- •Історія розвитку групових методів психотерапії та практичної психології
- •Співвідношення понять групова психотерапія, групова психокорекція та психологічний тренінг.
- •Специфічні риси та основні парадигми групової роботи в психології.
- •Переваги та недоліки групової форми роботи в психотерапії.
- •Психологічні особливості психотерапевтичної групи.
- •Розмаїття психотерапевтичних груп.
- •Фактори (механізми) групової психотерапії.
- •Базові методи групової психотерапії.
- •Критерії классифікації психотерапевтичних груп.
- •10. Групп-аналитический подход и трансактный анализ в группе
- •11. Гештальт-подход в групповой психотерапии
- •12. Психодраматический и телесно –ориентированный подход
- •13Методи групової роботи в нейролінгвістичному програмуванні (нлп).
- •14.Загальне уявлення про етапи розвитку психотерапевтичної групи.
- •15 .Перший етап – начальний – підготовка групи.
- •16. Криза в розвитку тренінгової групи. Перехідній етап.
- •17.Етап усвідомлення.
- •18.Завершальний етап, переоцінка.
- •19.Підготовка та кваліфікація групового психотерапевта.
- •20.Вимоги до особистості психотерапевта.
- •21.Стиль роботи психотерапевта в групі.
- •22.Професійні навички групового психотерапевта.
- •24.Принципи організації психотерапевтичної групи.
- •28.Критерії ефективності роботи психотерапевтичної групи.
- •29.Опір роботі групи та його форми.
- •30.Проблеми групової психотерапії: переривання роботи, виключення учасника.
- •1. Причины, за которые ответственен сам участник
- •2. Причины, за которые ответственен терапевт
- •3. Причины, связанные с отношениями участника и терапевта
- •4. Причины, связанные с групповым процессом
- •31.Навички ефективної участі в групі.
- •32.Загальні етичні вимоги до групового психотерапевта.
- •33.Недобровільна участь в групі.
- •34.Інформування учасників.
- •35.Принцип конфіденційності в груповій роботі.
35.Принцип конфіденційності в груповій роботі.
(два ответа от двух людей кидаю оба, на выбор)
КОНФИДЕНЦИАЛЬНОСТЬ
Это краеугольный камень профессиональной этики психотерапии (а также и групповой). Терапевт группы должен постоянно подчеркивать требование конфиденциальности, начиная с предварительной беседы. Если выясняется, что кто-либо из участников нарушает данное требование, это должно стать предметом обсуждения в группе.
Вполне понятно, что участники хотят поделиться приобретенным в группе опытом с близкими людьми. Не считаются нарушением конфиденциальности случаи, когда участник рассказывает посторонним людям о том, чему он научился на групповых встречах. Но требование конфиденциальности нарушается, когда участник рассказывает другим людям, как учился и что конкретно происходит в группе. Также категорически запрещается делиться с кем-либо информацией о действиях других участников в группе или передавать раскрытые ими сведения о себе.
С другой стороны, требование конфиденциальности не является абсолютным принципом. В некоторых случаях терапевт группы не связан этим принципом:
Когда намерения или действия участника представляют опасность для него или для других людей.
Когда существует угроза насилия по отношению к детям.
Когда получено специальное письменное разрешение участника.
Вопрос конфиденциальности имеет определенные особенности в детских психотерапевтических группах (M.S.Corey, G.Corey, 1987). Родители могут интересоваться, о чем их дети говорят в группах. Терапевт отвечает за сохранение конфиденциальности, но вместе с тем не может не считаться с желанием родителей знать, что происходит с их детьми. Родителям можно рассказать о целях группы, а также в общих чертах о поведении детей в группе, но не следует раскрывать, о чем конкретно говорят дети. Желательно, чтобы в разговоре о ребенке в группе участвовал и он сам.
Принцип конфіденційності
-Інформація, отримана психологом у процесі проведення роботи, не підлягає свідомому чи випадковому розголошенню, а у разі необхідності повинна бути представлена ??у формі, що виключає її використання проти інтересів клієнтів.
-Особи, що у психологічних дослідженнях, тренінгах та інших заходах, повинні бути інформовані про обсяг і характер інформації, яка може бути повідомлена іншим зацікавленим особам і (або) установам.
- Участь учнів, вихованців, батьків, педагогів у психологічних процедурах (діагностика, консультування, корекція, психотерапія та ін) має бути свідомим і добровільним. (У випадках, якщо дитина не досягла 16-річного віку, згоду на його участь у психологічних процедурах повинні дати батьки або особи, які їх замінюють. )
-Психолог збирає і використовує лише ту інформацію про клієнта, яка необхідна йому для вирішення завдань, що визначаються планом його роботи та специфікою установи, де він працює.
-Якщо інформація, отримана від клієнта, запитується експертами (для вирішення питання про компетентність психолога під час його атестації), вона повинна бути надана у формі, що виключає ідентифікацію особи клієнта експертами. Для цього вся інформація про клієнта реєструється і зберігається з урахуванням суворої конфіденційності. (Вся психологічна інформація може заноситися в спеціальну карту, яка шифрується при реєстрації клієнта.)
-Звіти про професійну діяльність, результати досліджень та публікації повинні бути складені у формі, що виключає ідентифікацію особи клієнта оточуючими людьми.
-На присутність третіх осіб під час діагностики або консультування необхідно попередню згоду клієнта або осіб, які відповідають за неї (у разі, якщо клієнт не досяг 16-річного віку).
-Адміністрація освітньої установи, за завданням якого проводиться психологічне обстеження, повинна бути попереджена про те, що на неї поширюється зобов'язання збереження професійної таємниці. Повідомляючи адміністрації результати обстеження і свого ув'язнення, психолог повинен утримуватися від повідомлення відомостей, що завдають шкоди клієнту і не мають відношення до ситуації освіти.
-Психолог постійно підвищує рівень своєї професійної компетентності, знайомиться з останніми досягненнями в області психології.
-Психолог застосовує тільки надійні і валідниє методи вивчення психічних властивостей, якостей і станів особистості, сприяє застосуванню їх іншими.
-Психолог чітко визначає і враховує межі власної компетентності.
-В інтересах оптимального виконання свого завдання психолог співпрацює з іншими психологами і з представниками суміжних галузей науки.
-Психолог самостійно вибирає процедуру і методи обстеження. При необхідності психолог консультується з експертом у відповідній області (керівником методичного об'єднання, членом науково-методичної ради служби практичної психології та іншими фахівцями).
-Нові психолого-педагогічні програми, використовувані в повсякденному масовій практиці, затверджуються на обласному науково-методичній раді служби практичної психології.
-Психолог має право проводити аналіз використання психологічних методик педагогами та іншими учасниками освітнього процесу.
