36. Міжнародні економічні відносини в останній третині XIX – на поч. XXст.

У 1870 р. скориставшись франко-прусською війною, Росія відмовилася виконувати умови Паризького договору (1856) про заборону тримати на Чорному морі військово-морський флот. В 1871 р. в Лондоні відбулася міжнародна конференція, яка визнала це право. Це був успіх російської дипломатії. Надалі Росія лише прагнула зміцнити своє міжнародне становище. У літку 1875 р. спалахнуло повстання в Боснії та Герцеговині, яке започаткувало східну кризу. У квітні 1877 р. Росія, яка підтримувала визвольний рух балканських країн, оголосила війну Туреччині. В травні у війну проти Туреччини виступила Румунія. Наприкінці червня 1877 р. російська армія здобула столицю Болгарії місто Тирново. У липні вона захопила Шипкинський перевал, а в листопаді захопила фортецю Плевну. У грудні російські війська, які очолював Йосип Гурка визволили Софію. У січні 1878 р. росіяни перейшли Балканські гори. У битві під Філіппополем (Пловдив) турецьке військо було розбите. Згодом російська армія захопила Адріанополь. Лише втручання Англії та Австро-Угорщини врятувало Туреччину від повного розгрому. 19 лютого 1878 р. в містечку Сан-Стефано було підписано мирний договір, який передбачав створення автономного князівства Болгарії, визнання незалежності Румунії, Сербії та Чорногорії, передачу Росії Південної Бессарабії, а Румунії – Північної Добруджі, в Азії Росія отримувала міста Ардаган, Карс, Батум, Баязет. Англія та Австро-Угорщина були невдоволені договором і зажадали перегляду його умов. Росія змушена були погодитися на ці умови, оскільки вони погрожували їй війною. Влітку 1878 р. в Берліні відбулося засідання конгресу. Згідно із його рішеннями Болгарія була поділена на три частини, і лише Північна Болгарія отримувала незалежність. Територіальні здобутки Чорногорії та Сербії зменшувалися. Боснію та Герцеговину окупувала Австро-Угорщина. Англія отримувала острів Кіпр. У Закавказзі за Росією залишалися лише Карс, Ардаган і Батум.2. Утворення військо-політичних блоків7 жовтня 1879 р. у Відні було укладено австро-німецький союз. У 1881 р. було відновлено союз Трьох імператорів. Таким чином О. фон Бісмарк хотів щоб Росія зберігала нейтралітет. У 1882 р. Німеччина, Австро-Угорщина та Італія уклали між собою Троїстий союз. Відносини між Росією та Німеччиною дедалі загострювалися. Натомість відбувалося російсько-французьке зближення, а саме в економічній сфері. У 1887 р. Франція надала Росії значний кредит. У серпні 1891 р. між двома країнами було підписано консультативний пакт. У 1892 р. Франція і Росія підписали воєнну конвенцію, яку було ратифіковано у 1893 р. Вона передбачала взаємодопомогу обох держав у разі агресії з боку учасників Троїстого союзу. Тим часом англійські політичні кола усвідомлювали, що головна небезпека для Великої Британії іде від Німеччини. 8 квітня 1904 р. в Лондоні була підписана англо-французька угода Антанта ("Сердечна згода"). Згідно з нею Англія визнавала право Франції на Марокко, а Франція право Англії на Єгипет. У 1907 р. у Петербурзі між Росією та Великою Британією було укладено договір про розмежування інтересів впливу. Персія (Іран) поділялася на три частини: північна територія відходила до Росії, південна – до Англії, а центральна проголошувалася нейтральною зоною. Афганістан опинився в зоні інтересів Китаю. Тибет переходив під вплив Китаю. Англо-російська угода 1907 р. завершила формування Антанти у складі Англії, Франції і Росії.