57. Строки і дати поставок в експортно-імпортних контрактах на машини та устаткування.

У контрактах можуть бути встановлені місячні, квартальні, річні терміни відвантаження. За деякими видами серійного ус­таткування на міжнародних ринках використовується так зва­не негайне постачання. Найчастіше такий термін постачання фіксується в контрактах на постачання запасних частин. По окремих товарах негайне постачання припускає відвантажен­ня товару у визначені терміни: до 14 робочих днів.

Щодо термінів постачання в контрактах мають обумовлю­ватися такі елементи: точне зазначення термінів, періодич­ність відвантажень (у разі квартальних або річних періодів), документ, що засвідчує дату відвантаження, санкції за можли­ве порушення термінів постачання. У контрактах фіксується, що до зазначеного терміну постачання устаткування має бути виготовлене, випробуване, упаковане і поставлене відповідно до базисних умов контракту. Датою постачання при морських відвантаженнях вважається дата чистого (без застережень)бортового коносамента або дата штемпеля на залізничній нак­ладній прикордонної станції (за умови франко-вагон — дер­жавний кордон). У контракті має бути зазначено, допускаєть­ся чи не допускається дострокове відвантаження товару (або може бути варіант, який передбачає дострокове відвантаження після одержання попередньої згоди покупця).

У разі порушення термінів постачання продавець сплачує штрафи, розмір яких має бути точно зазначений. Так, наприк­лад, можна зазначити, що продавець сплачує покупцю штраф у розмірі 1 % від вартості непоставленого в строк товару за кож­ний тиждень прострочення протягом перших чотирьох тижнів і 1,5 % від вартості за кожний наступний тиждень, але не більш як 10 % від вартості непоставленого устаткування. Якщо запізнен­ня у відвантаженні становитиме понад три місяці, покупець має право відмовитися від контракту або його частини. Як приклад необхідності детальних формулювань контракту можна навести таку умову: штраф за прострочення в постачанні буде стягуватися з рахунків продавця при оплаті їх покупцем або про­давець оплатить суму штрафу на першу вимогу покупця.

58. Особливості міжнародної торгівлі науково-технічними знаннями в сучасних умовах.

Обмін науково-технічними знаннями може відбуватися як на комерційній, так і на некомерційній основі (виставки, семінари, конференції).

Торгівля науково-технічними знаннями – це надання на комерційній основі іноземному контрагенту, результатів науково-технічної діяльності, які мають не тільки наукову, але і практичну цінність. На практиці такіоперації отримали назву “міжнародний обмін технологіями”.

Науково-технічні зв’язки (НТЗв) – це сукупність взаємовідносин науково-технічного, виробничого, валютно-фінансового та правового характеру. В основі цих взаємовідносин знаходиться обмін результатами наукових досліджень, технологічних розробок, найсучаснішого технологічного досвіду тощо.

Науково-технічні знання являються результатом науково-технічної діяльності, яка передбачає проведення наукових досліджень і дослідно-конструкторських робіт (НДДКР). Вони можуть відсторонюватися у власника або укладенням торгової угоди купівлі-продажу, або підписанням договору про їх використання на протязі певного періоду за певну винагороду.

Зміст операцій по торгівлі науково-технічними знаннями і полягає в передачі на комерційній основі іноземному партнеру результатів науково-технічної діяльності, що мають як наукову, так і практичну цінність. На практиці в даний час такі операції одержали назву міжнародного обміну технологією.

Розрізняють такі види переданої технології:

По-перше, знання й досвід, втілені в таких об'єктах промислової власності як винаходи, корисні моделі, промислові зразки, товарні знаки й інші об'єкти, захищені охоронними документами.

Критеріями охороноздатності винаходу являється новизна, винахідницький рівень і промислове використання. Ці критерії вводяться спеціальним законодавством і уточнюються в нормативних актах патентного відомства.

До корисних моделей відноситься конструктивне виконання засобів виробництва і предметів споживаних, а також їх складових частин. Інколи їх називають малим винаходом. Корисна модель, на відміну від винаходу, має два критерії охороноздатності: новизна і промислове використання.

До промислових зразків відносяться художньоконструкторське вирішення виробу, яке визначає його зовнішній вигляд. Промисловий зразок одержує правовий захист, якщо він являється новим, оригінальним і здатний до промислового використання (критерії охороноздатності в інших країнах аналогічні).

Під товарним знаком розуміють позначки, здатні відрізняти товари і послуги одних осіб (юридичних і фізичних) від однорідних товарів і послуг інших осіб. Правова охорона товарного знаку надається на основі його реєстрації на ім'я юридичної чи фізичної особи, що здійснює підприємницьку діяльність. В значенні товарних знаків можуть бути зареєстровані словесні, зображувальні, об'ємні та інші зображення чи їх комбінації.

По-друге, знання і досвід науково-технічного, виробничого, управлінського, комерційного, фінансового й іншого характеру, які використовуються в процесі науково-дослідних розробок, виробництва, реалізації й використання конкурентоздатної продукції, не захищені охоронними документами. Вони об'єднуються поняттям "ноу-хау".

В залежності від змісту, "ноу-хау" може бути конструкторське, технологічне, виробниче, управлінське, комерційне, фінансове.

Характерними рисами "ноу-хау" являються:

- науково-технічна й економічна цінність;

- практичне використання;

- відсутність прямого захисту в ролі промислової власності;

- повна чи часткова конфіденційність. "Ноу-хау" може передаватися в таких формах, як:

1) документація (креслення, схеми, керівництво, інструкції, специфікації, результати дослідів і їх протоколи, формули, рецепти і т.д.);

2) безпосередній досвід спеціалістів, які володіють ним і здатні його використати в певній галузі.

В сучасних умовах без знання "ноу-хау" в більшості випадків неможливо відтворити промислово освоєну нову техніку і тим більше неможливо її удосконалення, створення її наступних поколінь. Не маючи "ноу-хау" практично неможливо використовувати винаходи, права на які придбані в інших країнах у розробника (автора) цих винаходів. Тому "ноу-хау" сьогодні набуває значної цінності і може бути об'єктом купівлі-продажу.