6)Рубання і обтісування цегли та розшивка швів.

Під час ланцюгової перев’язки потрібна більша кількість тричвертної циглини для торців стін, кутів і стовпів. Наприклад, на 1 м висоти кута стіни завтовшки у 2 цеглини при ланцюговій кладці потрібні 14 тричвертки та 42 чвертки або (при іншій схемі розкладки) — 52 тричвертки, при багаторядній — чотири тричвертки та 12 чверток.

Рубання на тричвертки та інші неповномірні цеглини крім витрат праці приводить до значної втрати цегли

Види розшивки швів:

• Урівень - найпопулярніший і простий спосіб. Для цього буде потрібно кельмою зрізати весь розчин зі стіни, потім, використовуючи щітку з жорстким ворсом, обробити шов між цеглою. Таким чином, він буде виділятися. 

• Увігнутий - в даному випадку слід використовувати спеціальний інструмент для розшивки швів цегляної кладки, він так і називається - розшивання. Насамперед зрізається весь розчин врівень, як і у випадку з «урівень», після чого, необхідно пройтися напівкруглої розшивкою уздовж всього шва. Примітка! Важливо дотримуватися послідовність: спочатку обробляються вертикальні шви, потім горизонтальні.

• Прямокутний - більш трудомісткий. Спочатку потрібно видалити з усіх швів розчин, глибиною близько 5-6 мм, після чого знову ущільнити, ретельно розгладжуючи новий розчин округлим нагелем. На жаль, такий спосіб не підходить для вуличних стін, оскільки не відводить воду, але прекрасно вписується в декоративні міжкімнатні перегородки. 

• Скошений - варіант для регіонів з суворими кліматичними умовами. Щоб його зробити, необхідно гарненько заточити кельму, після чого, під гострим кутом, зрізати розчин. Не варто заглиблюватися сильно, досить 3-4 мм. При цьому товщина шва цегляної кладки не настільки важлива, середні показники коливаються в районі 10 і 12 мм. Це пов'язано з тим, що товщина швів цегляної кладки по СНИП регламентує наступні показники: горизонтальний від 10 до 15 мм, вертикальний від 8 до 15 мм.

7. Контрольно-вимірювальні операції (кам’яні роботи).

Під час зведення конструкцій систематично контролюють прямолінійність і вертикальність поверхонь прорізів і путів кладки. Горизонтальність рядів, правильність прив’язки і товщину швів, фактичне армування та ін.. Вертикальність поверхонь та кути прорізів контролюють виском (отвесом) не менше 2-х разів на кожний метр висоти кладки. Відхилення від вертикалі не більше 10мм на один поверх і 30мм на всю будівлю. Відхилення рядів кладки від горизонталі допускається не більше 20мм на 10м довжини стіни. Горизонтальність рядів і відповідність їх проектному позначенню контролюється нівеліром кілька разів по ходу кладки стін кожного поверху, крім того не рідше 2-х разів на 1м висоти. Положення рядів регулюють рівнем-правилом. Товщина швів контролюється періодично замірюючи Висоту 5-6 рівнів і вираховуючи середнє значення.

8) Кладка з великих блоків правильної форми.

Фундаментні стіни підземної частини будівлі.

Після розбивання осей будівлі і влаштування піщаної або бетонної підготовки укладають фундаменті блоки котушки. Насамперед по кутам будівлі. Потім через кожні 15-20 метрів – аналогічні проміжні маякові блоки і після цього по натягнутому вздовж лінії фундаменту дроту усі інші блоки першого ряду. Зверху над ними влаштовують армований пояс із цементного розчину марки М100 завтовшки 30мм. (рис. 3-й), діаметр арматурних стержнів 8-10 мм. По верхньому обрізу останнього ряду стін підвалу влаштовують 15-20 см. пояс із бетону , армований арматурними стержнями 12-14 мм. в діаметрі. По його поверхні роблять гідроізоляцію із двох шарів руберойду на бітумній мастиці.

Стіни наземної частини будівлі

Залежно від кількості рядів блоків , що припадають на 1 поверх великоблокові будівлі зводять з двох-, три-, або чотири рядною розрізкою стін (рис 4 а,г) . Процес зведення стін великоблокових будівель складається з розкладання розчину, піднімання і встановлення блоків на місце, заповнення вертикальних швів і міжблокових порожнин розчином, вкладишами, законопачування і розшивка швів.