1.Розкрийте сутність розсудку та розуму та проаналізуйте їх співвідношення у пізнавальному процесі.

Розум — філософське поняття, яке виражає здатність мислити: аналізувати, й робити висновки. Розум базується не на формально-логічному, а на діалектичному способі мислення. Пізнавати світ на рівні розуму означає мислити його фундаментально, відповідно до його сутності та законів, які стають законами суспільної практики, людей і, отже, законами пізнання та мислення. Рівень розуму – це рівень універсального мислення.

Розсудок — це поняття, яке у філософії означає нижчій рівень пізнавальної здатності свідомості, який робить можливим правильне міркування і формулювання думки; згідно з І. Кантом, здатність створення понять на підставі чуттєвих даних.

2. Сформулюйте основні філософські концепції культури:

Концепція культури Й. Гердера: творення і засвоєння набутої людством культури є необхідною умовою становлення людини, її «другим народженням». Суть культури пояснював через розумну усвідомлену діяльність людей та усвідомлення божественного порядку в природі.

Концепція культури І. Канта та Г. В. Ф. Гегеля: найвищою метою культурного розвитку вважає дотримання «золотого» правила моралі: вчиняти відносно інших так, як би ти хотів, щоб вони ставились до тебе.

Концепція культури З. Фрейда : культура може керувати людиною, оскільки вона є частиною несвідомого, що панує у душевному житті людини й завдяки тому людина може жити як культурна істота, стримуючи свої таємні пристрасті.

3. А) Закон взаємопереходу кількості в якість відтворює та відображає відображає ту важливу особливість об'єктивної дійсності, за якої всі предмети, процеси і явища набувають визначеності через взаємодію, взаємозалежність, суперечливість своїх зовнішніх та внутрішніх властивостей, кількісних та якісних характеристик, котрі існують об'єктивно, незалежно від волі й бажання людей.

Б) Теорія — це сукупність висновків, що відображає відносини і зв'язки між явищами реальності у вигляді інформаційноі моделі.

Варіант 21

1.Розкрийте основні положення твору Ж.П. Сартра „Екзистенціалізм – це гуманізм”.

Робота «Екзистенціалізм - це гуманізм» представляє собою його лекцію, в ній викладаються основні тези трактату «Буття і ніщо», написаного в роки окупації Франції нацистською Німеччиною і присвяченого проблемі людського існування. Ж.-П. Сартр у роботі відмежовується від атеїстів 18 століття, оскільки вони хоч і відмовились від Бога, але не ліквідували ідею напередвизначеності сутності. Ж.-П. Сартр стверджує, що навіть якщо й нема Бога, то є буття, в якого існування передує сутності. Ж.П. Сартр пояснює специфіку існування людини таким чином. При виготовленні речі людина спочатку формує її ідею.Ремісник, який бажає зробити ніж, уявляє, що таке ніж і який ніж він повинен зробити зараз; сутність передуває існуванню речі. Інша річ – людина. Людське дитя народжується, вже існує, але йому ще належить набути людську сутність, стати людиною.

Людина робить самого себе, набуває свою сутність, вже існуючи - це перший принцип екзистенціалізму, із якого виникають інші принципово важливі наслідки: немає людської природи, яку задано; ніяка зовнішня сила не може за людину здійснити його перетворення в людину.

Людина вільна, вона і є воля, пише Сартр. Вільний вибір індивіда - його доля, відповідальність і його трагедія. В ті дні та години, коли людина дивиться в обличчя смерті, головну опору, підкреслювали екзистенціалісти, він повинен знайти, в своїй екзистенції. І так буває завжди, коли людина бореться за свободу, своє "Я", коли йде всупереч самим несприятливим обставинам."Людина не може бути то рабом, а то вільною. Вона повністю і завжди вільна, або її (людини) немає взагалі" (Ж.-П. Сартр).

Питання про сенс життя вирішується однозначно: життя людини - це "буття для смерті" (Сартр), тому і життя, і смерть - абсурдні. "Абсурдно те, що ми народилися, абсурдно і те, що ми живемо".

Буття, на думку Сартра, "не має ні приводу, ні причини, ні необхідності". Розум не може бути ключем до пізнання, бо не здатний розібратися в тому, що правильно, а що - ні. "Істини серед нас немає. Двоїстість і суперечність оточують нас, і ми ховаємося від самих себе". Безнадійні спроби раціонального пізнання. Для цього потрібна віра - або релігійна, або філософська.

2. Сутність та історичні типи світогляду:

Світогляд - сукупність поглядів,оцінок і принципів,які визначають найбільш загальне бачення і розуміння світу ,місце в ньому людини і разом з тим життєві позиції,програми поведінки і дії людини.

Історичні типи світогляду:

Міфологія-цілісне світорозуміння,в якому різні уявлення пов’язані в єдину образну картину світу,яка поєднує в собі реальність і фантазію,природне і надприродне,знання і віру,думку та емоцію.

Релігія- це специфічний світогляд і світовідчуття,а також відповідні їм поведінка і дії ,тобто культ,які ґрунтуються на вірі в існування одного або декількох богів,тобто такого дух. начала ,яке знаходиться за межею природного і недоступне розумінню людини.

Наука-це форма людських знань ,складова частина духовного культурного сус-ва,це система понять про явища та закони дійсності.

Філософія-система найзагальніших теоретичних поглядів на світ,на місце в ньому людини ,а також з’ясування різних форм відношення людини до світу ,яке виявляється у категоріальній і понятійній формі,спирається на досягнення наук про природу і сус-во та володіє певною мірою логічного доказу.

3. Філософська антропологія – це вчення про природу та сутність людини .

Свідомість – здатність людини відображати об’єктивний світ в ідеальних образах.

Варіант 22. 1. Розкрити сутність та відмінність раціоналізму і емпіризму.

Емпіризм – напрямок теорії пізнання, який всі знання виводить з почуттєвого досвіду.

Раціоналізм– сукупність філософських напрямів,основою пізнання якого є розум.

Головна відмінність раціоналізму від емпіризму полягає у такому. Раціоналісти вважають, що вихідним пунктом для побудови наукового знання є ідеї розуму, а основним методом - дедукція. Емпіристи вважають вихідним пунктом для побудови наукового знання досвід, а основним методом — емпіричну індукцію або перетворення простих ідей у складні .