- •Визначте історичне значення Великоморавської держави в процесі державотворення у західних слов'ян.
- •Охарактеризуйте особливості процесу феодалізації та становлення представницьких монархій у південних і західних слов’ян (хіі-хУст.)
- •Порівняйте розвиток середньовічних Сербії, Хорватії, Боснії та Словенії (кінець X- хУст.)
- •Прослідкуйте основні етапи і назвіть причини порівняно легкого та швидкого завоювання Балкан турками-османами
- •Внутрішня колонізація чехії та польщі у хііі-хіv ст порівняння
- •11. Дайте загальну х-ку правл. Карла 4 у Чехії в сер. 14 ст.
- •12. Причини,хід,наслідки Гуситського руху в Чехії
- •14. Причини,хід та наслідки боротьби Польщі із Тевтонським орденом 14-15 ст.
- •16. Порівняйте становище Чорногорії та Боснії і Герцеговини під владою турків-османів 16-18 ст.
- •17. Становище Хорватії у складі Австрійської імперії 16-18 ст.
- •20. Криза феодального кріпосництва і розвиток буржуазних відносин у чехії в др. Пол. 17- перш. Пол. 18 ст
- •21. Причини піднесення Польщі у 16-17 ст
- •28. Становище польських земель у складі Росії, Австрії, Прусії
- •29.Листопадове повстання 1830-1831 рр та 60 р. У Польщі
- •30. Промислова революція у Чехії.
- •31. Чеське національне відродження.
- •33.Визначте основні складові Східної кризи 1875-1878 рр. Берлінський конгрес 1878 р. І його наслідки.
- •36. Болгарська держава в останній чверті XIX- на поч. XX ст.
- •37. Проаналізуйте причини, хід та наслідки Балканських воєн 1912-1913 рр.
- •38. Охарактеризуйте основні альтернативи внутрішньополітичного розвитку чеських земель у др. Пол. Хіх-на поч. XX ст.
- •39. Південнослов'янські народи в роки Першої світової війни.
- •40/ Чорногорія, Хорватія, Словенія, Боснія, Герцоговіна в ході війни
- •41.Чеський і словацький національні питання у роки першої Першої світової війни
- •42. Втрати на надбання поляків у період першої світової війни
- •45. Чехословаччина у 20-30-ті роки між світовими війнами
- •48. Болгарія в міжвоєнний період
- •49.Утворення Королівства сербів, хорватів і словенців
- •51. Значення пакту Молотова-Ріббентропа для Польщі
- •52. Основні проблеми польсько-радянських відносин в роки другої світової війни
- •53. Напрями антифашистського руху на польськихх землях в роки дугої світ.Війни
- •54. Причини,хід,наслідки Варшавського повстання.
- •55. Особливості окупаційного нацистського режиму на чеських землях
- •56. Основні форми та особливості руху опору на чеських землях у пер. Другої світової війни
- •57. Становище Словаччини в роки 2 світової війни
- •58. Передумови,хід та наслідки Словацького нац. Повстання 1944-1945
- •59. Внут.Політ. Розвиток Болгарії в роки Другої світової війни
- •60. Окупація Югославії фашистами 1941 р.
- •61. Охарактеризуйте спрямованість Руху опору в Югославії і наслідки збройного повстання проти окупантів 1941-1945 рр
- •62. Проаналізуйте особливості режиму “народної демократії” в Чехословаччині 1945-1948
- •65. Охарактеризуйте особливості розвитку Югославії протягом 50-х-80-х рр. XX ст.
- •68. Охарактеризуйте причини та наслідки Чехословацької кризи 1967-1970 рр.
- •69. Проаналізуйте діяльність незалежної профспілки “Солідарність” у Польщі та її роль у запровадженні загальної демократизації наприкінці 80-х рр.
- •70. Проаналізуйте соціально-економічний та політичний розвиток Болгарії протягом 90-х рр. XX ст
- •71. Українсько-польські стосунки у 90-х рр. 20 ст.
- •72. Розпад Югославії
- •73. Перебіг збройних конфліктів на Балканах у процесі розпаду Югославії
- •74. Порівняйте основні напрями політичного та соціально-економічного розвитку Чехії та Словаччини у 90-х рр. 20 ст.
- •82. Революція 1905-1907 в Польщі
- •84. Проаналізуйте передумови, хід та наслідки II етапу промислової революції поч. XX ст. Та її вплив на розвиток Центрально-Східної Європи
- •88. Інтеграційні процеси у Європі у 90 р 20
- •89. Національне питання у постсоціалістичній Європі
60. Окупація Югославії фашистами 1941 р.
Система «нового порядку», яку насаджували окупанти по всій Європі, мала певні особливості в Югославії. Територію країни було поділено на дев'ять частин з порушенням усталених етнічних, економічних та культурних зв'язків між окремими землями. І хоча кожна окупаційна влада в захоплених частинах Югославії встановлювала свої порядки, суть їх була однакова. Окупанти протиставляли свою політику «сербському гнобленню» й видавали себе за «визволителів від сербського ярма». До сербського населення застосовували терор і примусове переселення. У першу чергу окупанти робили ставку на розпалювання національних суперечностей та зміцнення антисерб-ських настроїв.
Одним з головних знарядь у реалізації окупаційної політики стала проголошена 10 квітня 1941 р. в Загребі «Незалежна держава Хорватія» (НДХ). У свою чергу, сербська колабораціоністська верхівка також розпалювала міжетнічну ворожнечу серед населення, покладаючи провину за блискавичний крах Югославії та розгорнутий терор проти сербів у НДХ на всіх хорватів. Акт створення НДХ підтримало керівництво більшості хорватських партій, римо-католицька церква, лідери мусульман Боснії і Герцеговини. Частина хорватського населення сприймала утворення НДХ як певну реалізацію своїх давніх прагнень до утворення незалежної самостійної держави. Вже 15 квітня 1941 р. лідер хорватських усташів А. Павелич (1869-1959) сформував уряд. У травні були укладені угоди про кордони з Німеччиною та Італією, згідно з якими до складу НДХ ввійшли Хорватія, Славонія, частина Далмації, Срем, Санджак, Боснія і Герцеговина, що становили приблизно 40 % території та жителів колишньої Югославії. Хорвати становили половину населення, серби - третину, а мусульмани -12 відсотків.
61. Охарактеризуйте спрямованість Руху опору в Югославії і наслідки збройного повстання проти окупантів 1941-1945 рр
Югосла́вія (Jugoslavija, Jyгославиja) — федеративна держава, яка існувала у XX столітті на Балканському півострові, що у Південній Європі. Основними народами Югославії були серби, хорвати, словенці, босняки, македонці, чорногорці та албанці. Столицею Югославії був Белград.
Югославія виникла внаслідок падіння Австро-угорської імперії по завершенню Першої світової війни. Спершу ця держава була королівством, що об'єднало Сербію, Чорногорію і колишні австро-угорські землі Боснії, Хорватії та Словенії. Після Другої світової війни до влади в Югославії прийшли комуністи і вона перетворилася на союзну федеративну республіку, що складалася з шести республік і двох автономій. На початку 1990-их більшість цих республік проголосили незалежність від Белграда, що спричинило низку військових конфліктів, відомих як Югославські війни. З 1992 по 2003 роки у складі Югославії залишилися лише дві республіки і дві автономії.
Значного розмаху набрав народно-визвольний рух в Югославiї. З 1941 р. тут велись активні партизанські дії проти фашистів. Партизанський рух в Югославії був представлений загонами емігрантського уряду – четники (командувач Д.Михайлович) і Народно-визвольною армією Югославії (НВАЮ) під керівництвом комуністів на чолі з Броз Тіто. У 1943 р. було створено уряд нової Югославії – Національний комітет визволення Югославії на чолі з Й.Броз Tiто, на засіданні Антифашистського віче народного визволення Югославії, який було визнано країнами союзниками антигітлерівської коаліції. Партизанськi армiї формувались також в Албанії, Грецiї та Болгарiї. Значну роль у цьому процесі відігравали комуністи.
Четніки («Королівська армія Югославії на батьківщині» під командуванням Драголюба-Дража Михайловича, утворена влітку 1941 р.), переважно сербська.
Народно-визвольна армія Югославії (НОАЮ), під керівництвом комуністів на чолі з Броз Тіто. Визнана союзниками.
Антифашистське повстання влітку 1941 р. у Сербії та Черногорії було придушене. Створення партизанських армії, розгортання масової боротьби. До початку 1943 р. НОАЮ, яка нараховувала 320 тис. бійців, звільнила 2/5 території країни. Вирішальна битва в долині р. Неретви. Німецькі війська не змогли розгромити НОАЮ. У 1943 р. було створено уряд нової Югославії – Національний комітет визволення Югославії на чолі з Й.Броз Tiто, на засіданні Антифашистського віче народного визволення Югославії, який було визнано країнами союзниками антигітлерівської коаліції.