства і держави. Здійснюється, як правило, шляхом поділу території держави на частини — територіальні одиниці, які є просторовою основою для утворення та діяльності відповідних органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Інститутом, що регулює територіальну організацію суспільства і взаємодію його територіальних частин, є адміністративно-територіальний поділ.

62. Адміністративно-територіальний поділ — це поділ території держави на певні частини з метою організації управління на місцях. Управління здійснюється органами державної влади, які створюються в адміністративно-територіальних одиницях усіх рівнів — селах і селищах, районах, містах, областях.

Адміністративно-територіальний поділ формується на загальноукраїнському рівні з урахуванням економічних, соціальних, історичних та національних особливостей розвитку конкретних територій, специфіки розселення.Адміністративно-територіальний поділ України почав формуватися давно. За часів Київської Русі існували Київське, Чернігівське, Галицько-Волинське та інші князівства. У процесі історичного розвитку виникали нові адміністративно-територіальні одиниці (землі, краї, округи, полки тощо). Так, за часів Богдана Хмельницького вся Україна поділялася на полки. Кожний полк в свою чергу поділявся на сотні. До сотні належали села, містечка і невеликі міста. На чолі сотні стояв сотник, якого обирали козаки. Сотники з іншою полковою старшиною і козаками полку обирали полковника. Старшина й козаки з усіх полків на військовій раді обирали гетьмана. Сотники у своїй сотні, а полковники у полку управляли не лише козаками своєї сотні чи полку, а і усією громадою, що жила в сотні чи полку. Міста мали свою управу і суд — магістрат.

63. З 1980-их рр. в Європі відбувається нова хвиля адміністративно-територіального реформування, яка отримує назву «новий регіоналізм». Новий регіоналізм змінює структуру територіальної політики. Традиційно регіони виконували функції політико-адміністративної опори держави, були інструментом реалізації політики центральних органів виконавчої влади, отримуючи взамін захист та субсидії зі сторони центру. Новий регіоналізм змінює функції регіонів, перетворюючи їх в самостійних учасників міжнародних відносин. Основними факторами, які спричинили появу нового регіоналізму і призвели до переосмислення ролі регіонів, можна вважати збільшення мобільності капіталу і зростання регіональної ідентичності.Впливтранснаціональних корпорацій і зростання мобільності капіталу призвели до зниження ефективності господарського управління і адміністрування державними органами на місцях. Окрім підвищення рівня мобільності капіталу відбулося зростання значення регіональної ідентичності, яке відбувалося як на базі традиційної культурної відмінності регіону (Каталонія, Країна Басків, Уельс), так і через утворення нової, раніше не існуючої, регіональної ідентичності

64. Найпоширенішими формами територіального устрою сучасних держав є унітарна і федеративна держави.Унітарна держава (від лат. imitas - єдність) - єдина держава, що поділена на адміністративно-територіальні одиниці (області, воєводства, графства та ін.), які не мають суверенних прав (Болгарія, Іспанія, Китай, Лаос, Нідерланди, Норвегія, Польща, Португалія, Таїланд, Україна, Фінляндія, Франція, Швеція, Японія та ін.).Основні ознаки унітарної держави:1) єдина конституція (конституції прийняті в більшості країн світу);2) єдина система вищих органів державної влади - глава держави, уряд, парламент (однопалатний чи двопалатний), юрисдикція яких поширюється на територію всієї країни;3) єдине громадянство і єдина державна символіка;4) єдина система законодавства і єдина судова система;

5) відсутність політичної самостійності адміністративно-територіальних одиниць;

6) одноосібне представництво у міжнародних відносинах.Види унітарних держав в залежності від правових статусів їх внутрішньо-територіальних утворень:

o прості - складаються тільки з адміністративно-територіальних одиниць, які мають однаковий правовий статус (Алжир, Йорданія, Ісландія, Колумбія, Ліван, Польща);

o змішані (ускладнені) - мають у своєму складі одну або кілька адміністративно-територіальних одиниць, наділених статусом

адм.-територ. одиниці.

65. Україна — унітарна держава, регіонами[1] якої є 24 області, 1 автономна республіка (АР Крим) і 2 міста зі спеціальним статусом: Київ і Севастополь.Згідно зі ст. 133 Конституції України систему адміністративно-територіального устрою України становлять: Автономна Республіка Крим, області, райони, міста, райони у містах, селища і села[3]. Ці територіальні одиниці розрізняються за трьома підставами: 1) за географічними ознаками вони поділяються на регіони (АР Крим, області, райони, міста-регіони Київ і Севастополь) та населені пункти (міста, селища, села);

2) за своїм статусом — на: адміністративно-територіальні одиниці (області, райони), самоврядні територіальні одиниці (міста, селища, села). Крім того, АР Крим має особливий статус територіальної автономії, а райони в містах характеризуються ознаками як адміністративно-територіальних, так і самоврядних одиниць);3) за місцем у системі адміністративно-територіального устрою України — на територіальні одиниці первинного рівня (міста без районного поділу, райони у містах, селища, села), середнього рівня (райони, міста з районним поділом) і вищого рівня (Автономна Республіка Крим, області, міста Київ і Севастополь).

66. З нашої точки зору, за основу періодизації можна було б взяти періодизацію запропоновану С. Й. Вовканичем, С. О. Цапком, В. С. Кравцівим, С. Д. Щеглюком, запрпоновану ними в статті «Історія формуванння адміністративно-територіального устрою України» перший – часи Київської Русі; другий–Галицько-Волинське князівство;третій – доба Великого князівства Литовського;четвертий – реформа адміністративно-територіального устрою в період Люблінської унії 1569 року, коли залишки адміністративно-територ поділу Київської Русі були змінені на устрій країн-метрополій (Польщі, Угорщини); п’ятий – Гетьманщина, коли усе військо Запорізьке поділялося на полки, якими командували полковники.Так, у 1650 році таких полків було 20. За данними В. М. Шкабаро, у 1649 їх нараховувалось лише 16. А за даними В. А. Кізлінського, в період від 1625–1626 рр. під час складення гетьманом Михайлом Дорошенком козацького реєстру було зафіксовано 6 військово-територіальних одиниць з центрами в Чигирині, Білій Церкві, Переяславі, Корсуні, Каневі та Черкасах. Вход Закарпаття до України у 1945 році. Крім того, саме в цей період 20.08.1941 року було створено рейхскомісаріат «Україна», яка складалась з шести генеральних округів – Волинь, Житомир, Київ, Таврія, Дніпропетровськ, Миколаїв, які в свою чергу поділялися на генераль-бецірки (генеральні округи) і крайки (округи).

67. Адміністративно-територіальна реформа в Україні 2015 — адміністративна реформа, що полягає у наданні більших повноважень органам місцевого самоврядування і зміні адміністративно-територіального поділу. Проводиться в Україні, починаючи з 2015 року. Замість понад 11 тисяч місцевих рад буде створено 1500–2000 спроможних територіальних громад. 5 лютого 2015 року ВР України був прийнятий Закон України «Про добровільне об'єднання територіальних громад». Згідно з цим законом сусідні міські, селищні, сільські ради можуть об'єднатися в одну громаду, яка матиме один спільний орган місцевого самоврядування. Добровільне об'єднання територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюється з дотриманням таких умов:у складі об'єднаної територіальної громади не може існувати іншої територіальної громади, яка має свій представницький орган місцевого самоврядування;територія об'єднаної територіальної громади має бути нерозривною, межі об'єднаної територіальної громади визначаються по зовнішніх межах юрисдикції рад територіальних громад, що об'єдналися;об'єднана територіальна громада має бути розташована в

межах території Автономної Республіки Крим, однієї області;

68. 8 квітня 2015 року Кабінет Міністрів України затвердив Методику формування спроможних територіальних громад.[2] У цій методиці вводиться термін спроможна територіальна громада — територіальні громади сіл (селищ, міст), які в результаті добровільного об'єднання здатні самостійно або через відповідні органи місцевого самоврядування забезпечити належний рівень надання послуг, зокрема у сфері освіти, культури, охорони здоров'я, соціального захисту, житлово-комунального господарства, з урахуванням кадрових ресурсів, фінансового забезпечення та розвитку інфраструктури відповідної адміністративно-територіальної одиниці.Формування спроможних територіальних громад здійснюється шляхом:розроблення Радою міністрів Автономної Республіки Крим, облдержадміністрацією проекту перспективного плану;схвалення проекту перспективного плану Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласною радою;

затвердження Кабінетом Міністрів України перспективних планів; добровільного об'єднання територіальних громад; формування органів місцевого самоврядування спроможних територіальних громад.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 18 березня 2015 року № 195 «Питання використання у 2015 році коштів державного фонду регіонального розвитку» області, які схвалять перспективні плани до 1 червня 2015 року, отримують фінансування з державного фонду регіонального розвитку.

69.Модель адміністративно-територіальної реформи в Україні (далі - Модель), розроблена Інститутом трансформації суспільства (директор - Олег Соскін), вперше була апробована під час круглого столу "Формування міст-районів у контексті реформи територіального устрою України". Цей захід ініціював і провів Інститут трансформації суспільства (ІТС) 14 вересня 2005 року в Києві за участю 30 українських міських голів, експертів, представників Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, координатора проектів ОБСЄ в Україні. Обговорення Моделі було продовжено під час ряду інших, організованих ІТС, заходів, зокрема: інтерактивного семінару "Адміністративно-територіальна реформа: кроки до реалізації" за участю міських голів Полтавщини (Полтава, 14 грудня 2005 р.); круглого столу "Європейський вибір України. Адміністративно-територіальна реформа: проблеми та шляхи її впровадження" за участю міських голів Черкащини (Черкаси, 19 травня 2006 р.); інтерактивного семінару "Фінська модель місцевого самоврядування та можливості її застосування в Україні" за участю 20 українських міських голів (Київ, 30 червня 2006 р.);

70. Історія України

Адміністративно-територіальний поділ України.Адміністративно-територіальний устрій України змінювався впродовж історичного розвитку залежно від завдань і функцій держав, до складу яких входила її територія. Зміни в системах адміністративних одиниць здійснюються з метою покращання організації державного механізму на місцях. Тільки протягом минулого століття відбулося кілька змін адміністративно-територіального устрою України.На карті Адміністративно-територіальний поділ подано сучасні державні кордони, межі АР Крим, адміністративних областей і районів, тобто всіх одиниць адміністративного поділу, за якими можна визначити їх географічне положення. У складі держави- (АР Крим), 24 адміністративні області, 490 районів, 458 міст, у тому числі 177 республіканського та обласного підпорядкування, а також Київ і Севастополь – міста, що мають спеціальний статус.У 26 містах є поділ на райони, усього районів у цих містах – 114 (зокрема в Києві замість 14 тепер 10 районів); селищ міського типу – 886; сільських населених пунктів – 28504. Кількість адміністративно-територіальних одиниць у регіонах подано на 1 січня 2008 р. Положення одиниць регіонального рівня можна визначити найпростіше за фоновим забарвленням їх територій, а назви – за назвами обласних центрів (окрім підписаних на карті Закарпатської і Волинської областей та АРК).

71. Адміністративно-територіальний устрій (АТУ) держави є вагомим чинником забезпечення її територіальної цілісності, динамічного і збалансованого соціально-економічного розвитку, ефективного використання ресурсного потенціалу, а також необхідною передумовою для практичної реалізації принципів сталого розвитку в межах територіальних адміністративних утворень та держави в цілому.

Сучасне АТУ Україні, який сформувався за відсутності самостійної методології і визначалося імперськими ідеями управління територіями в межах колишнього СРСР, в основних рисах зберігається вже понад півстоліття. До недавнього часу, по суті, не було політичних умов для розвитку України як цілісного державного утворення і проведення реформ в АТУ на наукових засадах.

Після проголошення 24 серпня 1991 р. Верховною Радою Української РСР незалежності Україна на теоретичному рівні одразу ж постало питання необхідності обгрунтування оптимальної схеми АТУ, яка повинна якомога краще відповідати потребам побудови української держави і узгоджуватися з об'єктивною територіальною диференціацією соціально-економічних процесів.

72. Реформа Р. Безсмертного мала однобічний характер, бо, як зазначає В. Гнилорибов, адміністративно-територіальний устрій — це не просто проблема розподілу території держави на певні частини, насамперед йдеться про владу та її організацію як у центрі, так і в територіальних утвореннях. Філософія ж реформи Р. Безсмертного полягала у швидкому поділі України на нові територіальні одиниці. Але ж власне АТУ — це не простий поділ території держави на певні частини, як деякі вважають, це поділ території держави на конкретні адмін.-територ. одиниці, в межах яких утворюються та здійснюють свої функції як органи державної влади, так і органи місцевого самоврядування. І лише потім уже під визначену модель місцевого самоврядування слід вибудувати адекватну модель адміністративно-територіального устрою, який фактично є територіальною основою місцевого самоврядування. Дійсно, більшість запропонованих моделей вдосконалення АТУ того часу торкалися лише зміни самої системи АТУ, а зміна системи місцевого самоврядування відбувалася лише після реформи АТУ, що не відповідає практиці європейських держав. У Франції такі ланки місцевого самоврядування, як комуни, кантони, округи, є водночас і адмін-територ одиницями, і самост. елементами системи місцевого самоврядування. Деякі законопроекти з питань АТУ зокрема і проект Р. Безсмертного, виділяли та виділяють «регіон» окремою адмін.-теоритор одиницею того чи іншого рівня.

73. Методологія використання просторового виміру в системі суспільних наук значно збагатиться, якщо скористатися не традиційним розумінням простору, як територіальних меж, кордонів, а в контексті, як підходять до трактування простору представники природничих наук: фізики, математики, астрономії. Саме на це наштовхує ідея «СТРІЛИ ЧАСУ», запропонована авторами відомої публікації «Порядок із Хаосу» [1].

Взяти такий приклад. Світова спільнота пішла на унікальний науковий експеримент пов’язаний із розробкою андронного колайдера, за який заплатили 10 мільярдів доларів. Його завдання — штучно створити ситуацію накопичення величезної енергії, через що можна буде перевірити важливі гіпотези у фізиці та астрономії, пов’язані з часом, енергією та простором. На початку ХХ століття всесвітньо відомий дослідник А. Енштейн розробив теорію відносності, а в 30 роки з’явились роботи Клейна, в яких доводилася багатовимірність простору. Якщо в теорії відносності А. Енштейна простір мав чотири виміри: три геометричні та четверта — час, то в Клейнівській теорії вимірність простору уже мала 14 –26 значень.

74. Модель адміністративно-територіальної реформи в Україні (далі – Модель), розроблена Інститутом трансформації суспільства (директор – Олег Соскін), вперше була апробована під час круглого столу „Формування міст-районів у контексті реформи територіального устрою України”. Цей захід ініціював і провів Інститут трансформації суспільства (ІТС) 14 вересня 2005 року в Києві за участю 30 українських міських голів, експертів, представників Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, координатора проектів ОБСЄ в Україні. Обговорення Моделі було продовжено під час ряду інших, організованих ІТС, заходів, зокрема: інтерактивного семінару „Адміністративно-територіальна реформа: кроки до реалізації” за участю 14 міських голів Полтавщини (Полтава, 14 грудня 2005 р.); круглого столу „Європейський вибір України. Адміністративно-територіальна реформа: проблеми та шляхи її впровадження” за участю 8 міських голів Черкащини (Черкаси, 19 травня 2006 р.); інтерактивного семінару „Фінська модель місцевого самоврядування та можливості її застосування в Україні” за участю 20 українських міських голів (Київ, 30 червня 2006 р.); інтерактивного семінару „Зміцнення системи місцевого самоврядування в контексті адміністративно-територіальної реформи в Україні” за участю 29 міських голів Луганщини (Луганськ, 4 жовтня 2006 р.); інтерактивного семінару „Шляхи зміцнення місцевого самоврядування».

75. Після проголошення 24 серпня 1991 р. Верховною Радою УРСР незалежності України, на теоретичному рівні відразу ж поставало питання необхідності обґрунтування оптимальної схеми АТУ, яка повинна якнайкраще відповідати потребам розбудови української держави і узгоджуватися з об’єктивною територіальною диференціацією соціально-економічних процесів.Проте на практиці українська держава стикнулась із необхідністю вирішення низки важливих політичних, економічних, соціальних, етнічних та інших проблем. Гостра економічна криза 90-тих років минулого століття і необхідність якнайшвидшої розбудови інституційної системи держави, а також проблеми, породжені фактичним формуванням в державі олігархічно-кланової системи влади, відстрочили вирішення питання запровадження нового АТУ.

В 1997 році Верховною Радою України був прийнятий закон “Про адміністративно-територіальний устрій України”, що мав вирішити певні протиріччя і проблеми, однак Президент України наклав на нього вето.В 1998 році була схвалена Концепція адміністративної реформи.