2. Відмінність зовнішніх та внутрішніх суперечностей.

До внутрішніх суперечностей належать ті, що виникають між двома протилежностями в межах певного предмета, процесу, явища (асиміляція — дисиміляція тощо). До зовнішніх належать суперечності, що виникають між двома предметами, процесами, явищами (співвідношення суспільства і природи тощо). Внутрішні виступають джерелом розвитку, зовнішні — своєрідними необхідними умовами існування певного предмета.

3. Субстанція (сутність) - об'єктивна реальність в аспекті внутрішньої єдності всіх форм її саморозвитку, всього різноманіття явищ природи та історії, включаючи людину та її свідомість, і тому, це фундаментальна категорія наукового пізнання.

Метою історії у праці “Філософія історії» Гегеля є насамперед, вивчення й пояснення суспільно-історичного процесу і його законів, у ній зроблена спроба дати всеосяжну теорію історичному процесу й, відповідно, картину всесвітньої історії.

27 варіант

1.Раціоналізм(Декарт)— цілісна гносеологічна концепція, згідно з якою істинним началом буття, пізнання та поведінки людей є принципи розуму. У філософію термін «розум» перейшов з теології, де ним позначали такий напрям, прихильники якого наполягали на очищенні релігії від всього, що не може знайти розумового пояснення, під давали догмативірилогічномуаналізу. Філософськийраціоналізмсвоїмкоріннямсягаєантичності: до вчення Сократа про ототожненняістини і моралі, до вчення Платона про ідеї як істиннісубстанціїдійсності, до вчення Аристотеля про космічнийрозум як всезагальнуумовубуття і мислення.

Ф. Бекон і Дж. Локк були засновниками емпіризму,тобто такої теоретико-пізнавальноїпозиції, згідно з якоюджерелом та обґрунтуваннямвсіхзнань є чуттєвийдосвід. Слідзазначити, що Бекон, як і Декарт, визнавав, що «відчуття з неминучістюобманюють», але якщораціоналісти у якостіподоланняцієїоманипропонувализвернутисьбезпосередньо до розуму, то Бекон пропонував з цією метою використатидосвід, вважаючи, щотонкощідосвідунабагатоперевершуютьтонкощі самих відчуттів. У ційопоріпізнання на досвід і полягаєсутністьемпіризму, який, своєючергою, передбачав і відповідний метод — метод емпіричноїіндукції.

2.Істина – цеправильне, перевірене практикою, відображення в нашійсвідомостіпредметів та явищприроди і суспільства, щоіснують поза свідомістю і незалежновіднеї.

Кожналюдинаприречена на вічнийпошукістини. Погляди на життя у різних людей помітновідрізняються в залежностівідвіку, умов життя і багаточогоіншого.

3.Юркевич

Основні засади «філософії серця» Юркевич виклав у праці «Серце і його значення в духовному житті людини за вченням слова Божого», де розгортається цілісна філософсько-антропологічна концепція про серце як визначальну основу фізичного та духовного життя людини. Юркевич пропонує досить оригінальний і не типовий для його епохи погляд на людину як на конкретну індивідуальність, котрий аж ніяк не вписувався ні в матеріалістичні, ні в ідеалістичні антропологічні теорії того часу.

Серце в філософії Юркевича – це скарбник і носій усіх тілесних сил людини; центр душевного й духовного життя людини; центр усіх пізнавальних дій душі; центр морального життя людини.

Кант

"Критика чистого розуму" (1781) – основнапраця І. Канта – присвяченавизначенню та оцінціджерел, принципів та меж науковогознання.

І. Кант прагнеподолатиоднобічностіраціоналізму та емпіризму в тлумаченніджерелзнання, стверджуючивзаємозв'язокчуттєвогодосвіду і раціональних структур в науковомупізнанні. З одного боку, І. Кант впевнений, щоджереломдостовірнихзнань не може бути досвід, як стверджуютьемпіристи. З іншого – таким джерелом не може бути і розум, як вважаютьраціоналісти.

29 Варіант

1.У передмові до «До критики політичноїекономії» Маркс дав класичну характеристику матеріалістичногорозумінняісторії. Вінзазначив, що в суспільномувиробництві люди вступають у певнівиробничівідносини, що не залежатьвідїхньоїволі, що вони відповідаютьпевномущаблюрозвиткупродукційних сил. Буржуазнівиробничівідносини є останньоюантаґоністичною формою суспільногопроцесупродукції. Але разом з тимпродукційнісили, щорозвиваються у надрах буржуазного суспільства, створюютьматеріяльніумови для розв’язанняцьогоантаґонізму. Маючи на увазінасампередкапіталізм, Маркс писав, що «ні одна суспільнаформаціяніколи не гинедоти, доки не розвинутовсіх тих продуктивних сил, для яких вона даєдосить простору»

У цьомутворіМаркс заклав основианалізукапіталістичного способу виробництва. Дослідженнятоварноїклітинкикапіталізму та їїподальшогорозвитку у вигляді грошей Маркс розглядав як передумову для аналізукапіталу та додатковоївартості, всієїсукупностівиробничихвідносинкапіталізму.

Аналіздвохбоків товару — споживчоївартості та вартості — вимагаврозглядуподвійного характеру праці, щостворює товар. Маркс показав, щооднією з характернихособливостейпраці в умовахприватноївласності є те, щосуспільнівідносиниміж людьми представляються як відносини речей. Вартістьвиступає як відношенняміжтоваровласниками, завуальованеречовоюоболонкою.

2.Особистість–людина,яка усвідомлюєсвоїякості, свою унікальність, свої вади та переваги і постаєсамодіяльноюсоціальною та інтелектуальноюодиницею.

Індивідуальність – особистість,яка внаслідок усвідомлення своєї неповторності розуміє, що дещо в цьому житті може зробити лише вона і прагне це реалізувати

3.Дедуктивний метод – це така форма мислення яка виводить одиничне з загального