- •Сесія з сучасної української мови
- •1.Мова як суспільне явище. Походження мови.
- •2. Функції мови. Мова, мовлення і мислення.
- •3.Походження і розвиток української мови, її місце серед інших слов'янських мов.
- •4. Виникнення і розвиток письма. Роль писемності в житті суспільства.
- •5.Українська мова― національна мова українського народу, державна мова України. Норми літературної мови. Роль і.П.Котляревського, т.Г.Шевченка у становленні української літературної мови.
- •6.Фонетика як розділ мовознавства. Предмет і завдання. Творення звуків. Будова мовленнєвого апарата людини.
- •8.Наголос. Характер українського наголосу.
- •9.Фонема як функціональна одиниця мови. Відношення між звуками і фонемою.
- •11)Класифікація приголосних звуків
- •12)Асиміляція і дисиміляція приголосних
- •За дзвінкістю і глухістю
- •За місцем і способом утворення асимілюються:
- •Наслідки
- •15)Спрощення в групах приголосних
- •16)Чергуваня звуків.Найдавніші чергування голосних у дієсл.Коренях ,в імен.Коренях,суфіксах
- •17)Чергування [о] ,[е],-[і].Випадки відсутності цього чергування.
- •18.Чергування [у]-[в],[і]-[й].Чергування приголосних звуків при словозміні та словотворенні,у дієслівних коренях,в особових формах дієслів.
- •19.Фонетичеа транскрипція. Фонетичний аналіз слів.
- •20. Графіка.Український алфавіт.Буква як умовне позначення звука.З історії виникнення письма у східних-словян.Співввідношення між голосними,приголосними звуками та буквами на їх позначення.
- •21. Співвідношення між буквами українського алфавіту і звуками
- •22. Орфоепія як розділ мовознавства.Орфоепічні норми.Вимова голосних,при голосних та звукосполучень.Норми наголошування слів в українській мові
- •Вимова голосних
- •23.Українська орфографія.Поняття про орфограму.Принципи українського правопису.
- •Основні принципи української орфографії
- •Орфограма
- •24. Правопис м’якого знаку та апострофа Правопис м’якого знаку Вживання м'якого знака
- •Вживання апострофа
- •М'який знак і апостроф в іншомовних словах
- •25.Правопис Префіксів
- •26.Правопис суфіксів Правопис голосних у суфіксах
- •Прикметникові суфікси
- •27.Правопис слів іншомовного походження
- •28. Вживання великої літери
- •29.Правила переносу слів
- •30.Лексикологія. Предмет лексикологій, її розділи. Слово,як одиниця мови.Значення слова і поняття.
- •34)Синоніми,їх типи
- •35)Пароніми.Антоніми,їх різновиди.
- •36)Типи омонімів:повні і неповні
- •37)Історизми.Архаїзми.Неологізми
- •38)Діалектизми.Терміни.Професіоналізми
- •39)Склад лексики з погляду походження: індоєвропейська,спільнослов*янська,східнослов*янська,власне українська
- •41.Склад лексики укр..Мови із її стилістичного погляду.Науково-термінологічна,виробничо-професійна
- •42) Склад лексики укр..Мови із її стилістичного погляду.Адміністративно-ділова,емоційно забарвлена
- •43)Фразеологія. Джерела фразеології
- •Джерела укр..Фразеології:
- •44)Фразеологічні одиниці,їх класифікація Основні групи:
- •41. Фразеологічні одиниці. Їх класифікація.
- •Класифікація фразеологічних одиниць за Виноградовим (семантична)
- •1) Ідіоми, або ідіоматичні словосполучення;
- •2) Фразеологічні одиниці.
- •43. Правопис прізвищ, географічних назв.
- •44. Правопис часток не, ні.
- •45. Загальновживана лексика, соціально-політична лексика, специфічно-побутова.
- •46. Просторічна лексика. Діалектизми та жаргонізми. Вузьковживана лексика.
- •47. Запозичення з давньогрецької, латинської та тюрської мов.
- •48. Запозичення з західноєвропейських мов. Інтернаціоналізми. Засвоєння слів із західноєвропейських мов
44. Правопис часток не, ні.
І, Частка не у функції префікса пишеться з іншими словами разом:
З іменниками, прикметниками, дієсловами і прислівниками, що без частки не не вживаються: недуга, нежить, немовля, неук; невпинний, негайний, нестямний, невгасимий, незчутися, ненавидіти, невгавати, нестямитися; невдовзі, незабаром, невпинно, несказанно.
У складі префікса недо- (не + до) із значенням неповної якості в іменниках, прикметниках, дієсловах, дієприкметниках і прислівниках: недорід, недолік, недостача; недорослий, недодержаний, недочутий; недобачати, недооцінювати,недоплатити; недоладно, недоречно, недостатньо
(але: не до вподоби, не до речі, не до смаку).
З іменниками, прикметниками і прислівниками тоді, коли утворюються нові слова, які можна замінити близькими за значенням або які у сполученні з не означають одне поняття, наприклад: недовір'я (підозрілість), нежирний (пісний), нешвидко (помалу), неголосно (тихо); невміння, неврожай, незбагненний, невже, невтямки, негадано.
З дієприкметниками, якщо дієприкметник є означенням у реченні, наприклад: нержавіюча сталь, нез'ясовані питання.
З дієприкметниками і прикметниками, якщо при них є слова дуже, вельми, надзвичайно, надто, що збільшують ступінь якості, наприклад: дуже недисциплінований, вель¬ми негарний, надзвичайно необережний.
II. Частка не пишеться окремо від інших слів у таких випадках:
Від іменників, прикметників, прислівників при протиставленні. Наприклад: Коли життя ти не учасник, а тільки свідок віддаля,— дарма чекатиме прекрасних від тебе подвигів земля (Рильськ.).
Від дієслів, дієслівних форм на -но, -то, дієприслівників, числівників, прийменників (крім незважаючи, невважаючи), сполучників, часток та деяких прислівників, наприклад: не бажав, не бажано, не бажаючи; не п'ять, не сто тридцятий; не при..., не на..., не то — не то, не тільки, не дуже, не можна, не гаразд.
Від дієслів з префіксом до-, коли дієслова вказують на закінчення дії або додатковий процес: не дочути, не дописати, не доїсти, не донести.
Від дієприкметників, якщо є протиставлення або залежні слова. Наприклад: У повітрі грають ворони, значить — от уже й весна... Скільки це разів говорене, а не сказане до дна! (Рильськ.).
Від прикметників, дієприкметників, прислівників, якщо заперечення підсилюється заперечним займенником або прислівником з часткою ні чи без неї, наприклад:
А воно ж ніяк не смішно, бо між наших вороних пове¬лися тії коні, що вже знала я про них (Тич.). Працювать, працювать, безумовно! Кожній хвилі нема ж в роття Ні! Я зовсім іще не заповнив золотої анкети життя (Сос.).
III. Частка ні (ані) пишеться разом:
Із заперечними займенниками, якщо вони не відокремлені від них прийменником, наприклад: ніхто, ніщо, ніякий, нічий, анікотрий, анічий (але: ні до кого, ні з ним).
Із прислівниками: нізащо, ніде, ніколи, нізвідки, ніяково, нітрохи, анізащо, анікогісінько.
Частка ні пишеться разом з іменниками і прикметниками, які без неї не вживаються: нісенітниця, нікчема, ніяковий.
Частка ні (ані) пишеться окремо у заперечних реченнях, якщо ні вживається як сполучник або підсилювальна частка. Наприклад: 1 .Я не приверженець ні старого села, ні старих людей, ні старовини в цілому. Я син свого часу і весь належу сучасникам своїм (Довж.). 2. Ні, я не дорікаю, а тільки — смутно, що не можеш ти своїм життям до себе дорівнятись (Л. Укр.).
Частка ні пишеться окремо у багатьох фразеологічних сполученнях: ні живий ні мертвий, ні сюди ні туди, ні так ні сяк.
Правопис частки ні
Правила |
Приклади |
1 Ні є префіксом і пишеться разом: а) з іменниками, прикметниками, прислівниками, які без ні не вживаються; б) із займенниками, якщо ні не відділяється прийменником і прислівниками. |
нісенітниця, нікудишній, нікчемний, ніяково нікого (ні до кого), ніякий (ні у якого), ніде, ніколи, нінащо, ніяк |
2. Ні є сполучником і пишеться окремо: а) у реченні для заперечення наявності предмета чи ознаки, зокрема в деяких стійких словосполученнях без дієслова (присудка) що мають характер заперечного звороту; б) як повторюваний єднальний сполучник; в) у складі займенників, якщо в непрямих відмінках вона відділяється від займенників прийменником. |
ні живий ні мертвий, ні місяця ні сонця, ні сюди ні туди Дитина ще не вміє ні ходити, ні говорити, ні за що, ні на якому, ні в кого, ні з ким |
