Зусилля у кожній вітці двохвіткового стропу розраховують за формулою:

(6.12)

де Q – вага вантажу, що підіймається, н;

α – кут відхилення вітки від вертикалі.

При довільній кількості віток у стропі зусилля у вітці визначається співвідношенням:

(6.13)

де m – кількість віток у стропі,

n – коефіцієнт, що залежить від кута нахилу стропа

α	0	30	45	60
n	1	1,15	1,42	2,0

По довідникам в залежності від зусиль, що виникають у вітках строп, підбирають необхідний діаметр канату.

Довжина віток стропу залежить від кута нахилу вітки від вертикалі, максимальне значення якого не повинно перевищувати 60⁰.

Довжина віток дорівнює:

(6.14)

де b – відстань між петлями (містами заціплення вантажу), м;

h – відстань по вертикалі від вантажу, який підіймається, до крюка, м (рис. 6.4).

Приєднання канатів до вантажно-захоплюючих улаштувань і з’єднання кінців канатів один з одним виконуються плетінням, улаштуванням гвинтових затискачів, затискувальних гільз з опресовкою. З’єднання двох канатів один з одним буде забезпечувати надійність за умови, що довжина сплітки не менше 40 діаметрів канату. Надійність з’єднання канату з вантажно-захоплюючим улаштуванням (з ковшем або без нього) забезпечується при довжині не менш 20 діаметрів канату. Кількість затискачів у місцях з’єднання розраховується, але в будь-якому випадку воно не повинне бути менше трьох.

В деяких специфічних умовах (наприклад, при підйомі вантажів з гострим кутом, горючих вантажів та ін.) за умовами безпеки неможливо застосовувати канатні стропи. Ланцюгові стропи бувають одно-, двох-, трьох- і чотиривітковими. Зусилля у вітках знаходять аналогічно тросовим стропам. Діаметр ланцюгового прутка d визначають за формулою:

(6,15)

де S – сила, що діє на вітку стропу, н;

σ – допустиме напруження на розтягання, Па.

Коефіцієнт запасу по вантажопідйомності для ланцюгових стропів приймають рівним 5.

Ланцюгові стропи у порівнянні з тросовим надійним в експлуатації, але більш тяжкі і трудомісткі при ремонті.

У дорожньому будівництві знаходять найбільше застосування два основних конструктивних типа траверс, що працюють на вигін (рис. 6.5, а) та на стиснення (рис. 6.5, б).

а )

б)

Рисунок 6, 7. 5 – Розрахункові схеми траверс

Траверси першого типу розраховують як вичіпні елементи. Максимальний вичіпний момент, діючий на траверсу, дорівнює:

(6.16)

де P – вага вантажу, н;

l – довжина траверси, см.

З іншого боку, максимальний вичіпний момент, який може бути сприйнятий поперечним перерізом траверси, дорівнює:

(6.17)

де W – момент опору, см³;

[σ]b – допустимий опір на вигін, Па.

Прирівнення правих частин двох формул та вирішення одержаної рівності відносно моменту опору

(6.18)

За знайденим моментом опору визначають потрібний переріз траверси. При цьому треба враховувати коефіцієнти перевантажу, динамічні вантажі, умови праці й стійкість при вичіпці.

Траверси другого типу розраховують як стиснуті елементи. Стискаюча сила дорівнює:

(6.19)

Поперечний розріз траверси може сприйняти стискаючу силу:

(6.20)

де F – площа поперечного розрізу, см³;

[σ]с – допустимий опір на стиснення, Па.

Прирівнюючи праві частини цих формул і розраховуючи одержану рівність відносно площі поперечного розрізу, отримаємо:

(6.21)