14) Виконання кам’яних робіт в екстремальних умовах.

15) Теслярські та столярні роботи.

Теслярські роботи - влаштування підлог, стель, перегородок, крокв, стін і ряжей, пов'язаних з обробкою деревини.

Столярні роботи - виготовлення і установка на місце віконних коробок і рам, коробок і полотен дверей, чистих перегородок, виробництво меблів, художні паркетні підлоги та інша чистіша обробка дерева.

Під час виконання теслярських і столярних робіт колоди, бруси, дошки з'єднують в різних напрямках за допомогою сполучень - зрощування, нарощування, ущільнення з'єднань під кутом.

16) Оброблення деревини.

Основним способом оброблення деревини є різання.

Розрізняють три основних способи різання деревини: в торець, уздовж волокон і впоперек волокон. При різанні в торець волокна деревини перерізаються перпендикулярно до їхньої довжини; при різанні вздовж волокон різець стискує волокна деревини, що зрізуються, і долає зв'язок їх з волокнами, що лежать нижче оброблюваної поверхні (цілісність їх при цьому зберігається), при різанні впоперек волокна розриваються по довжині.

Зусилля, що затрачаються на різання деревини, залежать від її фізико-механічних властивостей, напрямку і кута різання, а також від товщини стружки.

Розпилюють деревину пилками - сталевими полотнами, стрічками або дисками із зубами. Зуб пилки є різцем з трьома різальними кромками, що створюють у деревині пропил. Для зменшення тертя між боковими поверхнями пилки і деревини в пропилі кінці суміжних зубів розводять у різні боки, надаючи різальним кромкам трапецеїдальної форми.

Рубають деревину впоперек волокон або під кутом до них сокирою при з'єднанні конструкцій із кругляку.

Обтісування застосовують при обробленні колод накругло, на один - чотири канти, при вибірці пазів.

17)Захист деревини від гниття, деревоточців і займання.

Для захисту від гниття деревину обробляють антисептичними пастами, водними та органічними розчинами антисептиків, а також маслянистими антисептиками.

Поверхневе оброблення антисептиками в органічних розчинах здійснюють для захисту дерев'яних виробів, що сушилися в камерах (віконні та дверні блоки тощо). Це оброблення виконують, наносячи розчин щітками або поміщаючи вироби у ванну з розчином. Концентрація антисептичного розчину має бути не меншою ніж 10 %.

Від деревоточців деревину захищають інсектицидами. Найбільш і ефективні з них сполуки арсену, фтору, барію (наприклад, арсенат кальцію, фторид натрію), а також піретрум, гексахлоран, мило (господарське і рідке зелене).

Інсектициди у водних розчинах або у вигляді суспензій і емульсій наносять на деревину щітками або обприскувачами, а інсектициди на органічних розчинах, якими обробляють невеликі ділянки - щітками.

Щоб захистити деревину від займання, її поверхню обробляють водними розчинами, спеціальними фарбами та обмазками, виготовленими на основі рідкого скла, бури, діамонійфосфату.

Вогнезахисні суміші (антипірени) наносять фарбопультами або щітками залежно від обсягу робіт і концентрації речовин.

18) Складання конструкцій з брусів і колод.

З брусів збирають стіни одно- та двоповерхових будівель, що опалюються. Залежно від кліматичних умов для зовнішніх стін застосовують бруси перерізом 150 х 150 і 180 х 150 мм, а для внутрішніх - 100 х 100 мм.

Стики брусів нижнього ряду (вінця) розташовують на стовпах фун­даментів. Якщо будівлю зводять на кам'яному фундаменті, під перший ряд брусів кладуть гідроізоляцію (два шари толю або просочену бітумом дошку). Стінові бруси кладуть на клоччя і закріплюють дерев'яними нагелями діаметром 25 мм і довжиною 400 мм, які розташовують через 1,5 м у шаховому порядку по висоті стін. Клоччя прокладають і по вертикальних швах.

Поклавши перші три ряди і поставивши нагелі, укладають наступні два ряди, просвердлюючи отвори на товщину трьох рядів (тобто захоплюють верхній брус нижнього пакета), скріплюють їх нагелями.

Бруси у кутах стін, у стиках по довжині й з вертикальними елементами віконних і дверних коробок з'єднують на дерев'яних шпонках або рейках.

Віконні та дверні коробки або блоки встановлюють одночасно із складанням стін. Потім закріплюють балки перекриттів.

Стіни з бруса внаслідок висихання деревини й ущільнення клоччя в пазах дають усадку. Тому над кожним отвором залишають такий самий проміжок, що заповнюють клоччям або антисептованою повстю, а довжину нагелів роблять на 2...5 см меншою від висоти трьох рядів брусів.

Складання стін із брусів допускається з відхиленням від вертикалі не більше ніж 3 мм на 1 м висоти, але не більше ніж 10 мм на поверх, а ( по горизонталі - не більше ніж 3 мм на 1 м довжини одного ряду брусів. Бокові грані й торці брусів мають знаходитися в одній вертикальній площині.

З колод діаметром близько 220 мм складають стіни будівель, якщо неможливо виготовити бруси індустріальним способом. Обтесані колоди з'єднують поздовжніми пазами-жолобами і вставними прямокутними шипами (шпонки) розмірами 120х60 х20 мм, що розташовують у шаховому порядку на відстані 2 м один від одного. Глибина гнізда для шипа має на 10 мм перевищувати висоту шипа. Для попередження продування пазів їх заповнюють клоччям. Кутові сполучення виконують «у чашку» (із залишком) або «у лапу» (без залишку). Вінці зовнішніх і внутрішніх стін з'єднують «сковороднем». Щоб зменшити проду­вання і захистити торці колод внутрішніх поперечних стін від загнивання, торці закривають дошками, які пришивають після закінчення усадки зрубу, що являє собою систему зв'язаних між собою стін. Те саме роблять у кутах при з'єднанні вінців «у лапу».