- •1.Зміст конкретних організаційно — технічних функцій менеджменту.
- •3. Суть і основні види менеджменту.
- •4. Закони і закономірності менеджменту.
- •5. Демократичний стиль управління.
- •6. Поняття ефективності управління, і функцій управління.
- •7. Етапи прийняття управлінських рішень
- •8. Організаційні цілі, їх ранжування і використання дерева цілей у менеджменті.
- •9. Делегування повноважень у менеджменті.
- •10. Вимоги до особистих ділових якостей менеджера.
- •11. Сутність соціально - виховних функцій менеджменту.
- •12. Організація виконання рішень і контроль за їх здійсненням.
- •13. Визначення стану соціально-психологічного клімату колективу.
- •14. Роль та завдання кадрових служб.
- •15. Етика службових і ділових відносин.
- •16. Інформація у менеджменті.
- •17. Стратегічне планування.
- •18. Види винагород.
- •19. Системний підхід в менеджменті.
- •20. Поняття і головні типи влади.
- •21. Типи повноважень: лінійні, функціональні
- •22. Стилі керівництва.
- •23. Персонал підприємства як об'єкт управління.
- •24.Ситуаційні підходи до керівництва та лідерства.
- •25. Регулювання і самоуправління в менеджменті.
- •26. Особливості формування сучасної моделі менеджменту в Україні.
- •27. Департаменталізація.
- •28. Комунікаційний процес, елементи та етапи процесу.
- •29. Визначення особливостей процесу управління.
- •30. Стратегічне планування є засобом досягнення місії підприємницької організації, яка тісно пов'язана з її цілями.
- •31. Сутність, роль та методологічні основи менеджменту.
- •32. Класичні та неокласичні теорії менеджменту.
- •33. Цілі менеджменту.
- •34. Формальні та неформальні організації.
- •35. Класифікація принципів менеджменту.
- •36. Наукова організація управлінської праці.
- •37.Менеджмент як система.
- •38. Види і форми комунікацій.
- •39. Процес комунікацій.
- •40. Проектування завдань
- •41.Процес і основні етапи контролю.
- •42. Повноваження обов'язки, відповідальність.
- •43. Регулювання як загальна функція менеджменту.
- •44. Теорія справедливості в мотивації.
- •45. Організаційна культура як елемент ділового життя.
- •46. Технологія розробки рішень.
- •47. Основні форми соціальної відповідальності.
- •48. Економічна, організаційна та соціальна ефективність менеджменту.
- •49. Методи вивчевня і оцінки ділових і особистих якостей персоналу.
- •50. Основні етани розвитку менеджменту.
- •51. Види управлінського контролювання.
- •52. Ранні теорії мотивації.
- •53. Предмет та об'єкт контролю.
- •54. Покращення інформаційного забезпечення менеджменту.
- •55. Методи менеджменту – економічні, адміністративні, соціально-психологічні.
- •56. Характеристика лідерства за стилем роботи.
- •59. Підходи до оцінки ефективності менеджменту в організації.
- •60. Мета управлінського процесу, його учасники, предмет, засоби здійснення.
- •62. Формування ефективного стилю лідерства.
- •63. Школа людських стосунків.
- •64. Поняття і роль комунікацій в менеджменті.
- •65. Організація розподілу завдань по рівнях і ланках управління.
- •66. Зміст загальних (основних) організаційно-технологічних функцій менеджменту.
- •67. Менеджер як професія.
- •68. Делегування повноважень у менеджменті.
- •69. Етапи прийняття управлінського рішення.
- •70. Ліберальний стиль управління.
- •71. Процес управління.
- •72. Організація як структура і як процес.
- •73. Соціальна відповідальність.
- •74. Характеристика керуючої підсистеми.
- •75. Поняття та класифікація управлінських рішень.
- •76. Правила розв'язання конфліктних ситуацій.
- •77. Ієрархія і супідрядність у менеджменті.
- •78. Теорія очікування в мотивації.
- •79. Матеріальне стимулювання до праці.
- •80. Внутрішнє середовище в менеджменті.
- •81. Формування ефективного стилю лідерства.
- •82. Зовнішнє середовище в менеджменті.
- •83. Поняття та класифікація функцій менеджменту.
- •84. Процесуальні мотиваційні моделі.
- •85. Етани процесу планування.
- •86. Вертикальна та горизонтальна структуризація управління.
- •87. Саморозвиток менеджера.
- •88. Видова класифікація ефективності організації: індивідуальна, групова, загально-організаційна.
- •89. Зворотний зв'язок під час контролювання.
- •90. Напрями підвищення ефективності управління організацією
25. Регулювання і самоуправління в менеджменті.
Регулювання – це внесення корективів у характер діяльності об’єкта, включення в кожен даний момент такої програми управління, яка б забезпечувала протидію системи впливам, котрі відхиляють її від гомеостатичного стану. Шляхом регулювання забезпечується не тільки стабілізація керованого об’єкта, підтримання розвитку його у певних границях, але й створення умов для протікання процесів на основі саморегулювання, шляхом встановлення економічних, організаційних, правових та інших нормативів.
Під самоуправлінням слід розуміти автономне функціонування будь – якої організаційної системи, що наділяеться правом прийняття рішень щодо внутрішніх проблем діяльності.
Самоуправління безпосередньо пов’язане з демократією, її прямою та представницькою формами.
26. Особливості формування сучасної моделі менеджменту в Україні.
Сьогодні в Україні можна виділити щонайменше три напрями в управлінні. Перший умовно називають менеджментом здорового глузду. Цей вид управління розвивається на багатьох приватизованих та новостворених підприємствах так званих “нових українців”. Нові власники не мали професійного управлінського досвіду. Первісне нагромадження капіталу не потребувало високого професіоналізму в керуванні бізнесом, достатньо було і менеджменту здорового глузду першопрохідців. У процесі інтеграції та концентрації капіталу проблеми управлінського професіоналізму загострились.
Другий підхід в управлінні – професійний ринковий менеджмент, представниками якого є західні фірми , що успішно працюють на українському ринку. Вони принесли з собою не тільки західну культуру, а й новітню технічну базу менеджменту, яка доволі міцно вкорінилась у ділових організаціях України.
Зрештою, третій підхід у менеджменті втілює переважна більшість керівників радянського зразка, які дотримуються методів та стилю управління адміністративно-командної системи. Досвід управління підприємствами у них чималий, проте відсутній досвід ведення бізнесу як такого.
Формування дієвої моделі менеджменту неможливе без реалізації стратегії розвитку персоналу. Йдеться про старанний підбір кадрів, високий та однорідний рівень їхньої кваліфікації, високу моральність. Розвиток персоналу повинен пов’язати професійно-кваліфікаційну модель робочих місць з моделлю особистих та ділових рис людини, поступово формувати свідому активну відповідальну особистість, відродити справжній демократизм у відносинах між виконавцями і керівником. Цілісну систему керування організацією, що с предметом стратегічного менеджменту, не можна формувати без впровадження механізму керування "за цілями і результатами". Цей механізм відображає універсальні підходи до керування організаціями як соціальними системами, що складаються з окремих груп працівників. Стратегічне керування потрібно провадити на засадах таких принципів соціального керування, як визначення мети, цілеспрямована орієнтація працівників, зворотний зв'язок з результатами діяльності. Створення ефективної системи керування виробництвом в Україні треба починати зі старанного підбору керівних кадрів та їхнього навчання. Потрібно також пам'ятати, що ефективно керувати ніколи не зможуть люди, які хоча глибоко теоретично пізнали науку керування.