2. Практична природа істини (не пишіть про гносеологію)

Істина — правильне відображення суб'єктом об'єктивної дійсності, підтверджене практикою.

Практика виступає одночасно і як абсолютний, і як відносний критерій істинності знання. Абсолютність цього критерію виражається в тому, що він дає найбільш достовірне і надійне (у порівнянні з іншими критеріями) підтвердження істинності знанні, а відносність - у тому, що він не може служити основою "остаточних знань" про світ, тому що постійно змінюється саме практичне взаємодія людини зі світом. Наприклад, весь зміст суспільно-історичної практики в XIX ст. підтверджувало твердження вчених про неподільність атома, проте в XX ст. практика, насамперед у формі наукового експерименту, надійно доводить положення про його подільності. суспільно-історична практика - найбільш надійний критерій істинності знань. Так, в повсякденному житті людина на власному досвіді може переконуватися у правдивості тверджень про корисність тих чи інших ліків, працездатності технічних пристроїв, способів соціального спілкування.

солютна істина означає повне, вичерпне знання про щось.

3.

Ввів діалектику на ходу?Сократ. Філософія серця притаманна — Сковороді.

Варіант 22 1.Основні концепції праці Сартра

Концепція свобода та вибір: свобода не визначається можливістю людини діяти у відповідності з тим, якою вона є, бо сама її свобода є вибір свого буття; людина такою, якою вона вільно се бе вибирає.

Концепція свобода та відповідальність: по-перше, людина завжди прагне свободи від чогось(когось), а не свободи для чогось(когось); по-друге, досягнувши свободи, людина ніколи не замислюється над питанням відповідальності, і по-третє, свобода в першу чергу – це свобода людини до самотворення, бути особистістю, що спроможна творити себе і оточуючий світ.

Варіант 22 1. Кант.

Ключове питання «Критики» — дослідження пізнавальної можливості розуму, у відриві від знань, одержуваних емпіричним шляхом, тобто шляхом досвіду. На шляху свого дослідження філософ висвітлює питання простору і часу, можливості доказу за допомогою розуму існування Бога та інші.

Поняття трансцендентального виступає в опозиції поняттю емпіричне і позначає те, завдяки чому можливий досвід, таким чином основним змістом «Критики чистого розуму» є гносеологія.

Він виділяє судження на синтетичні - аналітичні та апріорні - апостеріорні.

Синтетичними називаються судження, що несуть нове знання, що не міститься в понятті, яке є їх суб'єктом.

Аналітичними називаються судження, які всього лише розкривають властивості, притаманні поняттю суб'єкта, що містяться в ньому самому, і не несуть нового знання.

З іншого боку, апріорні судження не потребують дослідної перевірки своєї істинності, а для апостеріорних необхідна емпірична верифікація. Кант зауважує, що синтетичні судження найчастіше апостеріорні, а аналітичні - апріорні.

2. Прогрес і регрес у розвитку

 Процес розвитку, його характер і спрямованість розглядаються через категорії "прогрес" і "регрес", які є співвідносними поняттями, що є сукупністю уявлень і слугують критеріями, мірилами розвитку.

У найпростішій формі прогрес визначається як такий розвиток, внаслідок якого виникає перехід від простого до складного, від вищого до нижчого.Прогресом (і розвитком у вужчому розумінні) визначається така зміна властивостей певної системи, за якої відбувається збільшення функціональних можливостей, підвищення ефективності функціонування, зростання ступеня незалежності існування від впливу зовнішніх факторів. Прогресивний розвиток характеризує й те, що відбувається збереження і накопичення потенціалу, можливостей для дальшого розвитку.

Регресивні зміни - це зворотний рух. Регресивними явищами визнаються ті, за яких відбувається деградація, зниження рівня організації й ефективності функціонування, втрачається здатність до здійснення того, що було можливе раніше (наприклад, старіння організму). Для регресу характерне наростання залежності від зовнішніх факторів середовища.

Сутність прогресу й регресу, їхні критерії отримують конкретну інтерпретацію щодо кожної форми руху матерії (наприклад, суспільний прогрес і його критерії). Тому зміст цих понять, специфіка розвитку окремих сфер буття світу розкриватимуться через зміст таких тем, як свідомість, пізнання, природа, суспільство, культура, цивілізація і т. д.

3.Наука що вивчає цінність — аксіологія.

Варіант 23