Сесія з сучасної української мови

1.Мова як суспільне явище. Походження мови.

Мова є засобом спілкування, порозуміння людей. Цей засіб―найважливіший, універсальний, бо мовою люди користуються постійно і скрізь. Мовою ми користуємось усно й писемно, без мови не можна спільно й погоджено жити,будувати сучасне життя, осягати своїм розумом минуле, передбачати майбутнє. Мова ― це особлива система різнотипних і в той же час внутрішньо поєднаних між собою структурних одиниць( звуків, морфем,слів, словосполучень, речень, тощо), якими людина послуговується свідомо й які служать їй засобом спілкування з іншими, засобом вираження її думок, почуттів, настроїв. Мова функціонує і розвивається тільки в суспільстві.

Мова― явище суспільне, соціальне, бо її виникнення і розвиток пов'язані з виникненням і розвитком суспільства, тобто певного колективу людей, народу.

ПОХОДЖЕННЯ МОВИ

У Давній Греції і Римі, а також у пізніші часи виникло ряд гіпотез про походження мови, які розроблялися і видозмінювалися до кінця 19 століття. Так представники звуконаслідувальної гіпотези вважали, що первісні люди свідомо чи несвідомо наслідували звуки навколишньої природи( крики тварин, співи птахів, шуми тощо). Прихильники вигукової гіпотези припускали, що мова утворилася на основі мимовільних криків вигуків первісних людей під впливом певних почуттів та емоцій― болю, страху, радості тощо. Різновидом вигукової теорії є трудова гіпотеза, згідно з якою мова виникла на основі мимовільних вигуків, що супроводили різні вияви діяльності первісної людини. За договірною теорією, люди, відчувши потребу щось сказати одне одному, домовлялися, як назвати різні предмети, явища і процеси. Усі ці теорії-гіпотези не можуть скільки-небудь достатньою мірою з'ясувати, як виникла людська мова. У процесі поділу і розселення племен утворювалися генетично споріднені мови― мови, які вийшли з одного джерела. Мова племені була єдиною. Утворились генетично споріднені мови. Шляхом об'єднання діалектів утворились українська, російська, білоруська мови.

2. Функції мови. Мова, мовлення і мислення.

Функції мови:

-комунікативна;

-мислеоформлююча( за допомогою мови людина виражає своє мислення, свідомість, думки);

-емоційна(мовою виражаємо свої почуття, емоції);

-пізнавальна( через мову та з її допомогою пізнаємо світ, самих себе);

-художня, естетична( своєрідне і водночас досконале користування мовою здатне викликати захоплення, почуття краси, насолоди, втіхи);

-самовиражальна(задовольняє потреби нашого «я», наприклад, коли співаємо чи декламуємо тільки для себе, тощо).

Мовлення ―це процес безпосереднього використання мови всім народом і кожною окремою особою.

Мова стає засобом спілкування тільки в мовленні усному чи писемному. На мовленні на відміну від мови, позначаються вік людини, її освіта, професія, середовище в якому вона живе. Тільки мовлення, а не мова, може бути голосним або тихим, тривалим або кортким, швидким або повільним. Мовлення реалізується в інтонації, супроводжується жестами і мімікою.

Мисленням називається процес відображення в нашій свідомості( у формах, категоріях понять,суджень тощо) навколишнього світу, процес пізнавання людиною предметів і явищ об'єктивної дійсності в їхніх істотних властивостях, зв'язках і відношеннях.

Мислення є головною частиною свідомості. Мова(мовлення) і мислення( свідомість) пов'язані між собою діалектично, тобто нерозривно, внутрішньо. Елементи мислення― це образи, копії з предметів дійсності. Будь-яке знання є наслідком мислення людини, сформованого, вираженого і збереженого в мові, у словах, реченнях. Мисленням контролюється і коригується майже вся діяльність людини, особливо її діяльність у галузі науки, мистецтва.