- •1.Зміст конкретних організаційно — технічних функцій менеджменту.
- •3. Суть і основні види менеджменту.
- •4. Закони і закономірності менеджменту.
- •5. Демократичний стиль управління.
- •6. Поняття ефективності управління, і функцій управління.
- •7. Етапи прийняття управлінських рішень
- •8. Організаційні цілі, їх ранжування і використання дерева цілей у менеджменті.
- •9. Делегування повноважень у менеджменті.
- •10. Вимоги до особистих ділових якостей менеджера.
- •11. Сутність соціально - виховних функцій менеджменту.
- •12. Організація виконання рішень і контроль за їх здійсненням.
- •13. Визначення стану соціально-психологічного клімату колективу.
- •14. Роль та завдання кадрових служб.
- •15. Етика службових і ділових відносин.
- •16. Інформація у менеджменті.
- •17. Стратегічне планування.
- •18. Види винагород.
- •19. Системний підхід в менеджменті.
- •20. Поняття і головні типи влади.
- •21. Типи повноважень: лінійні, функціональні
- •22. Стилі керівництва.
- •23. Персонал підприємства як об'єкт управління.
- •24.Ситуаційні підходи до керівництва та лідерства.
- •25. Регулювання і самоуправління в менеджменті.
- •26. Особливості формування сучасної моделі менеджменту в Україні.
- •27. Департаменталізація.
- •28. Комунікаційний процес, елементи та етапи процесу.
- •29. Визначення особливостей процесу управління.
- •30. Стратегічне планування є засобом досягнення місії підприємницької організації, яка тісно пов'язана з її цілями.
- •31. Сутність, роль та методологічні основи менеджменту.
- •32. Класичні та неокласичні теорії менеджменту.
- •33. Цілі менеджменту.
- •34. Формальні та неформальні організації.
- •35. Класифікація принципів менеджменту.
- •36. Наукова організація управлінської праці.
- •37.Менеджмент як система.
- •38. Види і форми комунікацій.
- •39. Процес комунікацій.
- •40. Проектування завдань
- •41.Процес і основні етапи контролю.
- •42. Повноваження обов'язки, відповідальність.
- •43. Регулювання як загальна функція менеджменту.
- •44. Теорія справедливості в мотивації.
- •45. Організаційна культура як елемент ділового життя.
- •46. Технологія розробки рішень.
- •47. Основні форми соціальної відповідальності.
- •48. Економічна, організаційна та соціальна ефективність менеджменту.
- •49. Методи вивчевня і оцінки ділових і особистих якостей персоналу.
- •50. Основні етани розвитку менеджменту.
- •51. Види управлінського контролювання.
- •52. Ранні теорії мотивації.
- •53. Предмет та об'єкт контролю.
- •54. Покращення інформаційного забезпечення менеджменту.
- •55. Методи менеджменту – економічні, адміністративні, соціально-психологічні.
- •56. Характеристика лідерства за стилем роботи.
- •59. Підходи до оцінки ефективності менеджменту в організації.
- •60. Мета управлінського процесу, його учасники, предмет, засоби здійснення.
- •62. Формування ефективного стилю лідерства.
- •63. Школа людських стосунків.
- •64. Поняття і роль комунікацій в менеджменті.
- •65. Організація розподілу завдань по рівнях і ланках управління.
- •66. Зміст загальних (основних) організаційно-технологічних функцій менеджменту.
- •67. Менеджер як професія.
- •68. Делегування повноважень у менеджменті.
- •69. Етапи прийняття управлінського рішення.
- •70. Ліберальний стиль управління.
- •71. Процес управління.
- •72. Організація як структура і як процес.
- •73. Соціальна відповідальність.
- •74. Характеристика керуючої підсистеми.
- •75. Поняття та класифікація управлінських рішень.
- •76. Правила розв'язання конфліктних ситуацій.
- •77. Ієрархія і супідрядність у менеджменті.
- •78. Теорія очікування в мотивації.
- •79. Матеріальне стимулювання до праці.
- •80. Внутрішнє середовище в менеджменті.
- •81. Формування ефективного стилю лідерства.
- •82. Зовнішнє середовище в менеджменті.
- •83. Поняття та класифікація функцій менеджменту.
- •84. Процесуальні мотиваційні моделі.
- •85. Етани процесу планування.
- •86. Вертикальна та горизонтальна структуризація управління.
- •87. Саморозвиток менеджера.
- •88. Видова класифікація ефективності організації: індивідуальна, групова, загально-організаційна.
- •89. Зворотний зв'язок під час контролювання.
- •90. Напрями підвищення ефективності управління організацією
38. Види і форми комунікацій.
У підприємницькій діяльності використовуються різні засоби, види і форми комунікації. Завдання полягає у тому, щоб насамперед вміло використати різноманітні види комунікації, серед яких можна назвати такі: а) передача інформації, утримання, інформування; б) експресивна — виразна, що характеризується експресією — силою прояву почуттів, переживань; в) переконуюча — прагнення вплинути на інших, висловлення захоплення, прохання, що особливо важливо для політичних діячів, юристів, торгових працівників; г) соціально-ритуальна — використання норм і звичаїв соціально-культурної поведінки; д) спілкування за допомогою міміки, виразу очей і рота, а також поз і рухів.
Різноманітні види і способи комунікації можна розбити и на три групи: усну, письмову і візуальну. На думку психологів, у багатьох ситуаціях найбільш ефективним є безпосередній усний контакт, за допомогою якого можна передавати усі деталі, уточнити неясні питання і цим виключити неправильне розуміння завдання і ін. Ключем до ефективної письмової комунікації є дотримання певних вимог до інформації: чіткість, повнота, надійність і правильність, вона доповнює і підкріплює усну комунікацію.
Перелічені види комунікацій не вичерпують усю їх різноманітність. Так, за цільовою спрямованістю комунікації бувають інструктуючи, мотивуючі та інформуючи, які постачають інформацію для прийняття управлінських рішень, організації і контролю за їх виконанням.
Велику питому вагу займає особиста комунікація, під якою розуміються усі види обміну інформацією між людьми. Вона набуває таких форм: комунікація між двома людьми, комунікація між індивідом і групою, комунікація всередині групи.
Крім офіційних комунікацій, у менеджменті важливу роль відіграють неформальні комунікації. У підприємницькій діяльності неформальні комунікації неминучі і мають різноманітний характер
39. Процес комунікацій.
Комунікаційний процес - обмін інформацією між індивідами або їх групами, метою якого є передача та усвідомлення повідомлення, що містить певну інформацію.
У процесі обміну інформацією задіяні чотири базові елементи:
1) відправник - особа, яка генерує ідеї, збирає і передає інформацію;
2) повідомлення - інформація, закодована за допомогою символів;
3) канал або засіб передавання інформації - спосіб поширення інформації;
4) одержувач - особа, якій призначена інформація і яка її інтерпретує.
При обміні інформацією відправник і одержувач проходять кілька взаємопов'язаних етапів комунікативного процесу, їх завдання полягає в тому, щоб створити повідомлення, підібрати відповідний канал для його передачі і використати його у такий спосіб, щоб обидві сторони отримали однакове розуміння початкової ідеї.
До взаємопов'язаних етапів комунікації належать:
- Зародження ідеї. Обмін інформацією починається з формулювання ідеї або відбору інформації.
- Кодування й вибір каналу. Кодування – це процес перетворення концепції комунікації у повідомлення за допомогою слів, інтонацій голосу, рисунків, жестів, виразів обличчя тощо.
- Передавання. На цьому етапі відправник використовує канал для доставки повідомлення одержувачу.
- Декодування. Одержавши повідомлення, необхідно зрозуміти його. Декодування - подання символів відправника мовою одержувача.