45. Загальновживана лексика, соціально-політична лексика, специфічно-побутова.

Слова розрізняються не тільки лексичним значенням і граматичними ознаками, а й стилістично, тобто сферою і частотністю вживання, своєю належністю до певного сти­лю (стилів) мови, емоційним забарвленням чи його відсут­ністю. Наприклад, слово плуг сприймається як сучасне, звичайне, загальновживане, тоді як слово соха сприй­мається як давне, є історизмом; слова друг, герой, трудівник викликають позитивні почуття, а нероба, хуліган — негативні; ніжністю сповнене слово бабуся і зневажливістю, згрубілістю — бабище; постійно вживаються слова земля, сад (в усіх стилях мови) і дуже рідко, переважно у мовленні столярів,— фуганок, шерхебель.

Стилістично лексика мови поділяється на певні шари (групи); загальновживану лексику, суспільно-політичну, виробничо-професійну тощо. Між стилістичними шарами лексики немас чіткої межі, бо те саме слово може вжива­тися в різних стилях мови.

Найважливішою в кожній мові є загальновживана лек­сика. Вона охоплює слова, якими користуються всі, хто володіє певною мовою. Ці слова пов’язані з повсякденним життям, означають життєво необхідні поняття, а тому зро­зумілі кожному. Це назви речей, рослин, тварин, явищ природи і суспільного життя, ознак кількостей, якостей, почувань людей тощо, наприклад: хата, стіл, вікно, батько, син, мати, голова, рука, корова, дуб, яблуня, жито, сніг, дощ, вода, вареники, змагання, читання, боротьба, зеле­ний, золотий, говорити, летіти, спати, тут, там, високо, сьогодні та ін. До них належить переважна більшість числівників, займенників, сполучників, прийменників, вигуків.

Загальновживана лексика здебільшого стилістично нейтральна, емоційно не забарвлена, бо її елементи (сло­ва), називаючи предмети, явища, ознаки, звичайно не мі­стять їх оцінки. Тому загальновживана лексика властива всім стилям літературної мови в їх писемній і усній формі. Нерідко цю лексику називають міжстильовою. На її фоні розпізнаються всі інші шари лексики {незагальновживані слова).

У зв’язку з розвитком науки, техніки і культури загаль­новживана лексика постійно збагачується. Так, слова ра­діо, трамвай, лекція, конференція, ракета, атомна енергія тощо свого часу належали тільки до спеціальної про­фесійної лексики. Тепер вони стали загальновживаними словами.

Суспільно-політична лексика охоплює слова і лексичні сполучення слів, що пов'язані із соціально-політичним життям, яке постійно змінюється, оновлюється. Найваж­ливіші суспільно-політичні слова водночас належать до загальновживаних. Наприклад: народ, партія, робітничий клас, колгоспне селянство, буржуазія, дворянство, інтелі­генція, інтелектуальність, мирне співіснування, мирний до­говір, мир, феодалізм, капіталізм, соціалізм, комунізм, по­літика, економіка, світогляд, матеріалізм, ідеалізм, збройні сили, правоохоронні органи, з’їзд, пленум, перебудова, конституція, демократія, свобода, декларація-, суверенітет, незалежність, інтеграція, співробітництво, парламент, фракція, Верховна Рада, народний депутат, президент, кандидат у президенти, перемагати, індустріалізувати, демократизувати і багато інших.

Специфічно побутова лексика, будучи близькою до за­гальновживаної, пов’язана з предметами й явищами побу­ту різних груп населення.

У специфічно побутовій лексиці розрізняють слова, ЩО відомі в побуті всіх груп населення (сніданок, обід, по­стіль, шапка, віник, борщ, каша), і слова, що в минулому широко вживалися представниками тільки окремих груп населення, переважно сільськими жителями (свитка, ко­жушина, запаска, очіпок, покуття, макогін, ослін, мисник).

Побутову селянську лексику широко використовують такі українські письменники, як І. Котляревський, М. Коцюбинський, І. Нечуй-Левицький, Панас Мирний, Б. Грінченко, В. Винниченко, А. Головко, М. Хвильовий, М. Стельмах, Остап Вишня, О. Гончар). Специфічно побутова лексика трудящих поповнюється за рахунок спеціальних назв з галузей техніки, культури, наприклад: телевізор, радіо, радіоприймач, холодильник, пральна машина, міксер, електром'ясорубка, овочерізка, газова плита, домашня бібліотека тощо.