53. Напрями антифашистського руху на польськихх землях в роки дугої світ.Війни

Вже на початку війни склалися три основні течії визвольного руху. Перша – діюча регулярна армія. Друга – добровільні збройні загони, що складалися з цивільного населення та польських військовослужбовців, які переходили до партизанських дій. Третю течію опору становили різноманітні неорганізовані прояви громадянської непокори. Основними формами супротиву на початковому етапі були зовнішньополітична та військова діяльність еміграції, а також розгортання в окупованій країні підпільних політичних і організаційних дій. В цих умовах на перший план висувалося завдання національного звільнення, що вимагало широко об’єднання сил у боротьбі проти фашизму. Питання полягало лише в тому,, хто очолить визвольний рух, погляди учасників якого на форми, методи, засоби боротьби, на їх кінцеву мету та на союзників були різними.

Уже у вересні-жовтні 1939 року виникла перша підпільна військова організація «Служби перемоги Польщі». Наприкінці року почала формуватися урядова Спілка збройної боротьби. У міжнародних відносинах Польщу представляв створений у Франції генералом В.Сікорським уряд, який потім переїхав до Лондона. До його складу входили представники різних політичних сил: «Стронніцтво народове», «Стронніцтво праці», «Стронніцтво людове» та соціалісти. «Стронніцтво людове», яке вже на початку 1940р відновило свою партійну структуру. Пд. Тиском низових організацій керівництво людовців погодилося на створення військових формувань – «батальйонів хлопських» за допомогою яких вони планували самостійно завоювати владу в Польщі та відновити державність на основі конституції 1921р. Рух опору продовжувався в різних формах. Дуже поширеною була, наприклад, таємна військова підготовка шкільної молоді. Значний внесок у боротьбу з окупантами робило католицьке духовенство. У жовтні 1942 року командування АК створило керівництво диверсіями, до складу якої ввійшли різні існуючі диверсійні структури, а також харцерська організація “Сірі шеренги”. Як і раніше, всі дії АК підпорядковувалися головній меті – підготовці загального повстання, яке мало розпочатися за наказом з Лондона. В період серпня – вересня учасники повстання вели нерівну самовіддану боротьбу з регулярними частинами гітлерівської армії. Став заложниками політичних інтриг і амбіцій лідерів держави . Погано озброєні польські патріоти не мали ніяких шансів на успіх і були приречені. Але навіть сьогодні ведуться немало дискусій навколо Варшавського повстання, адже правда так і не прозвучала навіть через п`ятдесят років.

Повстання, яке розпочалося 1 серпня 1944 року у Варшаві, було у воєнному відношенні недостатньо підготовлено. Багато в чому не залежало від того, що приймаючи рішення про початок повстання у столиці Польщі проти гітлерівських окупантів, командуючий Армії Крайової Бур – Комаровський, делегат Я.-С. Янковський керувалися насамперед політичними міркуваннями – поставити перед фактом переходу влади у Варшаві до емігрантського табору. У дійсності ж виступ проти нацистів хоча й був відчайдушною акцією, скерованою певними політичними планами, переріс у народне повстання. Яке тривало два місяці й було героїчною кульмінацією польського руху опору