88. Інтеграційні процеси у Європі у 90 р 20

Після саморозпуску влітку 1991 р. Організації Варшавського Договору і Ради Економічної Взаємодопомоги й розпаду СРСР, що стався незабаром, чимало країн Центральної й Східної Європи заявили про своє бажання інтегруватися до європейських військово-політичних структур. У березні 1999 р. стали повноправними членами НАТО Польща, Чехія й Угорщина. У 2002 р. до НАТО були запрошені Словаччина, Румунія, прибалтійські держави, а слідом за ними — Болгарія.

У другій половині 90-х років ринкові реформи в країнах Центральної й Східної Європи почали приносити свої плоди — в економіці намітилися позитивні зміни. Найбільших успіхів удалося досягти спочатку Польщі, а потім Словенії, Чехії, Словаччині й Угорщині. Саме ці країни більше за інших відповідали критеріям для вступу до Європейського Союзу. Наприкінці квітня на саміті ЄС в Афінах був підписаний договір про вступ цих п’яти держав до Євросоюзу (у травні 2004 р.). Досягнення цієї мети є одним з пріоритетних зовнішньополітичних завдань й інших держав регіону. 80-х — у 90-х роках інтеграційний процес як результат дії об'єктивних чинників світового економічного й технічного прогресу почав глобалізуватися. У світі сформувалися і діяли три потужні регіональні інтеграційні угруповання — ЄС, НАФТА (Північноамериканська угода про вільну торгівлю), АТЕС (Організація азійсько-тихоокеанського економічного співробітництва). Наслідком їхньої взаємодії було подальше посилення глобалізації господарського життя.

Основою НАФТА (1994) стала давня співпраця між економіками США та Канади. Започаткована 1989 р. АТЕС, куди увійшли країни-учасниці НАФТА, була дещо аморфнішою групою, аніж усі інші інтеграційні об'єднання. У 2001 р. до АТЕС входила 21 країна азійсько-тихоокеанського регіону. В 1998 р. до асоціації вступила й Росія, після чого частка АТЕС у світовій економіці склала 55, а в зовнішній торгівлі — 54 відсотки.

АТЕС є різнорівневим господарським комплексом. Найбільш розвинуті країни АТЕС США і Японія стали локомотивами технічного прогресу і джерелом капіталів. На цю ж роль дедалі більше претендували Південна Корея, Тайвань, Сінгапур. Однак членами АТЕС стали й такі бідні країни, як Папуа — Нова Гвінея, В'єтнам, Перу. Різниця в доходах на душу населення між найрозвинутішими і найвідсталішими країнами АТЕС становила наприкінці XX ст. 71:1, тоді як у ЄС-5:1.

Суспільно-політичний розвиток Словаччини у 1903 – 2005 рр. Словацька Республіка як суверенна держава існує з 1 січня 1993 р. Першим її президентом парламент обрав М. Ковача. Перед політичними силами постало питання розбудови національної державності. Специфіку партійно-політичної структуризації країни в перші роки незалежності обумовлювали своєрідні соціально-політичні наслідки сповільнення політичних та економічних реформ. Унаслідок того, що стара соціальна структура була розвалена, а нова формувалася повільно, інтереси суспільства та соціальних груп, крім національно-патріотичної державницької ідеї, залишалися маловизначеними, ідейно-суперечливими. Більшість словацьких партійно-політичних сил мали еклектичну ідейну платформу і спрощену внутрішню організаційну структуру. В країні склалася характерна тримірна розстановка політичних сил: праві (консерватори), центристи (ліберали) і ліві (соціалізуючі). Провідні політичні сили постійно еволюціонізували та трансформувалися.Соціально-економічний розвиток Словаччини у 1990 – 2005 рр. З 1990 р. у Словаччині, що входила до складу Чехословацької Федеративної Республіки, почався перехід від централізованої планової системи господарства до ринкової економіки. У 1990-1992 на аукціонах були продані 9500 малих підприємств, в основному роздрібної торгівлі і сфери обслуговування. До початку 1993 нараховувалося приблизно 16 тис. приватних підприємств, з яких 2 тис. були спільними акціонерними підприємствами, а 800 належали іноземним компаніям. Приватизація великих і середніх державних підприємств у 1993 проводилася шляхом випуску і продажу ваучерів.У 1991 намітилося зниження темпів економічного розвитку словацької економіки в результаті різкого зменшення зовнішньої торгівлі, переходу до ринкових відносин і майже повної відсутності припливу іноземних капіталовкладень.