1) Ідіоми, або ідіоматичні словосполучення;

2) Фразеологічні одиниці.

Ідіоми — це стійкі звороти мови, лексичне значення яких сприймається як неподільне ціле. Зміст ідіом не збігається з лексичним значенням тих слів, що входять до них. Наприклад, собаку з’їв має лексичне значення досвідчений, а окремо взяті іменник собака і дієслово з'їсти далекі від цього значення.

Інші приклади ідіом: робити з мухи слона (перебільшувати), вусом не повести (не звернути уваги), бити байдики (ледарювати), правити теревені (базікати), на всі заставки (до кінця, повністю), пальці знати (невправно), танцювати під чиюсь дудку (підкорятися), кров з молоком (здоровий) тощо. Ідіоми можуть вступати в синонімічні зв’язки між собою. Наприклад: ні пари з уст і тримати язика за зубами (мовчати), дати пити і загнати на слизьке (перемогти).

У більшості випадків ідіоми дослівно іншими мовами не перекладаються. Наприклад, український зворот замилювати очі російською мовою перекладається пускать пыль в глаза або втирать очки (а не замыливать глаза). Українській ідіомі ні пари з уст відповідають російські: ни гугу, ни звука, ни гласа.

Розрізняються ідіоми з більшою або меншою самостійністю частин. Якщо, наприклад, у загальному значенні словосполучень ні пари з уст, тримати язика за зубами до певної міри відчувається зв’язок із стрижневими словами пара (якщо пара не виходить з уст — це означає, що вони стулені, що людина мовчить) і зуби (коли язик притиснутий до зубів, говорити не можна), то загальне значення ідіом дати (піднести) гарбуза, пекти раки, бити байдики тощо не можна пов’язати з тими словами, що входять до них. Наприклад: І директор, і вчителі запитально дивились на Курила. А він пік раків посеред кімнати (Збан.). Ідіома пік раків означає червонів, і в ній не відчувається зв’язку ні з іменником рак, ні з дієсловом пекти. Більшість стійких фразеологічних словосполучень групуються навколо найуживаніших у нашій мові слів (іменників, дієслів, окремих числівників): голова, зуб, брати, варити, сім тощо. Наприклад: як сніг на голову, сушити голову, викинути з голови, брати на зуб, цідити крізь зуби, брати на сміх, іде на добре, варити воду, сім п’ятниць на тиждень тощо.

Фразеологічні одиниці — це такі стійкі сполучення слів, які характеризуються смисловою єдністю, але складові частини яких легко виділяються. Це прислів’я, приказки, крилаті вислови.

Наприклад: 1. Світ ловив мене, та не спіймав (Г. Сковорода).

2. Наша сила — сім’я єдина.

3. Чесне діло роби сміло (Нар. тв.).

4. Чуття єдиної родини.

5. І рости і діяти.

6. Перемагать і жить (3 тв. П. Тичини) та ін.

До фразеологізмів належать також такі словосполучення, в яких хоч і зберігається самостійність значення слів, але зв’язок їх не вільний: одне з них є основним і не змінюється, а інші залежать від нього і можуть змінюватися. Наприклад: брати участь, брати до уваги; розв’язати справу, розв'язати.