19.Фонетичеа транскрипція. Фонетичний аналіз слів.

Фонетична транскрипція.

Докладніше вивчення звуків мови потребує точної предачі їх а письм з у сіма відтінками,що ім. властиві.Звичайне письмо не позначає точно звуків ,бо не має повної відповідності між звуками мови і буквами алфавіту.Так,одна буква може позначати то один,то два звуки:я-[а],[іа],ю-[у][іу];для графічного позначення звуків [дж ],[дз] вживаються дві букви:бджола,дзеркало.

Для того щоб точно передати звукову мову на письмі,застосовують фонетичну транскрипцію-своєрідне письмо,яке складається з букв алфавіту та інших умовних знаків.

Наводимо деякі знаки,що вживаються у фонетичній транскрипції:

[е^и], [и^е], [о^у] – позначення голосних [е], [и], [о] в деяких ненаголошених позиціях;

[?у]>[?ї] – позначення нескладових звуків, які з’явля­ються в певних позиціях на місці приголосних [в], [j];

[н'], [с'], [л'] – скісна риска вгорі праворуч вказує на м’якість приголосних;

[б’], [ж’], [к’] – апостроф угорі праворуч вказує на по­м’якшення приголосних;

[н:], [с:], [ж:] – двокрапка вказує на довготу приголос­ного;

[дж], [§] - спеціальні комбіновані знаки (лігатури) для позначення складних звуків [дж], [дз];

[j] - позначення приголосного [й], яке використовуєть­ся з метою уникнення двозначності надбуквеного знака;

[?а] – риска вгорі над буквою, нахилена праворуч, є зна­ком головного словесного наголосу;

[а’] – риска вгорі над буквою, нахилена ліворуч, – знак побічного наголосу.

/ – позначення паузи у межах фрази.

// – позначення міжфразової паузи.

У фонетичній транскрипції відсутні розділові знаки; усі без винятку слова пишуться з малої літери; увесь фоне­тичний запис береться у квадратні дужки.Великі букви не пишуться.Не використовуються букви я,ю,є,ї,щ,бо у звичайному письмі завжди позначаються два звуки або ж виконують одну з можливих звукових функцій:позначають два звуки [йа],[йу],[йе] або тільки один голосний звук [а],[у],[е],одночасно вказуючи на м’якість попередньго приголосного.

Фонетичний аналіз слів.

Фонетичний розбір — передбачає вироблення в учнів (студентів) навичок сприймати на слух особливості звуків мови і закріплення навичок запису транскрипцією.

Частковий фонетичний розбір за­стосовується при вивченні голосних звуків і приголосних звуків, фонем і їх реалізації, при вивченні звукових змін, складу і наголосу.

При повному фонетичному розборі слово, записане транскрип­цією, поділяють на склади, визначають наголо­шений склад, кількість звуків (при фонетико-графічному з'ясовують співвідношення між звуками і літерами), дають їхню характеристику.

Порядок фонетичного розбору слова

1. Орфографічний запис слова, вимова до орфоепічних норм, запис транскрипцією

2. Поділ слова на склади (відкриті, закриті), визначення словесного наголосу

3. Характеристика голосних: наголошені / ненаголошені, якими буквами позначаються

4. Характеристика приголосних за участю голосу й шуму (дзвінкі, глухі), за наближенням середньої частини язика до твердого піднебіння (тверді, м'які), якими буквами позначаються

5. Кількість букв у записаному і звуків у вимовленому слові

Зразок фонетичного розбору

У побутовому жит'і (же) ;

[ и^е ] — голосний, ненаголошений, буква и ;

[ т' : ] — приголосний, глухий, м'який, довгий, дві букви т (те) ;

[ і ] — голосний, наголошений, буква і ;

5 букв, 4 звуки: дві однакові літери передають один подовжений звук.