41.Чеський і словацький національні питання у роки першої Першої світової війни

Аж по першої Першої світової основний лінією у чеській політиці було збереження, з наступним перетворенням, Австро-Угорщини. Лише в переддень війни виникають різні проекти рішення чеського і словацького питань поза межами імперії. Будучи найрозвинутішими би в економічному й політичному плані, чехи прагнули стати політичним лідером нерівноправного слов'янського переважно монархії. Чеська буржуазія претендувала на рівні із німецькою і угорської буржуазією умови й можливості. Чеським лідерам загалом була властива достатня тверезість у виборі тактики політичних змагань, прагнення діяти з урахуванням поточної обстановки, озираючись на Відень.

Але з початком війни" вони виявилися перед необхідністю зробити вибір між двома можливими рішеннями чеського питання – у складі монархії або за межами її, з допомогою незалежної держави. До першого рішенню, поруч із аграрної партією, лідером яких булоА.Швегла (1873-1933), і партіями католицької орієнтації, схилялися спочатку і соціал-демократи на чолі зБ.Шмералем, які розраховували на демократичну еволюцію Австро-Угорщини.

Що стосується другого рішення, але серед його прихильників був єдності. Младочехи під керівництвомК .Крамаржа (1860-1937), розраховуючи перемогти держав Антанти посилення ролі Росії в у Європі, висували програму створення союзу слов'янських держав під скіпетром династії Романових.

По-іншому представляв майбутнє чеських земель лідер невеличкий партії реалістів Томаш Гарріг Масарик (1850-1937). Він виходив з неминучості поразки, і розпаду Австро-Угорщини Франц-Йосиф і створення її основі низки незалежних демократичні держави. Масарик більшою мірою орієнтувався ось на підтримку західних держав Антанти – Англії та Франції, а чи не Росію. Його однодумцем і учнем був Едуард Бенеш (1884-1948). До цього перебігу примикали і національні соціалісти на чолі зВ.Клофачем.

Словацька національна партія як одна з політичних напрямів у Словаччині орієнтувалася зберегти монархії. Аж по весни 1918 р. керівництво партії, було пасивно.Социал-демократическое і аграрне течії також дотримувалисяпрогабсбургской орієнтації. Лише Словацька народна партія (католицька характером),виделившаяся з Словацької національної партії, займала більш активної позиції, проте найрадикальніші проекти не йшли далі словацької автономії у межах Угорщини.

Розвиток визвольних змагань чехів та словаків в зумовлювалося передусім ходом бойових дій, міжнародним становищем й загальним станом справ у імперії Габсбургів.

Орієнтація в західний бік була ще такому широкому, як наприкінці війни. Здебільшого чеські політики вбачали у війні лише конфлікт німців, і слов'ян і ігнорували її імперіалістичний характер. Т.Масарик відстоював теза про боротьбу мілітаризму і теократії з демократією та гуманізмом. Ці настрої сприяли наростання неприязні і навіть антагонізму між чехами і словаками, з одного боку, і німцями і угорцями - з іншого, й у тилу, і фронті.

У листопаді 1915 р. у Парижі створили Чеський закордонний комітет, невдовзі з участю Е.Бенеша і словацького діяча МіланаШтефаника перетворений в Чехословацьку Національну Раду. У Парижі став видаватися ряд друкованих органівантиавстрийского руху Опору.

Опозиційно налаштовані стосовно Австро-Угорщини чеські угруповання поступово консолідувалися у еміграції, а й у самій Чехії. З 1815 р. функціонувала ЧеськаМаффия – досить розгалужена, але цього замало міцна підпільна організація. Вона поширювала антидержавницькі настрої і займалася збиранням розвідданих державам Антанти. Почалася координація що діяли еміграції чеських і словацьких угруповань. Важливим кроком цьому шляху стала угода Словацької Ліги і Чеської національної об'єднання на Клівленді (США) у жовтні 1915 р., у якому зафіксовано прагнення чехів та словаків в до створення федерації.

Восени 1916 р. з ініціативимладочехов і аграріїв між найбільшими чеськими політичними партіями було досягнуто згоди про координацію своєї діяльності. Близько десятка чеських політичних партій створили центри: Чеський союз (об'єднання парламентських фракцій у Відні) кінематографістів і Національний комітет у Празі як провідний політичний орган. Його головою став відомий політик і крупний підприємець, фінансистК.Маттуш, а секретарем – аграрійШвегла. Наприкінці 1916 – початку 1917 р. вони нарешті почали переговори з віденським урядом на кшталт колишньої лояльності.

Слід все-таки сказати, що умови війни заважали встановленню тісний зв'язок внутрішнім закордонним антиавстрійським рухом чехів, як і між чеської та словацької гілками національно-визвольної боротьби. Національний рух у Словаччині відставало за масштабом від чеського: словацька буржуазія і інтелігенція були нечисленні і лише частково мадьяризировані, словацький політичний табір піддавався жорсткішим переслідувань, сильним було вплив католицького духівництва, лояльного стосовно Габсбургам.