28. Економічні причини і наслідки громадянської війни у сша.

Громадя́нська війна́ в США 1861—1865 рр. — війна між північними штатами США і 11 рабовласницькими штатами Півдня, які відділилися від Сполучених Штатів Америки і повстали з метою збереження рабовласницького стану на території півдня США.Війна почалась з битви за Форт Самтер 12 квітня 1861 р. і закінчилась 26 травня 1865 р., коли останні війська конфедератів здалися. Під час війни відбулося близько 2000 битв. Ця війна була найбільшою за масштабом людських втрат серед усіх воєн, де брали участь США.Війна була логічним наслідком протистояння двох систем — рабства та вільної праці. Першу систему підтримували південні штати, політичною елітою яких були великі плантатори-рабовласники. Для суспільства Півдня характерними були расистські переконання. Ті види робіт, які виконували темношкірі, вважалися негідними білої людини, навіть бідняка. Північні штати навпаки: в їх конституціях рабство було заборонено. Основою сільского господарства там були вільні фермери. Увесь довоєнний час характеризувався намаганням південних штатів розширити територію рабовласництва за рахунок нових штатів. Так, наприклад, у 1820 р. був прийнятий, так званий, Міссурійский компроміс, що поділив территорію на захід від ріки Міссісіпі за паралеллю 36°30' с.ш. на дві частини — рабовласницька до півдня й вільна до півночі. На півночі прогресивна спільнота намагалася допомагати рабам: видавала антирабовласницьку літературу, організовувала нелегальну втечу рабів до вільних штатів.Міссурійський компроміс не усунув суперечностей, а лише відтягнув конфлікт між Північчю і Півднем. Позиції рабовласників щодалі стають сильнішими в конгресі і федеральному уряді, міцнішають вони і в Верховному суді США. Великий вплив там мала і партія рабовласників, так звана демократична партія.

З огляду на сприятливі обставини плантатори Півдня провадять через конгрес білль «Канзас — Небраска», за яким питання про долю цих нових штатів — бути їм рабовласницькими чи вільними — передавалося на вирішення населення цих штатів В 1857 році Верховний суд США прийняв рішення у справі негра Дреда Скотта, який, переселившись зі своїм хазяїном на Північ, вимагав, щоб його визнали вільним. Але Верховний суд США постановив, що переселення негра-раба у вільний штат не приводить його до звільнення. У 1854 році виникає республіканська партія, яку підтримували промислова буржуазія, фермерство, робітничий клас. Розвивається аболіціонізм — широкий рух за скасування рабства. І в 1860 році на президентських виборах перемогу отримав кандидат від республіканської партії, адвокат і публіцист, прихильник скасування рабства Авраам Лінкольн (1809-1865 рр.).

29. Прогрес науки, техніки і технології виробництва в останній третині 19 ст.

Індустріалізація в розвинутих країнах відбувалася на основі науково-технічної революції. Відкриття в галузі математики, фізики, хімії, інших наук сприя­ли технічному прогресові, створенню оригінальних машин, механізмів, приладів, які масово запрова­джувалися у виробництво. Найважливішим винахо­дом останньої третини XIX ст. було створення техні­чної лінії з виробництва, передачі і споживання електричної енергії. Це стало можливим після винаходу динамомашини (В. Сіменс — Німеччина, 1867 р.), генератора електричного струму (Т. Едісон — США, 1883 р.), трансформатора для передачі електрично­го струму на відстань (1891), електродвигуна. Роз­почалася електрифікація виробництва, транспорту і побуту. Парова енергія стала витіснятися електрич­ною. Були винайдені електрична плавильна піч (1877), електричне зварювання металів (1887), елек­трична залізниця — трамвай (1879), електрична лам­па (1886) та багато інших винаходів.

У 80—90-х роках було відкрито і вдосконалено використання інших видів енергії. Серед них виді­ляються винаходи двигунів внутрішнього згоряння — карбюраторного (Н. Отто, Німеччина, 1887 р.) та дизельного (Р. Дизель — Німеччина, 1893 р.).

У 80-х роках двигуни внутрішнього згоряння були вдосконалені. На їх базі німецькі винахідники Г. Даймлер і К. Бенц створили автомобіль, який мав велике техніко-економічне значення.

Відкриття в галузі виробництва хімічної продукції (синтетичні барвники, кислоти, фарбувальні, лікарські, парфумерні та інші вироби) дали поштовх для прискореного розвитку хімічної промисловості.

Велике економічне значення мали технічні вдос­коналення в металургії — конверторний спосіб ви­робництва сталі, впровадження мартенівських печей, які значно підвищували продуктивність праці.

Цьому сприяли також технічні і технологічні но­вації в металообробці. Був винайдений автоматич­ний револьверний верстат (США), вдосконалений токарний та інші металорізальні механізми.

Важливі вдосконалення були зроблені в технічній сфері легкої, поліграфічної та інших галузях про­мисловості (автоматичний ткацький верстат, ліно­тип, автомат для виробництва пляшок тощо).

Темпи технічного прогресу були вражаючими, їхні результати важко переоцінити. Технічні та техно­логічні відкриття різко підвищили ефективність праці, почалося масове виробництво товарів, знизи­лася їх собівартість.

Структурні зрушення останньої третини XIX — початку XX ст. зумовили зміни у галузевій структурі машинної індустрії. Її провідними галузями стало виробництво електроенергії, продукції органі­чної і неорганічної хімії, добувної, металургійної, машинобудівної, транспортної промисловості. Роз­вивалися нові галузі: сталеливарна, нафтодобувна і нафтопереробна, електротехнічна, алюмінієва, авто­мобільна.

Значне зростання продуктивних сил, виникнення нових капіталомістких галузей і нової технології вимагали істотного укрупнення виробництва, ство­рюючи для цього технічні умови. Так, нова сталели­варна технологія вимагала переходу від окремих дрібних доменних печей до великих заводів з по­вним металургійним циклом. Впровадження елект­роенергії замість пари дозволило збільшити розмі­ри промислових підприємств.

Але розширення виробництва вимагало великих капітальних вкладень. Тому якісно нові зміни відбувалися і в організації та управлінні виробництвом. Провідне місце належало товариствам на основі акціонерної колективної власності, завдяки яким залучалися вільні капітали. Посилився процес кон­центрації виробництва і централізації капіталу, що охопив усі розвинуті країни й основні галузі їхньої економіки. У промисловості, банківській сфері ви­никають і розвиваються монополістичні об'єднан­ня. Банки перетворюються на фінансові центри, що контролювали як грошовий капітал, так і промис­лове виробництво. Зрощення банківського капіталу з промисловим зумовило формування фінансової олі­гархії. Капіталізм вільної конкуренції почав пере­ростати в монополістичний капіталізм.