1. Еволюція стратегічного управління.
2. Рівні зовнішнього середовища організації та моделі його пізнання : PEST аналіз
3. Рівні зовнішнього середовища організації та моделі його пізнання:модель Портера, стратегічні групи в межах галузі.
4. Стратегічні складові внутрішнього середовища. Розуміння та підходи до оцінки виробничого потенціалу.
5. Ресурсно-компетенційна база стратегічних змін.
6. Поняття конкурентоспроможності. Стійкість конкурентних переваг
7. Складання стратегічного балансу та сутність СВОТ аналізу.
8. Прогнозування в системі стратегічного управління. Методи сценарного прогнозування.
9. Поняття та переваги застосування стратегічного планування. Послідовність розробки стратегічного плану. Етапи реалізації стратегії.
10. Стратегії досягнення вищої ефективності. Виробничі стратегії.
11. Стратегії досягнення кращої якості
12. Стратегії інноваційного розвитку.
13. Стратегії відгуку на потреби споживачів.
14. Бізнесові стратегії. Лідирування в економії витрат. Диференціація продукції. Фокусування на сегментах споживачів.
15. Види корпоративних стратегій.
16. Аналіз корпоративного портфелю за допомогою матриці БКГ
17. Аналіз корпоративного портфелю за допомогою моделі МакКінсі
18. Аналіз корпоративного портфелю за допомогою моделі Хамела-Прахалада
19 Організаційні стратегії вступу у нові бізнесові зони.
20. Стратегії реструктуризації та виходу
21. Особливості формування стратегій в галузевому оточенні
22. Інвестиційна політика на різних фазах галузевого життєвого циклу
23. Особливотсі формування стратегій в глобальному оточенні
24. Чинники і моделі успішної перебудови організації. Оцінка стратегічної організаційної спрямованості
25. Особливості стратегічної організаційної структури. Взяємозвязок стратегії і структури
26. Формування стратегічної мотиваційної системи
27. Важливість та особливості стратегічного контролю. Формування системи стартегічного контролю
28. Впровадження стратегічних змін. Формування стратегічного розвитку організації
29. Учасники процесу впровадження стратегічних змін. Особливості стратегічного мислення менеджерів
30. Організаційна культура й управління стратегічними змінами
Еволюція стратегічного управління.
Розрізняють такі етапи розвитку стратегічного управління: бюджетне, довгострокове і стратегічне планування, стратегічне управління.
Поточне планування та бюджетування є характерною рисою управління, що базується на контролі та управлінні "за відхиленнями". Загальними рисами поточного планування та бюджетування є їх короткостроковий характер (на один рік) і внутрішня спрямованість без урахування зовнішніх умов функціонування підприємства: ринків, конкуренції, стану економіки, демографії, НТП тощо. Це їх основний недолік, що не дає змоги забезпечувати надійний розвиток підприємства.
Основою довгострокового планування в ті роки були екстраполяційні прогнози (побудовані на різних математичних моделях), що враховували фактори, які сприяли зростанню підприємства або обмежували його можливості. Найчастіше такими лімітуючими факторами вважали фінансові ресурси, якими розпоряджалося підприємство, та джерела, з яких можна було залучити додаткові інвестиції та займи. Таке планування майже не відрізнялося від традиційного бюджетування, тільки розрахунки велись на більш тривалий час.
Стратегічне планування як явище та процес передбачення майбутнього та підготовки до майбутнього трактується досить широко: як інтегральний процес підготовки та прийняття рішень певного типу, як формулювання цілей та визначення шляхів їхнього досягнення, як забезпечення підготовленості підприємства для конкурентної боротьби на ринках тощо.
стратегічне планування - це адаптивний процес, за допомогою якого здійснюються регулярна розробка та корекція системи досить формалізованих планів, перегляд змісту заходів щодо їхнього виконання на основі безперервного контролю та оцінки змін, що відбуваються зовні та всередині підприємства.
Вихідною ідеєю, що відображає сутність концепції стратегічного управління, є ідея необхідності врахування взаємозв'язку та взаємовпливу зовнішнього та внутрішнього середовища при визначенні цілей підприємства. Стратегії в цьому випадку виступають як інструменти досягнення цілей, а для реалізації стратегій необхідно, щоб усе підприємство функціонувало у стратегічному режимі. Виходячи з цього, стратегічне управління - це реалізація концепції, в якій поєднуються цільовий та інтегральний підходи до діяльності підприємства, що дає змогу встановлювати цілі розвитку, порівнювати їх з наявними можливостями (потенціалом) підприємства та приводити їх у відповідність за рахунок розробки та реалізації системи стратегії.
Рівні зовнішнього середовища організації та моделі його пізнання : pest аналіз
Зовнішнє середовище організації — це сукупність елементів, які не входять до складу організації, але справляють на неї певний вплив (рис. 1.2).
Рис. 1.2. Фактори зовнішнього середовища організації
Зовнішнє середовище є джерелом забезпечення організації ресурсами, необхідними для підтримання її внутрішнього потенціалу на необхідному рівні для досягнення цілей.
Для визначення майбутньої поведінки організації її керівництву потрібно мати уявлення як про внутрішнє, так і про зовнішнє середовище, їх потенціал і тенденції розвитку, а також знати місце своєї організації в середовищі. Розрізняють зовнішнє середовище прямого і непрямого (опосередкованого) впливу.
Зовнішнє середовище прямого впливу — це середовище, яке включає елементи, що безпосередньо впливають на операції організації та зазнають прямого впливу операцій організації: споживачі, конкуренти, постачальники, закони, державні установи та ін.
PEST - це абревіатура чотирьох англійських слів: Р -Policy - політика, Е - Economy - економіка, S - Society -суспільство (соціум), Т - Technology - технологія. За допомогою цього методу проводиться аналіз чотирьох указаних груп факторів.
Політичне середовище. Це один з найважливіших факторів, що необхідно вивчати у першу чергу для того, щоб мати чітке уявлення про наміри федеральних (муніципальних, місцевих) органів влади щодо розвитку суспільства, регулювання механізму обігу грошей у державі, створення умов ресурсного забезпечення для кожної організації, зміни в законодавстві, правовому регулюванні й оподатковуванні, а також про те, за допомогою яких засобів владні структури будуть проводити в життя свою політику.
Для керівництва організацій велике значення мають такі аспекти політичного фактора, як стабільність уряду, можливості і сила опозиційних політичних структур, можливі зміни щодо бізнесу після виборів у законодавчі органи. Політична стабільність держави - ключовий фактор, що дозволяє знизити економічну невизначеність діяльності організації в напрямках, визначених обраною стратегією. Фактор політичної стабільності дуже важливий для організацій, що функціонують на ринках різноманітних країн.
Економічне середовище. Зміни стану економіки - один із найважливіших факторів, що визначають нормальне функціонування будь-якої організації.
Соціальне середовище. Організація зацікавлена також в інформації, що стосується таких факторів, як: демографічні, соціальна захищеність населення, охорона праці і здоров'я трудящих, традиції, домінуючі життєві цінності й установки людей та ін. Одним із важливих аспектів є демографічний, оскільки ринки складаються з людей, і потенціал їх зростання залежить від динаміки демографічних показників.
Технологічне середовище. Технологічний фактор макросередовища займає одне з важливих місць серед факторів розвитку суспільної кон'юнктури.