1. Загальні відомості про кам’яні роботи.

Кам’яну кладку виконуют з окремих каменів які укладають у певному поєднанні. Для кладки використовують природні і штучні каменеподібні матеріали у вигляді цегли, великих і дрібних блоків, а також облицювальні та теплоізоляційні матеріали і вироби, кладочні розчини, бетон і арматуру.

До каменів правильної форми належать штучні вироби які одержані технологічною переробкою вихідної мінеральної сировини (керамічна, силікатна цегла, бетонна) або природні обтісані камені.

До каменів неправильної форми належать: бутовий камінь, куски каменю грубої обробки розміром не більше 50 см за найбільшим виміром.

За різновидами каменівтехнологічними ознаками та галуззю застосування камяних конструкцій розрізняють такі види кладки:

• Цегляну кладку із рядової цегли застосовують для зведення несучих і огороджуючихх конструкцій (стіни, простінки, арки, перемички)

• Із лицьової кладки з одночаним облицюванням стін та інших елементів будівель та споруд

• З вогнетривкої цегли – для конструкції, які працюють в умовах високих температур

• З кислототривкої цегли – для обробки димових труб

• З цегли, що отримана за технологією камяного лиття – для корозійно- і зносостійкого облицювання

Дрібноблокова кладка виконана з штучних і природних каменів і блоків правильної форми масою до 40 кг, що дозволяє укладати їх вручну.

Великоблокова кладка – це кладка із крупних блоків, які укладають в камяну конструкцію за допомогою монтажних засобів.

За конструктивними ознаками кладка буває: суцільна, полегшена, облицювальна, багатошарова, що складається з конструктивного та облицювального шарів, армована, комплексна (кам. Кладка із включенням до поперечного перерізу несучого елемента монолітного залізобетона) , комбінована (із дрібноштучних каменів і великих блоків).

2. Правила розрізки кам’яної кладки.

Будь-яку кладку (рис 1.1) виконують окремими рядами. Камені, що укладені довгою боковою стороною (ложком) вздовж стіни утворюють ложковий ряд, короткою – поперечиковий, а відносно фасаду будівлі – зовнішню і внутрішню версти. Нижню грань каменю, що передає зусилля і верхню, що сприймає називають постелями.

Товщина горизонтальних швів -10-15 мм

Товщина вертикальних швів -8-12 мм

Швам може надаватися певна форма (опукла, вогнута, неповна в підрізку)

Правила розрізки:

1. Ряди каменю мають бути обмежені площинами перпендикулярними до діючих зусиль (рис 1.1.в)

2. Кожний ряд кладки має поділятися на окремі камені системою вертикальних площин (рис1.1.г). Невиконання може призвести до розклинювання рядів (рис 1.1.д)

3. Передбачає додержання перевязки вертикальних швів, що включає збіг у суміжних рядах кладки поперечних і повздовжніх швів (рис 1,1є). ). Невиконання може призвести до перерозподілу зусиль в масиві кладки внаслідок чого масив кладки розрізуються на окремі стовпчики (рис 1.1.е)

Система перевязування швів це певний порядок розміщення каменю у шарах кладки та чергування цих шарів. Розрізняють : однорядну, багаторядну систему перевязки швів.

Однорядну (ланцюгову) систему застосовують при кладці з усіх видів цегли і дрібних каменів. Камені у шві: ¼ каменю у поперечних рядях, а повздовжні – ½ каменю.

Багаторядна система – чергування кількох ложкових рядів з одним поперечиковим. При цьому повздовжні і вертикальні шви залишають наскрізнимина всю висоту ложкових рядів, а поперечні вертикальні шви перевязують у кожному ряду. Розрізняють 5-рядну, 3-рядну з цегли 65 мм завтовшки, а такж 4-,3-,2-рядну з потовщеної цегли і каменю.