46. Просторічна лексика. Діалектизми та жаргонізми. Вузьковживана лексика.

Просторічна лексика об’єднує слова, що вживаються за обставин невимушеної, переважно побутової, розмови:

• слова нелітературні, наприклад: сюдою, тудою, ма, мо, тепера, тра, тута, еж (замість мама, може, тепер, тре­ба, тут, адже), соша (шосе), невдобно та ін.;

• слова, яким властивий відтінок зниженості, згрубі­лості, фамільярності, безцеремонності чи якесь інше нега­тивне забарвлення, наприклад: читалка (читальний зал), роздягалка (приміщення для роздягання), вечірка (вечір­ня газета), академка (академічна бібліотека), оперативка (оперативна нарада); роботяга, друзяка, братва, хитрюга, шантрапа, ляпати (говорити) та ін.

Діалектизми не входять до скла­ду літературної мови.

Вони характерні для мовлення осіб, переважно сіль­ської місцевості, які не повністю оволоділи нормами літера­турної мови. Подекуди вживаються діалектизми в худож­ніх творах, яким вони надають місцевого колориту, слу­жать засобом правдивого змалювання пейзажів, життя і праці селян, характеру персонажів, особливостей їхнього мовлення. Наприклад: їх припрошували до столу, на гаря­чу ковбаску і на ітерниці (кров’янку) (Земляк); Та хіба матері до раювання? Вона вже свариться на мене очима: «Біжи борше!» (Стельмах).

Жаргонізми — це специфічні літературні і напівлітературні слова і вирази, властиві мовленню певної соціальної чи професійної групи людей — дворян, чиновників, купців, служителів релігії (у минулому), студентів, школярів, ар­тистів, спортсменів тощо, наприклад: Мир дому сьому і всім живущим у ньому (Н.-Лев.)— релігійне вітання-побажання; могорич, вилетіти в трубу (в мовленні купців), зрізатись, засипатись, плавати (на екзаменах), загоряти (простоювати) та ін.

Різновидом жаргонізмів виступають арготизми — нелітературні слова і сполучення слів, які в мовленні (арго) декласованих елементів вживаються з умовним значен­ням, якого вони не мають у загальнонародній мові. Напри­клад: карточка (в значенні обличчя), галстук (шибениця), фараон (поліцейський), лазити (красти), зав’язати (пор­вати із злочинним світом) тощо. Вживання арготизмів у звичайному мовленні неприпустиме. Вони засмічують наше мовлення, несумісні з його культурою. В той же час письменники зрідка використовують арготизми з метою характеристики персонажів або для створення гумори­стичного ефекту. Так, у романі І. Микитенка «Ранок» уже бувалий підліток-злодій Сашко «повчає» ще необізнаного із злодійством Марка: Якщо покажеш зекс (кмітливість) на простому ділі (крадіжці), буду воспитувать на ширмача (кишенькового злодія).

За певних обставин спілкування також уживаються:

а) варваризми — іншомовні слова (і звороти), що не цілком відповідають нормам даної мови, не до кінця за­своєні нею, наприклад: авеню, клерк, денді, констебль, кю­ре, мадам, мосьє, мікадо, місіс, мулла, су, фрау, хобі та ін.;

б) вульгаризми — грубі чи лайливі слова, не прийняті в літературній мові: морда, пика замість обличчя, здохнути замість померти та ін.;

в) екзотизми — слова, що для нас незвичні, дещо див­ні, походять з інших мов, часто маловідомих: аул, бай, бек, бешмет, гяур, зурна, паранджа, піала, яничар та ін.

Жаргонізми, арготнзми, варваризми, вульгаризми й ек­зотизм и належать до вузьковживаної лексики і в багатьох випадках нечітко розрізняються між собою.