- •Список умовних скорочень
- •Розділ і Огляд літературних джерел
- •1.1 Загальна характеристика а-вірусу винограду
- •Будова віріону а-вірусу винограду
- •1.1.2 Морфологія. Білки та нуклеїнові кислоти
- •Геномна організація
- •1.1.4 Особливості реплікації
- •1.1.5 Біохімічні та біофізичні властивості а-вірусу винограду
- •1.1.6 Симптоматика
- •1.1.6.1 Головні хвороби
- •1.1.6.2 Рослини-господарі і симптоматика
- •1.1.7 Передача а-вірусу винограду
- •1.1.8 Штами
- •Методи діагностики а-вірусу винограду
- •1.2.1 Серологія
- •Умови плр
- •Цикли плр
- •1.2.3 Біотест
- •1.3 Заходи боротьби та профілактики вірусних захворювань винограду
- •1.4 Філогенетичні методи діагностики
- •Розділ 2 Проведення філогенетичного аналізу а-вірусу винограду
- •Розділ 3 з ясування ролі вірусів у біотехнології
- •Висновок
- •Список використаної літератури
1.1.6.2 Рослини-господарі і симптоматика
Природні інфекція була виявлена лише на рослинах роду Vitis, і то разом з іншими вірусами.
Експерементальне коло рослин-господарів включає в себе кілька видів тютюну [14, 40, 47]. Ізолят із Ємена спровокував локальні ураження в Chenopodium quinoa і C. amaranticolor і інфікував, але без яскраво виражених симптомів, Datura stramonium [40]. Той же самий ізолят і ще один ізолят з Італії викликали локальні ураження також у Gomphrena globosa. Ізоляти вірусу легко передаються між травянистими-господарями (травами, бурянами) завдяки механічній інокуляції соку. Передача між винорадом є змінною, особливо якщо тканини вільно-вирощеного винограду використовуються як інокулюм. Вирожені в In vitro експланти винограду і загальні екстракти нуклеїнової кислоти є найкращими ресурсами для механічної передачі [40]. Для передачі, необхідні тканини були посаджені в 0,1 М фосфатний буфер, що містив 2,5% нікотину [64].
Діагностичні види
1) Nicotiana benthamiana і N. clevelandii.
Більшість відомих вірусних ізолятів спровоковує систематичне ураження жилок у вигляді ямок або пустот на 1-13 день, деформацію листків і карликовість (Рис.1.8 і Рис.1.9). Схожі симптоми проявляються й у N. occidentalis, N. cavicola, і N. Megalosiphon [64].
Рис.1.8 Затримка росту і систематичне в’янення на інфікованому N. benthamiana. Здорова рослина зображена праворуч [64].
Рис.1.9 Ураження жилок і деформація системно заражених листків N. Clevelandii [64].
2) Chenopodium quinoa і C. amaranticolor.
Хлоритичні або некротичні локальні ураження на 8-10 дні.
3) Gomphrena globosa.
Хлоритичні аюо некротичні локальні ураження на 708 день, іноді прояв плямистотсі і або в’янення на 10-15 дні.
Найголовнішим проявом А-вірусу винограду є комплекс борознистості деревини [64].
Комплекс борознистості деревини. Rugose wood complex (RWC) складається з чотирьох окремих захворювань, котрі дуже поширені у всьому світі, для них є характерним утворення ямок та борозен на здерев’янілому штамбі (рис. 1.10) [22, 41, 54].
Рис.1.10 Прояв борознистої деревини [54].
Рис.1.11 Повздовжні борозни стебла винограду
До складу RWC входять представники двох самостійних родів Foveavirus (RSPaV) та Vitivirus (GVA, GVB) родини Betaflexiviridae порядка Tymovirales [31, 37, 41]: Rupestris stem pitting associated virus (RSPaV) – вірус борознистості деревини Рупестріс (індикатор V. rupestris дю Ло); Grapevine virus B (GVB) – Corky bark – вірус В винограду – опробковіння кори (індикатор LN 33) [23]; Grapevine virus A (GVA) – Kober stem grooving – вірус A винограду – наявність виямок у деревині Кобера (індикатор Кобер 5ББ). LN 33 stem grooving – наявність ямок у деревині ЛН (індикатор LN 33) [5].
Борознистість деревини є найпоширенішим у світі захворюванням серед захворювань комплексу RWC [41]. Захворювання можна чітко визначити на зараженому винограді, однак, часто його перебіг спостерігається у латентній формі, не викликає характерних симптомів і не впливає на ріст та урожайність кущів [22, 54]. На більшості європейських сортів хвороба не викликає ніяких симптомів, окрім пригнічення росту [1].
Загальний стан уражених кущів залежить від ступеня розвитку хвороби. Слабко уражені кущі, без чітко виражених зовнішніх симптомів, порівняно добре розвинуті і плодоносять нормально. З розвитком хвороби відзначається затримка росту кущів і слабкий хлороз листя, спостерігається підвищення кислотності, зменшення урожайності, нечисленні грона [22]. Дуже уражені кущі значно пригнічені, з витонченими, здебільшого безплідними пагонами і хлоротичним листям.
Специфічним симптомом захворювання є утворення на штамбі, іноді рукавах і коренях ямок та видовжених борозен, що ідуть паралельно до їх вісі. Довжина борозен може досягати 50 мм, ширина має 1–4 мм і глибина 0,5–5 мм. При сильному розвитку хвороби декілька борозен можуть зливатися в одну, утворюючи довгі, широкі і глибокі канавки, котрі у більшості випадків сприяють розтріскуванню штамбу та рукавів. Часто на місці спайки щеплення прищепа утворює потовщення, а підщепа залишається набагато тоншою за прищепу. Кора під ділянками з симптомами борознистості потовщена, дірчаста.
На кореневласних кущах розвиток симптомів починається від п’ятки і поширюється як догори по штамбу, так і донизу по коренях. Симптоми захворювання на прищеплених кущах починаються з місця з’єднання прищепи з підщепою, потім поширюються на компоненти щеплення і можуть охопити рукава і корені. У більшості випадків симптоми захворювання спостерігаються або на прищепі, або на підщепі, але в окремих випадках на обох одночасно [1, 54].
Гістологічними дослідженнями встановлено, що лінія камбію має хвилясті обриси, тому у циліндра зазубрений контур. На рівні борозен елементи твердого луба і судини деревини не формуються; у місцях пошкодження луб’яно- деревний камбій погано діє і утворює луб’яну або деревну паренхіму, майже без судин. У корі відбуваються гіпертрофія, порушення її нормальної структури і некроз флоеми. Борознистість деревини – хвороба вторинних тканин, з причини ненормального функціонування камбію спостерігається гіпертрофія, гіпер- і гіпоплазія та паренхіматози у вторинній ксилемі та флоемі [1].
У свою чергу, на тлі опробковіння кори у деяких сортів спостерігається затримка початку росту та загибель окремих пагонів. Деревина уражених пагонів м’яка і каучукоподібна, внаслідок чого пагони поникають. Кора біля основи лози часто розтріскується, пагони визрівають нерівномірно: зелені ділянки не здерев’янілих пагонів часто чергуються з нормально здерев’янілою тканиною. Листя на хворих кущах дрібне, бліде; пізніше у червоних сортів воно червоніє повністю, включаючи жилки, і скручується краями донизу. Восени таке листя опадає на три – чотири тижні пізніше, ніж звичайне. Часто у хворих кущів відзначають пригнічений ріст та зниження урожайності від 5 до 22 % [1, 3].
Вірусні інфекції спричиняють величезні втрати в виноградарстві. Часто спостерігається супресія росту кореневої системи, стебла, пагонів, листків, ягід і запилення. Також вірусні хвороби негативно впливають на метаболізм і спричиняють пігментацію різних органів рослини.
