86. Вертикальна та горизонтальна структуризація управління.

Вертикальна та горизонтальна організації. Управлінська норма є також головним визначником того, чи є організація вертикальною чи горизонтальною. Згідно з одним дослідженням Scars, горизонтальна структура приводить до вищої службової моралі і продуктивності". Також було з'ясовано, що, порівняно з горизонтальною, вертикальна структура є дорожчою (це зумовлено великою кількістю залучених менеджерів) і створює багато комунікативних проблем (унаслідок більшої кількості людей, через яких повинна пройти інформація). З іншого погляду, висока управлінська норма в організаціях з горизонтальною структурою приведе до збільшення адміністративної (унаслідок малої кількості менеджерів) та контролюючої (унаслідок збільшення кількості підлеглих, що звітують кожному менеджеру) відповідальності. Якщо ці додаткові обов'язки стають надмірними для керівника, то горизонтальна структура організації може розвалитися.

87. Саморозвиток менеджера.

Саморозвиток менеджера - це процес усвідомленого цілеспрямованого розвитку себе як керівника, який включає самостійне вдосконалення своїх знань, умінь, особистісних і функціональних якостей, компетенції в цілому, що забезпечують ефективність професійної діяльності.

Менеджери повинні постійно працювати над своїм самовдосконаленням, прагнути до оновлення знань, бо вони є прикладом для інших і розробляють стратегію організації. У зв'язку з цим Джек Уелч ("Дженерал Електрик") запровадив систему виявлення та розвитку талановитих менеджерів. При цьому ним було розроблено спеціальну оціночну процедуру, яка давала можливість ранжирувати менеджерів за категоріями А, В, С. Кожного менеджера оцінювали анонімно за 40 критеріями всі люди, з якими він працював (колеги, підлеглі, клієнти, керівники). Той, хто за кількістю набраних балів потрапляв до групи А, ставав резервом для висунення на вищі посади. У цю групу, як правило, входило до 30 % менеджерів, що працювали в організації. їм створювали додаткові умови для навчання, розвитку, підтримки та підвищення. До групи С потрапляли до 10 % менеджерів, які ставали кандидатами на звільнення [1]. Насамперед Джек Уелч звільняв тих менеджерів, які протидіяли змінам корпоративної культури компанії.

Професійний саморозвиток - це не масове і навіть не типове явище, тому що не всі володіють якостями, які необхідні для цілеспрямованої роботи над собою. Саморозвиток відбувається тільки у тих, хто володіє необхідними якостями, головними з яких є:

-  внутрішня мотивація на професійні завдання, досягнення високих результатів в їх вирішенні і мотивація на себе;

-  здатність до саморозвитку;

-  розуміння змісту і методичних основ саморозвитку.

Ефективність саморозвитку менеджера залежить і від зовнішніх чинників[2]:

-  організаційних і соціально-психологічних умов професійної діяльності, в ширшому контексті - від корпоративної культури підприємства;

-  доступності для нього сучасних інформаційних систем, а також підготовленості до роботи з ними;

-  методичного забезпечення умов професійного розвитку.

Таким чином, для того, щоб менеджер займався саморозвитком, необхідно, щоб у нього були:

-  внутрішня мотивація професійної діяльності;

-  здатність до саморозвитку.

Головним напрямом самовдосконалення є розвиток навичок самостійного мислення, розробка власних ідей на базі власного досвіду. Обидва напрями тісно пов’язані й передбачають розробку власних ідей на основі одержуваної інформації, спілкування з іншими людьми і зворотного зв’язку.

 Результативність процесу самовдосконалення розглядається з погляду мислення (наші ідеї, переконання, концепції, теорії); відчуття (наші почуття, настрої); готовності до дій (здатність або нездатність діяти залежно від ситуації).

 Основні методи самовдосконалення, що сприяють досягненню різноманітних загальних результатів у розвитку особистості, також допомагають виробити якості і навички, необхідні для такого розвитку [3]: ведення особистого журналу; ретроспективний огляд подій; роздуми про події, що відбуваються; вміння прислухатися до свого внутрішнього «Я»; розвиток інтуїції; сміливість у використанні нових ідей; експериментування з новим типом поведінки; зміцнення сили волі; підтримка здатності до сприйняття нового; робота над вищим і нижчим «Я»; способи вдосконалення мислення (читання, конспектування, складання плану, методика систематичного запам’ятовування та ін.); інші можливості самовдосконалення (навчання на курсах, участь у різних об’єднаннях, гуртках, розробка індивідуального стилю управління, розвиток здатності спілкування та ін.).