56. Характеристика лідерства за стилем роботи.

Автократично-демократичний континуум стилів керування. В основу автократично-демократичного континууму стилів керування покладено теорію Х та теорію Y Дугласа МакГрегора, який виділив дві системи уявлень щодо мотивів виробничої діяльності людей.

1. Згідно “теорії Х” робітники за своєю природою є лінивими, безвідповідальними, такими що при першій ліпшій нагоді намагаються уникнути праці. Отже для досягнення цілей організації їх необхідно постійно примушувати, спрямовувати та контролювати. Справедлива заробітна плата здатна зробити роботу терпимою, а необхідний рівень її виконання буде наслідком постійного контролю.

За “теорією Y”, навпаки, менеджер бачить своїх підлеглих працьовитими, відповідальними, такими що прагнуть до схвалення та підтримки. Цією теорією визнається, що зовнішній контроль та загроза покарання не є єдиним засобом, який спрямовує зусилля людей. Людина і сама здатна себе контролювати, якщо вона прямує до мети, у досягненні якої вона зацікавлена. “Теорія Y” характеризує основи демократичного керування. Для демократичного стилю керування характерними є: -високий ступінь децентралізації повноважень; -активна участь підлеглих у прийнятті рішень; -добре налагоджена система комунікацій між керівником і підлеглими; -апеляція до потреб більш високого рівня у підлеглих.

Ліберальний стиль керування. Ліберальне керівництво характеризується мінімальною участю керівника. Підлеглі при цьому мають майже повну свободу визначати цілі, приймати рішення та контролювати свою роботу.

Дослідження ліберального стилю порівняно з автократичним, які проводив К.Левін дозволили йому зробити такі висновки:

1) автократичне керування порівняно з ліберальним домагалося виконання більших обсягів роботи, проте призводило: до низької мотивації; до меншої оригінальності; до більшої агресивності до членів групи; до більшої залежності та покірної поведінки щодо керівника;

2) ліберальне керування призводило: до зменшення обсягів роботи; до зниження її якості; до недостатнього задоволення підлеглих таким стилем керування.

Континуум стилів керування Р.Лайкерта. Інші критерії континууму стилів керування були запропоновані Р. Лайкертом. За граничні позиції континууму були взяті принципово нові стилі керування:

1) стиль керування зосереджений на роботі;

2) стиль керування зосереджений на людині.

Керівники, що зосереджені на роботі (орієнтовані на задачу) піклуються (дбають) перш за все про виконання завдання, про систему винагородження за виконання роботи, про підвищення продуктивності праці, як результат управлінської праці та ефективного розпорядження.

Керівники, що зосереджені на людині (орієнтовані на робітника) прагнуть підвищити продуктивність праці перш за все шляхом удосконалення людських відносин (участь підлеглих у прийнятті рішень, допомога у вирішенні проблем тощо).

Р.Лайкерт дотримувався думки, що стиль керування може бути орієнтований або на роботу, або на робітника. При цьому результати його досліджень свідчили, що стиль, орієнтований на робітника майже у всіх випадках сприяв підвищенню продуктивної праці.

Р.Лайкерт запропонував 4 базових системи стилів керування 1)експлуататорсько-авторитарна; 2)прихильно-авторитарна; 3)консультативно-демократична; 4)партисипативно-демократична.

Двомірне трактування стилів керування. Вчені університету штату Огайо запропонували принципово нову класифікацію стилів керування. За результатами своїх досліджень вони дійшли висновку, що хоча автократичний керівник не може одночасно бути демократичним, але він здатний, приділяючи багато уваги роботі, піклуватися і про людські відносини (хіба не можна бути водночас вимогливим та уважним, дбайливим до людей). Іншими словами, керівник може поводити себе так, що буде одночасно орієнтований і на роботу і на людей.

Звідси з’являється можливість класифікувати стилі керування одразу за двома критеріями. Розвиваючи цю концепцію Р.Блейк та Дж.Моутон побудували сітку (ГРІД), яка містить 5 основних стилів керування.

57. Інструменти управлінського контролю.

Сукупність інструментів контролю поділяють на такі групи:

інструменти фінансового контролю;

інструменти операційного контролю;

інструменти контролю поведінки робітників в організації.

Фінансовий контроль.Складовими фінансового контролю (див. рис.8.1.) як цілісної системи виступають: фінансовий аналіз; бюджетування; аудит.

Фінансовий контроль фінансовий аналіз аналіз фінансової звітності аналіз фінансових коефіцієнтів Аналіз беззбитковості Бюджетування

Аудит внутрішній аудит зовнішній аудит

Фінансовий аналіз також можна розглядати як складну підсистему. Основними інструментами фінансового аналізу є: аналіз фінансової звітності організації; аналіз фінансових коефіцієнтів; аналіз беззбитковості.

Аналіз фінансової звітності організації. Для оцінки та контролю діяльності організації широко застосовують такі документи фінансової звітності:

баланс; звіт про прибутки та збитки; звіт про рух готівки.

Розрахунки фінансових коефіцієнтів передбачають співставлення двох або більше показників із документів фінансової звітності. Такій підхід дозволяє менеджеру: – порівнювати результати фінансової діяльності організації поточного року з попередніми періодами, визначати зміни, встановлювати тенденції; – порівнювати результати фінансової діяльності однієї фірми з відповідними результатами інших фірм у галузі.

Для інтерпретації результатів діяльності організації використовують декілька фінансових коефіцієнтів, до найважливішиз з-поміж яких відносять такі групи коефіцієнтів: 1) коефіцієнти ліквідності;2) коефіцієнти платоспроможності; 3) коефіцієнти прибутковості (рентабельності).

58. Моральні аспекти розпорядчої діяльності. Етика — це набір моральних принципів і цінностей, які керують поведінкою людини чи групи людей і визначають позитивні і негативні оцінки їхніх думок і дій. Це як би внутрішній кодекс законів, що визначає, як можна поводитися, а як не можна, які рішення можна приймати, а які ні, де проходить границя між добром і злом. Етика менеджменту зв'язана з внутрішніми цінностями, а вони у свою чергу є частиною корпоративної культури і впливають на прийняті рішення, визначають їхню соціальну допустимість у рамках зовнішнього середовища.

Сформовані норми моральності є результатом тривалого за часом процесу становлення взаємин між людьми. Без дотримання цих норм неможливі політичні, економічні, культурні відносини, тому що не можна існувати, не поважаючи один одного, не накладаючи на себе певних обмежень.

Управлінська етика – це адаптовані до практичних потреб менеджера відомості про моральні цінності,якими керуються люди,про моральні потреби до стилю роботи і образу керівника.

Сучасна етика розпорядчої діяльності вимагає від менеджера певної мужності ,щоб не боятись приймати рішення,пов’язані із високою відповідальністю і ризиком,відміняти неправильні чи помилкові рішення визнавши свою вину. Етичні правила стимулювання підлеглих вимагають,щоб будь-які успіхи не залишались без уваги,забезпечувалась гласність винагород,які не повинні розходитись із громадською думкою. Будь-які прояви фаворитизму негативно позначаються на моральному кліматі взаємовідносин в колективі. Щоб не погіршити можливості співробітництва із начальником,підлеглий повинен добре знати стан справ у сфері своєї компетенції,не доповідати про труднощі,які може сам подолати,не звалювати вину на інших при невдачах.