14.Відображення соціально-економічних відносин, що склалися в Середньовічній Європі, в економічній думці того періоду.

15. Основні фактори становлення індустріального суспільства. Мануфактури.

Розклад феодального господарства був пов'язаний з такими процесами, як розвиток товарного господарства; посилення майнової та соціальної диференціації; формування великих капіталів і розвиток розширеного відтворення; перетворення феодальної земельної власності на об'єкт купівлі-продажу; використання найманої робочої сили тощо.

Значну роль у занепаді феодального господарства та становленні індустріального суспільства відіграло мануфактурне виробництво. Оскільки від ролі мануфактури в економічній структурі країн залежав розвиток їх у цілому, господарство XVI - XVIII ст. можна охарактеризувати як мануфактурне.

Мануфактура - підприємство, засноване на ремісничій техніці, поділі праці, вільнонайманій робочій силі. Це стадія промисловості, що історично передувала великому машинному виробництву. Існували два типи мануфактур - розсіяна (децентралізована) та централізована.

Розсіяна мануфактура, що розвивалася в основному в XVI - першій половині XVII ст., ґрунтувалася на сільських промислах і дрібному ремеслі. Робітники при даному типі виробництва, не зважаючи на їхню просторову відособленість, були пов'язані поділом праці: одні робили з сировини напівфабрикат, інші доводили його до необхідної кондиції.

Централізована мануфактура характеризувалася територіальною єдністю виробництва і утвердилася в другій половині XVII ст.

Мануфактури виникали в тих галузях, де рівень спеціалізації та технічного розвитку створював умови для реорганізації виробництва. Такі умови в XVI ст. були в сукняному виробництві, металургії, суднобудуванні, книгодрукуванні. Одночасно в промисловості зберігалося ремесло і дрібне товарне виробництво.

Передумови індустріалізації сільського господарства формувалися у трьох основних напрямах: створення буржуазних форм земельної власності, перетворення феодальної ренти на капіталістичну, зростання товарності.

Відбулися значні зрушення у сфері торгівлі, обігу розподілу. Просте товарне виробництво переростало в ринкове, поглиблювався міжнародний поділ праці, формувалися національні, європейський та світовий ринки товарів і грошей. З'явилися монопольні торгові компанії, вдосконалилися товарні біржі. Панівну роль відігравали Голландія і Англія. Європейські феодальні країни практично були вилучені зі світового ринку і перетворилися на країн-продавців продукції своїх аграризованих економік. Значну роль у процесі генези індустріальної цивілізації відіграли буржуазні революції в Нідерландах, Англії, Північній Америці, Франції.

16.Економічні передумови Великих географічних відкриттів.

У рамках цієї епохи дослідники звичайно виділяють два періоди.

- середина кінець XV – середина XVI ст. - період іспанських і португальських відкриттів в Африці, Америці й Азії, що включає найважливіші плавання Колумба, Васко да Гамори і Магеллана;

- середина XVI – середина XVII ст. період, основний зміст якого склали вражаючі досягнення росіян землепроходців на півночі Азії, англійські і французькі відкриття в Північній Америці, голландські відкриття в Австралії й Океанії.

Характер соціально-економічного й культурного розвитку Європи в ранній Новий час значною мірою визначали Великі географічні відкриття, які були зумовлені низкою причин.

Головними серед них були: невпинне зростання в Європі товарного виробництва, нестача цінних металів і коштовного каміння, зростання попиту на прянощі, а також прагнення європейських купців контролювати основні торгові шляхи. У зв’язку з розпадом монгольської держави припинив діяти караванний шлях із Європи в Китай та Індію через Середню Азію й Монголію. Турецькі завоювання в Малій Азії та на Балканах закрили шлях на Схід, а араби контролювали шляхи через Червоне море й Перську затоку. Отже, різко зменшилося значення Середземноморського басейну, через який в основному велася європейська торгівля зі східними країнами.

Великі географічні відкриття мали певні передумови: По-перше, вагомі здобутки в галузі мореплавства й накопичення географічних знань. Розроблено новий тип судна—каравелу, яка завдяки удосконаленій системі вітрила могла рухатися не тільки за напрямком вітру, а й проти вітру, досягаючи швидкості 22 км/год. По-друге, утвердження в науці думки про те, що Земля має форму кулі, а суша омивається єдиним океаном. Отже, пливучи на захід, можна дістатися берегів такої бажаної для європейців Індії та інших східних країн. По-третє, морська подорож у західному напрямку була можлива лише невідомим тоді Атлантичним океаном, який омивав країни Піринейського півострова—Іспанію та Португалію. Таке вигідне географічне положення сприяло тому, що ці країни почали першими освоювати незвідані океанічні простори.

Отже коротко підсумовуючи передумови ВГВ можна зробити такі висновки:

1. ВГВ – це європейське явище, прагнення європейської християнської цивілізації до постійного розширення, експансії.

2. Зміни в світогляді людини. Люди стали більш відкритими до зовнішнього світу, перестали боятися далеких невідомих країв.

3. Економічна вигода. Слабкий розвиток економіки Європи сприяв пошуку шляхів до швидкого збагачення. Захоплення турками Константинополю, і припинення торгових зв’язків з Сходом сприяло  пошуку нових торгових шляхів.

4. Перенаселення Європи. У Європі виникає надлишок населення, відбувається концентрація значної кількості людей, серед яких з’являється багато енергійних людей готових до пошуку нових земель та інших ризикових операцій.

5. Розвиток освіти, науки і техніки. Людство все більше переконується, що Земля куляста. Виникають технічні передумови для ВГВ.