20. Графіка.Український алфавіт.Буква як умовне позначення звука.З історії виникнення письма у східних-словян.Співввідношення між голосними,приголосними звуками та буквами на їх позначення.

Графіка.Український алфавіт.

Графіка (від гр. grapho - пишу, малюю) – розділ на­уки про українську мову, в якому вивчається сукупність умовних зна­ків для передачі на письмі усного мовлення.

До графічних знаків належать букви алфавіту, апост­роф, знак наголосу, дефіс (риска), крапка, знак питання, знак оклику, кома, тире, двокрапка, лапки, дужки, три крап­ки та ін.

Сукупність букв, розташованих у встановленому поряд­ку, називається алфавітом. Слово алфавіт походить від назв двох перших літер грецького алфавіту: ? – альфа і ? – бета (по-новогрецькому віта). В українській абетці для передачі звуків на письмі існує 33 букви. Голосні звуки позначаються буквами а, о, у, е, и, і. Літери я, ю, є, ї теж служать для передачі на письмі голосних звуків, але в їх­ньому поєднанні з приголосним [j] або ж для позначення м’якості попереднього приголосного (виняток становить буква ї, яка завжди позначає сполучення двох звуків:[j] та [і]). На позначення приголосних звуків уживаються літе­ри, кожна з яких має свою назву: б – бе, в - ве, г - ге, ґ – ґе, д– де, ж – же, з - зе, й – йот, к - ка, л - ел, м- ем, н - ен, п – пе, р - ер, с – ес, т – те, ф - еф, х - ха, ц – це, ч – че, ш – ша. Літера щ (ща) завжди позначає два звуки: [ш] і [ч], а ь (м’який знак) зовсім не позначає звука і служить для передачі м’якості попереднього приго­лосного.

Взагалі в українській графіці немає спеціальних букв для фіксації на письмі м’яких приголосних. Проте існують спе­ціальні способи позначення м’якості:

1) вживання після букви, яка позначає приголосний, м’я­кого знака: батько, льон, коваль;

2) вживання в аналогічній ситуації букв я, ю, є (у цьому випадку вони позначають голосні звуки і м’якість попереднього приголосного): теля, нюх, синє;

3) вживання після літери на позначення приго­лосного звука букви і: літо, ріка, тісто.

Графічний знак «’» (апостроф) використовується для позначення на письмі твердої вимови приголосних звуків перед сполученням [j] з голосними [а], [у], [е], [і] (графічно – я, ю, є, ї). Особливості вживання апострофа, як і багато інших правил запису усної мови, вивчає окремий розділ мовознавства – орфографія.

Буква як умовне позначення звука.

Слова ми не тільки вимовляємо,а й пишемо чи друкуємо.При цьому користуємося буквами(літерами)-умовними знаками для позначення звуків мови.

Фонема (звук) і буква –два поняття ,які треба чітко розрізняти.Фонеми-найменші одиниці,з яких складаються смислові одиниці усного мовлення,букви(графеми)-знаки,з яких складаються смислові одиниці на письмі.

Письмо укр.мови є звуковим або фонетичним:у ньому мовні звуки(фонеми) позначаються спеціальними значками.Буква лише позначає звук,а не відтворює,не відображає його природу.Іноді одні й ті самі буквиможуть мати неоднакове звукове значенняьв ріних мовах.

Сучасний укр.. алфавіт складається з 33 букв,розміщених у традиційно закріпленому порядку.Букви бувають друковані і писані.Як друковані,так і писані букви бувають великі і малі.Кожна буква алфавіту має свою назву.

Кожна буква укр.. алфавіту здебільшого передає один звук.Однак є випадки,коли повної відповідності між звуками і буквами нмає.

В алфавіті немає букв на позначення [дж],[дз].У звичайному письмі ці звуки позначаються буквосполученням д і ж,д і з.

У словниках і алфавітних покажчиках слова,що позначаються з цих звуків,розміщуються на букву д.Буква щ позначає сполучення двох звуків ш і ч.Буква ї завжди позначає два звуки [й]та [і].Буква я,ю,є позначають два звуки.Букви я,ю,є, крім того,можуть позначити одну голосну фонему і на письмі м’якість попередньої приголосної:воля,людина.

З історії виникнення письма у східних-словян.

Найвищим досягненням східних слов’ян у ранньофеодальний період було створення буквенно-звукової графіки письма, яка стала однією з основ виникнення шкільного навчання. Але формуванню азбуки передували тривалі пошуки.

Давня східнослов’янська язичницька культура була безписемною, знання, як правило, передавались усним шляхом. Є свідчення, що предки східних слов’ян використовували особливі письмена "риски і різі". Назва витікає від способу нанесення знаків цього письма. Їх вирізували на дереві, бересті, стінах і ін. Це письмо було примітивне і являло собою різновид піктографії.

Історичні джерела свідчать, що у IХ-Х ст. східні слов’яни вже використовували буквенно-звукову систему письма, і не тільки в релігійних цілях, а й для потреб торгівлі й ремесла. Такою системою письма була глаголиця. Глаголиця – це азбука, де звуки слов’янської мови передавалися грецькими буквами. Причому, вона була без "устрою", тобто не всі типові звуки слов’янської мови мали відповідні письмові знаки. 855 року Кирило модернізував глаголицю, пристосувавши її до звукової системи східнослов’янської мови. Нову азбуку названо кирилицею. Близькість її до старої азбуки полегшувало оволодіння нею.

Найважливішими чинниками, які сприяли зародженню і поширенню у кінці VII-IX ст. писемної культури у східних слов’ян, були:

– становлення феодального способу виробництва;

– піднесення ремесла і торгівлі, особливо зовнішньої;

– зростання міст як центрів економічного, культурного і політичного життя;

– виникнення перших державних утворень. У 882 р. східнослов’янські князівства консолідуються в єдину державу – Київську Русь.

Після занепаду Київської Русі старослов’янським алфавітом користувалися всі східні слов’яни,хоча кількість і форми букв змінювалися.Так спершу вживали уставне письмо,що характеризувалося чітким,каліграфічним накресленням літер,кожна з якиз писалася окремо,ставилася перпендикулярно до рядка,мала геометричний вигляд.

З середини 19 століття геометричний вигляд літер поступово спрощувався,писалися вони з нахилом,допускалися скорочення слів.Такий тип письма називається скоропис – букви заокруглені,писалися зв’язно ,окремі з них виносились над рядком.

У 1708 р. Петро І провів реформу кирилівського на півуставу.Стара кирилиця залишилася для друкування церковних книг,для інших потреб впроваджено гражданський шрифт.Було вилучено ряд літер кирилиці,написання літер спрощено.З деякими незначними змінами цей алфавіт в сучасному українському,російському,білоруському письмі.