2.3 Військово-стратегічні дії срср у 1939-1941 рр.

Для того, щоб зрозуміти повністю тезис даної наукової роботи, необхідно розглянути військово-стратегічні дії СРСР у 1939-1941 рр., погляди та теорії науковців щодо значення цих подій.

Думки науковців щодо військово-стратегічних дій СРСР у 1939-1941 рр. поділяються на дві основні теорії. Перша теорія полягає у ствердженні, що дії СРСР напередодні війни були сплановані і стали провокативними по відношенню до Третього Рейху, що й спричинило його напад. Цю теорію підтримують Мельтюхов М.И, Солонін М.С. та Нєвєжин В.А Інша версія полягає у тому, що військово-стратегічні дії СРСР у 1939-1941 рр. не мали жодного провокативного підґрунтя щодо Третього Рейху, а напад Гітлера на територію СРСР 22 червня було спланованою операцією. Цієї теорії дотримується Габріель Городецький.

Мельтюхов М.И вважає, що дії СРСР у 1939-1941 рр. були доволі агресивними по відношенню до Німечини, хоч і на думку автора, мали бути більш прихованими. Автор вважає, що після підписання пакту Молотова-Ріббентропа, Сталін дав можливість Гітлеру розпочати війну на території Європи, таким чином, ослаблюючи позиції Лондона та Парижа чужими руками та отримуючи загальне ослаблення Союзників та Третього Рейху із подальшою можливістю проведення військового наступу на цю територію під час піку розвитку бойових дій на території Європи. Автор наводить війну СРСР у Фінляндії, наступ на Балканах та посилення своєї присутності на території Прибалтики, як підтвердження своєї теорії. На думку автора, територія Фінляндії та Скандинавський плацдарм були важливою територією для усіх сторін, які брали участь у військових діях на континенті, адже Фінляндія для Третього Рейху була щитом для Швеції – основного постачальника руди для Рейху. Для Союзників Скандинавський плацдарм був важливою точкою, оволодівши якою, Союзники могли загрожувати всьому німецькому флоту та важливим військово-економічним центрам Третього Рейху і контролювати вихід радянського ВМФ із Баренцова і Балтійского моря в Атлантичний океан. Для СРСР, на думку автора, Фінляндія була плацдармом для потенційного наступу на Європу. Із території Фінляндії, СРСР на думку автора мав провести наступ на Скандинавський плацдарм для того, щоб відрізати основне джерело постачання руди для Третього Рейху та отримати доступ до Атлантичного океану і отже і можливості удару по Великій Британії. Автор також вважає, що наступ на Балканах був спланований заради можливості відрізати єдине джерело нафти для військового потенціалу Третього Рейху.[2]

Солонін М.С у своїх історичних роботах вказує, що СРСР готував збройну провокацію, як привід до агресії по відношенню до Третього Рейху та окупованих ним територіях. Для того, щоб провести цю провокацію, на думку автора СРСР спеціально укладає пакт Молотова-Ріббентропа із Третім Рейхом. Автор вважає, що цей пакт був укладений спеціально, для того щоб виставити СРСР жертвою після інсценованої провокації і дати моральне підґрунтя, для наступу на територію Європи, виконуючи план «Світової революції». Автор вважає, що намір війни із Фінляндією у 1939 році було отримання більш вигідних позицій для наступу на територію Європи. Автор стверджує, що фактично, Фінляндія була нейтральною державою на той час, тому СРСР міг провести напад на її територію без пошкодження свого морального підґрунтя, прикриваючись легендою про «Фінську провокацію». Також автор вважає, що військові дії СРСР на території Балкан були помилкою вищого керівництва СРСР, адже на думку автора, це насторожило Гітлера, адже сили СРСР підібралися близько до єдиного джерела нафти для Третього Рейху, що й спричинило підготовку Третього Рейху до наступу на територію СРСР у вигляді превентивного удару. Автор пояснює відсутність реакції вищого керівництва СРСР на дії очевидну підготовку Третього Рейху до наступу на територію СРСР діяльністю контррозвідки Німечини, яка змогла переконати СРСР, що напад відбудеться пізніше реального наміченого часу.[4]

Нєвєжин В.А у своїх роботах стверджує, що СРСР не міг та не мав причин для покращення військового потенціалу Третього Рейху, адже сам Радянський Союз проводив військові операції на території Фінляндії, проте автор стверджує, що СРСР уклав пакт Молотова-Ріббентропа заради можливості провести реформування своїх військових сил та мобілізації своїх сил, для проведення «Світової революції», яка мала відбутись за допомогою військової інтервенції СРСР на територію Європи. Автор вважає, що інтервенція у Фінляндію у 1939 рр. була проведена із наміром отримання Скандинавського плацдарму, проте автор вважає, що СРСР мав намір дійти далі, але низька ефективність військ призвела до зупинки та початку переформування військових сил СРСР. Автор вважає, що саме ця неефективність СРСР у Фінляндії та його військові дії на території Балкан дали поштовх Гітлеру до початку військової підготовки проти СРСР.[3]

Габрієль Городецький у своїх історичних роботах вказує, що СРСР надавав деяку військову допомогу Третьому Рейхові виключно заради власного захисту від амбіцій Союзників. На думку автора, СРСР був неготовий до прямого конфлікту із Союзниками, адже військові дії у Фінляндії у 1939 році показали неготовність військ СРСР до бойових дій. Автор стверджує, що Сталін підписав пакт Молотова – Рібентропа виключно із ціллю самозахисту від можливих дій Союзників проти СРСР та убезпечення себе від можливої агресії зі сторони Третього Рейху. Автор вважає, що військові дії на території Фінляндії були спрямовані на отримання позицій для контрудару по Третьому Рейху, у випадку його агресії. Автор наводить сумнівні докази, що Фінляндії було запропоновано територію у обмін на отримання територій, які могли дати вихід до Скандинавського плацдарму. Автор також пояснює військові дії СРСР на Балканах тим самим чином. Автор вважає, що оскільки територія Балкан мала прямий доступ до єдиного джерела нафти Третього Рейху, СРСР планував підвести туди сили, щоб провести контрудар по ним у разі агресії Німечини щодо СРСР.[6]

Отже, було розглянуто дві основні версії дій та намірів СРСР у 1939-1941 рр. Перша теорія полягає у ствердженні, що дії СРСР напередодні війни були сплановані і стали провокативними по відношенню до Третього Рейху, що й спричинило його напад. Цю теорію підтримують Мельтюхов М.И, Солонін М.С. та Нєвєжин В.А. Мельтюхов М.И стверджував, що дії СРСР у 1939-1941 рр. були доволі агресивними по відношенню до Німечини, хоч і на думку автора, мали бути більш прихованими. Автор вважає, що після підписання пакту Молотова-Ріббентропа, Сталін дав можливість Гітлеру розпочати війну на території Європи, таким чином, ослаблюючи позиції Лондона та Парижа чужими руками та отримуючи загальне ослаблення Союзників та Третього Рейху із подальшою можливістю проведення військового наступу на цю територію під час піку розвитку бойових дій на території Європи. Солонін М.С вказував, що СРСР готував збройну провокацію, як привід до агресії по відношенню до Третього Рейху та окупованих ним територіях. Для того, щоб провести цю провокацію, на думку автора СРСР спеціально укладає пакт Молотова-Ріббентропа із Третім Рейхом. Автор вважає, що цей пакт був укладений спеціально, для того щоб виставити СРСР жертвою після інсценованої провокації і дати моральне підґрунтя, для наступу на територію Європи, виконуючи план «Світової революції». Нєвєжин В.А у своїх роботах стверджує, що СРСР не міг та не мав причин для покращення військового потенціалу Третього Рейху, адже сам Радянський Союз проводив військові операції на території Фінляндії, проте автор стверджує, що СРСР уклав пакт Молотова-Ріббентропа заради можливості провести реформування своїх військових сил та мобілізації своїх сил, для проведення «Світової революції», яка мала відбутись за допомогою військової інтервенції СРСР на територію Європи.

Друга версія полягає у тому, що військово-стратегічні дії СРСР у 1939-1941 рр. не мали жодного провокативного підґрунтя щодо Третього Рейху, а напад Гітлера на територію СРСР 22 червня було спланованою операцією. Цієї теорії дотримується Габріель Городецький. У своїх історичних роботах він вказує, що СРСР надавав деяку військову допомогу Третьому Рейхові виключно заради власного захисту від амбіцій Союзників. На думку автора, СРСР був неготовий до прямого конфлікту із Союзниками, адже військові дії у Фінляндії у 1939 році показали неготовність військ СРСР до бойових дій. Автор стверджує, що Сталін підписав пакт Молотова – Рібентропа виключно із ціллю самозахисту від можливих дій Союзників проти СРСР та убезпечення себе від можливої агресії зі сторони Третього Рейху.