62. Проаналізуйте особливості режиму “народної демократії” в Чехословаччині 1945-1948

У 1945-1946 роках, керівники низки компартій заявили, політичні та соціально-економічні перетворення, здійснені ході становлення та розвитку ладу народної демократії, ще носять соціалістичного характеру, але створюють умови до переходу у майбутньому до соціалізму. Вони думали, що це перехід може бути здійснений інакше, ніж у у Радянському Союзі, - без диктатури пролетаріату і громадянської війни, мирним шляхом. У першому з'їздіППР у грудні 1945 року було визнано, що за умови народно-демократичного ладу, що створює умови для подальшої боротьби робітничого класу й трудовому народу право їх повне соціальне звільнення, є можливість йти до соціалізму еволюційно, мирно, без потрясінь, без диктатури пролетаріату. Р. Дімітров бачив можливості “з урахуванням народної демократії та парламентського режиму на одного чудового дня можливість перейти до соціалізму без диктатури пролетаріату”. Керівники інших компартій також розглядали народно-демократичну влада як перехідну, що поступово переросте в соціалістичну. Проти таких поглядів не заперечував Сталін, що відбудеться влітку 1946 року у бесіді з До. Готвальдом визнав, що за умови, сформованих після Другої Першої світової, може бути інший шлях до соціалізму, необов'язково який передбачає радянську систему і диктатурупролетариату.

Незважаючи на активність комуністів, підтримку їх Із Москви, уряд Чехо-Словаччини в 1946-1948 рр. був коаліційним, і можливості для демократичного розвитку країни зберігалися. Проте вже 1947 р. в уряді виникли серйозні розбіжності після того, як СРСР відмовився дати згоду на участь делегації ЧСР у Паризькій конференції, присвяченій планові Маршалла. 20 лютого 1948 р. 11 із 26 міністрів, які репрезентували національних соціалістів, демократів, Народну партію, подали президентові прохання про відставку. Вони сподівалися, що їхня відставка приведе до падіння уряду К. Готвальда І призначення нових виборів. Але комуністи 25 лютого сформували уряд, який майже повністю складався з членів КПЧ та їхніх прибічників. У Братиславі ввечері 25 лютого було створено Центральний комітет дії Словацького національного фронту. Празький переворот 1948 р. знаменував установлення комуністичного режиму в країні на чолі з К. Готвальдом. Президент Е. Бенеш, літня і хвора людина, не зміг чинити опору і пішов у відставку. 14 червня 1948 р. президентом республіки було обрано лідера КПЧ К. Готвальда. Новий уряд очолив комуніст А. Запотоцький. Зберігши подобу багатопарійної системи, КПЧ практично повністю визначала розвиток країни. Новий режим придушував будь-які спроби опору, інакомислення. Проте в економічній площині Чехо-Словаччина в 50-х рр. розвивалася досить успішно. Дався взнаки той промисловий потенціал, що йогодержава мала ще з довоєнних часів, висока кваліфікація чеських робітників, досить значна допомога СРСР. Економічні успіхи (національний прибуток 1960 р. виріс проти 1948 р. удвічі) дозволили комуністам констатувати, що у Чехо-Словаччині збудовано "основи соціалізму", а конституція 1960 р. закріпила цей факт у своїх статтях. Країна дістала нову назву — Чехо-Словацька Соціалістична Республіка (ЧССР). КПЧ було законодавчо забезпечено привілейоване становище. Керівником країни в той період був А. Новотний.

63. Визначте загальні риси режимів “народної демократії^-” в країнах південних і західних слов'ян після завершення Другої світової війни.

У результаті перемоги над фа­шизмом у другій світовій війні в краї­нах Центральної, Східної і Південно-Східної Європи склалася нова по­літична ситуація. Визволення цих країн супроводжувалось віднов­ленням незалежності або зміною по­літичного режиму, там де вона збе­рігалась. У всіх визволених країнах утвердилось загальне виборче пра­во і багатопартійність, були прове­дені аграрні реформи, ліквідовано велике землеволодіння, націоналізо­вана власність колабораціоністів і фа­шистів. Лад, який утвердився в краї­нах Східної Європи, отримав назву народної демократії. Народна демо­кратія вважалась перехідним станом суспільства, яке відкидає тоталі­таризм і прагне демократичного іде­алу. До влади в цих країнах прийш­ли антифашистські сили — комуніс­тичні, соціал-демократичні, ради­кальні партії, у більшості країн об'є­днані в народні (національні) фрон­ти. Значну роль у народних фрон­тах відігравали комуністичні партії.

Пориваючи з фашизмом і авто­ритарними режимами, населення Східної Європи пов'язувало своє життя з демократією, пропонуючи різні модифікації цієї генеральної ідеї суспільного розвитку. В цих умовах комуністи, які займали крайні ліві позиції на політичній арені, зробили спробу з'єднати ос­новні положення марксизму з но­вими політичними реаліями.У міру того, як вирішувались загальнонаціональні завдання, між членами коаліцій Народного фрон­ту наростали протиріччя. Такий роз­виток подій був закладений при­родою народної демократії, яка була не представницькою, а «де­мократією за згодою». У процес утворення представ­ницької демократії втрутився Ра­дянський Союз. Радянська армія, що знаходилась на території Схід­ної Європи, істотно впливала на політичну ситуацію, забезпечую­чи могутню підтримку прокомуніс­тичним силам у цих країнах. Навіть там, де комуністи спочатку не мали переваги в парламенті (По­льща, Угорщина), завдяки радян­ському тиску вони контролювали важливі посади міністрів внут­рішніх справ, державної безпеки, збройних сил.

У той час, як комуністи корис­тувались підтримкою СРСР, а праві сили були дискредитовані в роки війни співробітництвом з фашиз­мом, центристські сили опинились в скрутному становищі. Західні де­мократії відмовились їх підтриму­вати і вони були розколоті й підко­рені комуністами. Коли почалась «холодна війна», спираючись вже на завойовані позиції і прямий тиск з Москви, комуністи легко і без кровопролиття встановили свою владу протягом 1947-1948 рр. Прийшовши до влади, компартії приступили до побудови соціаліз­му. Відбувалась прискорена націоналізація великої та середньої про­мисловості, здійснювались репресії проти союзників комуністів по На­родному фронту. У 1947 р. на на­раді комуністичних і робітничих партій радянське керівництво в особі Жданова і Маленкова зажа­дало від «братніх партій» здійснен­ня повної націоналізації, ліквідації коаліційних урядів, ліберальних і соціал-демократичних партій. Но­вий орган, утворений на нараді — Комінформбюро — вимагав визна­ти радянський зразок побудови соціалізму єдино можливим. В Угорщині, Румунії, Югославії, Ал­банії було ліквідовано багатопартійність. У Чехословаччині, НДР, Польщі, Болгарії різні політичні партії стають частинами керованих комуністами коаліцій. Вся повнота влади була сконцентрована в ру­ках виконавчого апарату, який практично злився з апаратом ком­партійним. З'явились місцеві «Ста­ліни». Тим самим, з демократією було покінчено, хоча при цьому формально зберігались конститу­ція, загальне виборче право, регу­лярно проводились вибори. В га­лузі економіки почалось проведен­ня індустріалізації й колективізації. Ринкова економіка була замінена плановою. Відбулась кардинальна зміна соціальної структури суспіль­ства. Зникли класи підприємців і значною мірою самостійність се­лян. Більша частина працездатно­го населення була зайнята в дер­жавному секторі.Індустріалізація в цих країнах, як і в СРСР, набрала форми переваж­ного розвитку важкої промисло­вості. Кошти на неї були отримані виключно завдяки націоналізації. Крім того, особливо на початковій стадії індустріалізації, штучно стри­мувалось споживання. Так держава отримала можливість акумулювати значні кошти і направляти їх на про­мислові інвестиції. СРСР взяв на себе постачання обладнанням, си­ровиною і енергоресурсами, підго­товку спеціалістів. Індустріалізації сприяло аграрне перенаселення, безробіття і можливість використо­вувати жіночу працю. Прагнення у багатьох соціалістичних країнах створити багатогалузеву важку про­мисловість перевищувало реальні можливості. Форсування індустріа­лізації породжувало обмеження споживання і падіння життєвого рівня. Це послужило однією з при­чин невдоволення і призвело до політичної кризи 60-х років.

У 1949 р. для ще тіснішого при­в'язування східноєвропейських країн до СРСР і прискореного проведення індустріалізації було створено Раду економічної взаємодопомоги (РЕВ).

Такі кардинальні зміни означа­ли, що в країнах Східної Європи відбулись революції, які за своєю суттю були соціалістичними, анти­демократичними. Позбувшись пра­вого тоталітаризму, країни Східної Європи опинились під контролем лівого тоталітаризму