- •1.Предмет та завдання курсу
- •2.Місце «Історії економіки та економічної думки» в системі наук.
- •3.Критерії періодизації історії економіки.
- •4.Періодизація та основні риси господарства первісного суспільства.
- •5.Господарство та соціально-економічні відносини у країнах Стародавнього Сходу.
- •6.Особливості східного рабства та його обґрунтування в економічних трактатах того часу.
- •7.Особливості рабства та розвитку господарства у Стародавній Греції.
- •8.Особливості рабства та розвитку господарства у Стародавньому Римі.
- •9.Основні риси та періодизація феодального господарства.
- •13.Торгівля і фінанси у середньовічній Європі
- •14.Відображення соціально-економічних відносин, що склалися в Середньовічній Європі, в економічній думці того періоду.
- •15. Основні фактори становлення індустріального суспільства. Мануфактури.
- •16.Економічні передумови Великих географічних відкриттів.
- •17.Основні положення меркантилістської теорії.
- •19.Соціально-економічні передумови і наслідки Нідерландської революції другої половини XVI- початку xviIст.
- •20.Аграрний переворот в Англії. Економічні причини і наслідки Англійської революції XVII ст.
- •22.Особливості ґенези індустріального суспільства у Франції. Соціально-економічні передумови і наслідки Французької революції кінця XVIII ст. Особливості соціал-утопізму.
- •23.Соціально-економічні передумови і наслідки війни північноамериканських колоній за незалежність. Утворення сша.
- •24. Промисловий переворот у Англії: передумови, хід, наслідки.
- •25. Промисловий переворот у Франції, його етапи та економічні наслідки.
- •27.Промисловий переворот в сша.
- •28. Економічні причини і наслідки громадянської війни у сша.
- •29. Прогрес науки, техніки і технології виробництва в останній третині 19 ст.
- •30. Монополізація економіки: причини та форми.
- •31. Відбиття процесів монополізації економіки в неокласичних економічних теоріях.
- •32. Економічні причини піднесення сша в останній третині XIX ст.
- •33.Економічні причини занепаду Англії в останній третині XIX ст.
- •34. Економічні причини занепаду Франції в останній третині XIX ст.
- •35. Становлення індустріального суспільства в Японії. Революція «Мейдзі».
- •36. Міжнародні економічні відносини в останній третині XIX – на поч. XXст.
- •3. Перші війни за переділ світу
- •4. Міжнародні кризи
- •37. Поява неокласичних економічних теорій, їх стисла характеристика.
3.Критерії періодизації історії економіки.
В історії економіки учені виокремлюють різні види періодизації: за історичними ерами та епохами, за суспільно-економічними формаціями, за стадіями економічного розвитку, за етапами науково-технічного процесу та ін. Щодо історії економічних учень, то виокремлені та проаналізовані такі підходи до періодизації: формаційний, історико-хронологічний, періодизація економічного аналізу Й. Шумпетера, парадигмальний. Водночас справедливо підкреслюється, що наведені підходи стосуються окремих важливих аспектів багатогранного розвитку економічного знання і, як правило, доповнюють один одного. Осмислення історії включає в себе її періодизацію. Періодизація – це установлення визначених послідовних етапів у розвитку суспільства. Що вважають початком всесвітньої історії в цілому й економічної історії зокрема? Час, коли зароджувалося людство (приблизно мільйон років тому назад), або час переходу до людської цивілізації в епоху палеоліту, час демографічних чи технологічно-економічних змін, можливо первіснообщинну суспільну формацію?
|
Давньоримські вчені Лукрецій Кар і Вітрувій вже дали наукову періодизацію, маючи деякі уявлення про прогресивний розвиток господарчого життя.
В історії розвитку господарства існують різні критерії її періодизації. Ідею важливої ролі промисловості та її підтримки на визначеному етапі історичного розвитку висунув німецький вчений-економіст Фр. Ліст у 1841 році у роботі "Національна система політекономії". В основу періодизації Фр. Ліст поклав домінуючий тип господарчої діяльності. одифікованому вигляді цю думку розвивав К. Маркс, який
заклав засади формаційного підходу до періодизації історії суспільства, ідею зміни способів виробництва у результаті розвитку протиріч між продуктивними силами та економічними відносинами. Єдність продуктивних сил та виробничих відносин – це спосіб виробництва. К. Маркс ввів п’ять суспільних способів виробництва:
первісне господарство; рабовласницький спосіб виробництва; фоеодальний спосіб виробництва; капіталістичний спосіб виробництва; комуністичний спосіб виробництва.
У періодизації К. Маркса вперше суспільство розглядалось як динамічна система, було дано пояснення механізму переходу від одного способу виробництва до другого, введено поняття цілі розвитку людства.
Сучасники К. Маркса вважали, що розвиток суспільства визначається засобом обміну, а не способом виробництва. снові періодизації суспільства російського історика-економіста Мечникова Л.І. знаходиться географічний фактор, зокрема водні шляхи сполучення.
Б. Гільдебранд (німецький економіст) використав для цього історію грошей. Вчені-економісти – дослідники господарства – брали за основу періодизації розвитку суспільства торгівлю, грошовий обіг, кредит, культуру, релігію тощо. Так, Є. Хентінгтон (американський вчений) брав за таку основу клімат, англійський вчений – А. Тойнбі – культуру та релігію. У другій половині XX ст. виникли концепції "індустріального суспільства" французького соціолога Р. Арона і "стадій економічного розвитку" американського соціолога У. Ростоу. Ці теорії дістали розвиток у теорії про постіндустріальне суспільство. Найбільш видатні її представники: Д. Белл, Р. Кан, 3. Бжезінський (США), Ж. Ж. Серван-Шренбер і А. Турен (Франція).
Теорії стадій вивчають цивілізацію як єдиний процес прогресивного розвитку, у якому розглядають стадії (етапи). Цей процес почався з розпаду первісного суспільства та переходу його частини в стан цивілізованості. Цивілізаційний підхід використовує більш широку ознаку як критерій періодизації, ніж при формаційному підході – сукупність матеріальних та духовних факторів. У світовому цивілізаційному процесі існує три основні стадії: доіндустріальна (аграрна), індустріальна, постіндустріальна
основу поділу всесвітньої історії на доіндустріальне (аграрне), індустріальне і неоіндустріальне суспільство покладено рівень розвитку виробництва, а також галузевий і професійний поділ праці. У концепції "постіндустріального суспільства" розглядається, що залежно від рівня техніки в суспільстві переважає "первинна" сфера – сільське господарство, "вторинною" є промисловість, а тепер воно вступає в "третинну" сферу послуг, де провідна роль належить науці й освіті. Кожна з цих стадій має специфічні форми соціальної організації: церква й армія – в аграрному суспільстві, корпорація – в індустріальному суспільстві, а університети – в неоіндустріальному. Значна роль відводиться також певним станам релігійних діячів і феодалів, бізнесменів, вчених і фахівців.