3. Рівні зовнішнього середовища організації та моделі його пізнання:модель Портера, стратегічні групи в межах галузі.

Зовнішнє середовище організації – це не тільки середовище реалізації її продукції, але це й сфера, яка постійно представляє нові можливості для розвитку бізнесу організації. Саме як ресурс виступає певна частина безпосереднього середовища, що оточує організацію. До ресурсної частини безпосереднього оточення організації відносять ринки: робочої сили або людські ресурси; капіталу або фінансові ресурси; технологій або технологічні ресурси; постачання або ресурс кооперації; всіх інших факторів бізнес-організацій.

Кожний з факторів безпосереднього оточення організації повинен бути об’єктом спеціалізованого стратегічного дослідження. Рішення, що приймається з використання цих ресурсів, є предметом особ­ливих спеціалізованих стратегій. Так, наприклад, людський ресурс та можливість його залучення з ринку праці є предметом стратегічного управління персоналом організації. Ефект використання можливостей ринку капіталу – це одна з ключових частин фінансової стратегії. В ході аналізу безпосереднього оточення фірми аналізують конкурентне середовище, що склалось у галузі, де працює фірма. Проводячи такий аналіз, враховують п’ять основних сил, що визначають конкуренцію у галузі (за Майклом Портером)

Частка ринку і рівень прибутку фірми визначаються тим, наскільки ефективно компанія протидіє п'яти конкурентним силам:

• суперництву між продавцями всередині галузі;

• наявності привабливості товарів-субститутів;

• можливості входження в галузь нових конкурентів;

• впливу постачальників;

• можливості споживачів диктувати свої умови

 Стратегічна група конкурентів – це певна кількість підприємств, які посідають близькі позиції на ринку та конкурують між собою на основі одних і тих самих конкурентних переваг і однаковими методами.

Різні галузі можуть мати різну кількість стратегічних груп. Важливо чітко визначити необхідні параметри для характеристи­ки стратегічних груп галузі, які б відбивали специфічні характе­ристики підприємств певної галузі загалом і відмінності однієї стратегічної групи від іншої в межах галузі. Такими характерис­тиками можуть бути фактори конкурентоспроможності, згідно з якими треба аналізувати галузі та формувати стратегічні групи.

Аналіз стратегічних груп виконується за допомогою так зва­них «карт стратегічних груп галузі» в такій послідовності:

1  Обирають найсуттєвіші характеристики продуктів або під­приємств галузі (згідно з метою аналізу). Виокремлюють два з них.

2  Складають матрицю-карту з цими двома характеристиками. Важливо, щоб вони не корелювали одна з одною.

3  Розраховують обрані характеристики за продуктом або під­приємством, після чого продукти або підприємства розміщують на «карті».

4  Об'єкти, що опинились близько один до одного, об'єднують в одну стратегічну групу.

5  Навколо кожної стратегічної групи рисують коло.

4. Стратегічні складові внутрішнього середовища. Розуміння та підходи до оцінки виробничого потенціалу.

Внутрішнє середовище підприємства у своєму складі містить такі складові:

1. цілі підприємства;

2. структура підприємства;

3. завдання підприємства;

4. технологію підприємства;

5. персонал підприємства.

      Цілі підприємства – це певні плани, стратегія підприємства, яка розробляється самим підприємством на майбутнє. Цілі підприємства можуть включати в собі розробку планів на скорочення витрат при виробництві, підвищувати рентабельність підприємства, розробка нової та якісної продукції, контроль та розширення ринку збуту своєї продукції.

    Структура підприємства - це логічні взаємовідносини рівнів управління та функціональних областей, побудовані у формі, яка дозволяє ефективно досягати цілей організації.

    Завдання підприємства – це сукупність складених та сформульованих планів підприємства, які підприємство бажає виконати у певний термін.

Технологія підприємства – це сукупність засобів та предметів виробництва, які підприємство використовує для у процесі своєї діяльності.

Персонал підприємства – це сукупність всіх працівників підприємства, які беруть участь  у процесі виробництва.

Під виробничим потенціалом, підприємства (ВПП) варто розуміти відносини, що виникають на підприємстві з приводу досягнення максимально можливого виробничого результату при найбільш ефективному використанні:

- інтелектуального капіталу підприємства для пошуку передових форм організації виробництва;

- наявної техніки з метою одержання найбільш високого рівня технологій;

- матеріальних ресурсів для забезпечення максимальної економії й оборотності.

Характер цих відносин визначається трансформаціями внутрішнього і зовнішнього середовища підприємства, при яких роль ВПП полягає в пошуку і реалізації внутрішніх джерел саморозвитку з метою забезпечення стабільної роботи підприємства.

Вчені формалізували декілька підходів до визначення виробничого потенціалу  як економічної категорії: ресурсний, функціональний та цільовий.

Перший підхід орієнтується на визначення виробничого потенціалу як сукупності виробничих ресурсів. Даний підхід розглядає виробничий потенціал як суму фізичних і вартісних оцінок його складових [1]. Наступний підхід забезпечує дотримання раціональної структури виробничого потенціалу. Третій підхід зосереджений на виявленні відповідності між наявним потенціалом та досягненням поставлених цілей.

Назва методу	Сутність методу
Еквівалентний метод	Оцінка потенціалу здійснюється за величиною будь-якого з його елементів, в який за допомогою спеціальних коефіцієнтів трансформується інші його елементи. Він ґрунтується на взаємозамінності елементів
Функціональний метод	Передбачає, що величина виробничого потенціалу дорівнює обсягу вироблюваної продукції, а величини окремих його елементів визначаються через питомі ваги продукції, у виробництві якої ці елементи мають вирішальне значення
Кореляційний метод	Передбачає використання різних кореляційно-регресійних моделей при визначенні величини виробничого потенціалу
Вартісний метод	Передбачає визначення вартості кожного з елементів потенціалу, а потім і загальної вартості виробничого потенціалу як суми вартостей ОВЗ, персоналу (кадрів), технології та інформації