6.Фонетика як розділ мовознавства. Предмет і завдання. Творення звуків. Будова мовленнєвого апарата людини.

Наша мова звукова. Слова складаються із звуків, зрідка― з одного звука. Наприклад, слово книга має п'ять звуків:[к], [н],[и], [г], [а]. Слова мають певне значення, тому за допомогою слів ми спілкуємося, виражаємо свої думки і почуття. Процес мовлення в його усній формі відбувається тоді, коли один мовець творить звуки― елементи слів і речень, а інший(інші) сприймає їх своїм органом слуху. Звуки людської мови, як і будь-які інші звуки, є результатом коливання повітря, що сприймається вухом. Отже, звук― це найменша одиниця мови, яку ми вимовляємо і чуємо.

Звуки в нашому мовленні виступають не ізольовано, а в різному їх поєднанні. Звуки― це матеріальна оболонка слів. Слово складається з ряду нечленороздільних звуків, пов'язаних між собою у певній послідовності й об'єднаних словесним наголосом. Різниця в значенні окремих слів і речень виражається матеріально― в різному їх звучанні.

Розділ мовознавчої науки, в якому вивчається звукова система мови, називається ФОНЕТИКОЮ. Зокрема у фонетиці з'ясовуються фізично-акустична природа звуків, їх сила, висота тону, довгота, тембр, а також особливості творення звуків мовними органами людини.

Звуки мови творяться мовним апаратом людини, її мовними органами. Мовний апарат складається з таких органів:

1. Дихальний апарат: діафрагма, легені, бронхи, дихальне горло, або транхея.

2. Гортань з голосовими зв'язками.

3. Надставна труба, що складається з трьох порожнин― глотки, рота, носа.

4. Органи артикуляції(вимовляння): язик, губи, зуби, піднебіння, язичок.

Усі мовні звуки поділяються на голосні і приголосні:

Голосні―це звуки мови, в основі яких лежить голос. При творенні голосних на шляху видихуваного повітря відсутні перепони.

Приголосні―це звуки мови, в основі яких лежить самий шум або шум з більшою чи меншою домішкою голосу. При творенні приголосних на шляху видихуваного повітря мовні органи створюють більші чи менші перепони

7. Склад як фонетичне явище. Типи складів. Основні правила складоподілу.

Складом називається частина слова, що складається з голосного звука або сполучення голосного з одним чи кількома приголосними і вимовляється одним поштовхом видихуваного повітря, наприклад: у-рок, го-ло-ва, все-мо-гут-ній.

Склад є елементом фонетичного поділу слова. Кожний склад має складотворний голосний звук. Перед ним і після нього може стояти один і більше приголосних, які є нескладотворчими.

Кількість складів у слові відповідає кількості голосних звуків у ньому. Залежно від цього слова бувають односкладові(дзвін), двоскладові(кон-грес), трискладові(при-я-тель) і багатоскладові (сіль-льсь-ко-гос-по-дар-ський)

Відкритим називається склад, який закінчується голосним звуком: при-їха-ти, лі-то, ві-ра. Закритим є склад, що закінчується приголосним звуком: мир, кран, мов-ник, чер-вень.

В українській мові існують такі правила складоподілу:

1. Один приголосний, що стоїть між голосними, завжди належить до наступного складу: ха-та, ро-би-ти, пе-ре-ма-га-ти.

2. Якщо між голосними є два або більше приголосних, то звуки[і], [в], [р], [м], [л], що йдуть після голосного, належить до попереднього складу, а звуки, що стоять після них,―до наступного: май-но, байка, вов-ки, мор-ква, гір-ський, дум-ка.

3. Якщо після наголошеного складу йде кілька приголосних, то перший з них належить до попереднього складу, а інші―до наступного: со-це, рід-ний, міс-то, роз-квіт.

4. Після ненаголошеного складу всі приголосні, крім [і], [в], [р], [л], належать до наступного складу : сес-тра, зе-мля,гре-бти.

5. Подовжені приголосні при складоподілі відходять до наступного складу: зна-ння, кло-ччя, жи-ття.