Розділ 2. Аналіз і оцінка мита і митної політики україни

2.1. Характеристика та оцінка основних інструментів митної політики в Україні

Податок на додану вартість (ПДВ) - непрямий багатоступінчастий податок, що збирається з кожного акту продажу, починаючи з виробничого та розподільчого циклів і закінчуючи продажем споживачеві. Ряд товарів, послуг, видів діяльності частково або повністю звільняється від податку на додану вартість.

Слід зазначити, що податок на додану вартість є одним з бюджетоутворюючих джерел. Однак, надання численних пільг, особливий порядок оподаткування для деяких галузей промисловості і, в першу чергу, спрощена система оподаткування суб'єктів малого бізнесу призводили до невиправданого звуження бази оподаткування. Крім того, нестабільність і недосконалість чинного законодавства, використання вексельних розрахунків, давальницьких схем, а також незадовільне адміністрування знижували фіскальну функцію податку на додану вартість.

Базою оподаткування ПДВ при ввезенні товарів на митну територію України є договірна (контрактна) вартість, але не менша митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті, за винятком податку на додану вартість, що включаються до ціни товарів/послуг згідно із законом.

При визначенні бази оподаткування перерахунок іноземної валюти в національну валюту здійснюється за офіційним курсом національної валюти до цієї валюти, встановленим Національним банком України, що діє на день подання митної декларації для митного оформлення, а в разі нарахування суми податкового зобов’язання митним органом у випадках, коли митна декларація не подавалася, — на день визначення податкового зобов’язання. Для послуг, які постачаються нерезидентами на митній території України, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких послуг з урахуванням податків та зборів, за винятком податку на додану вартість, що включаються до ціни постачання відповідно до законодавства. Визначена вартість перераховується в національну валюту за валютним (обмінним) курсом Національного банку України на дату виникнення податкових зобов’язань. У разі отримання послуг від нерезидентів без їх оплати база оподаткування визначається, виходячи із звичайних цін на такі послуги без урахування податку.

З метою активного регулювання митних відносин в Україні та стимулювання вітчизняного виробника експорт звільнено від оподаткування ПДВ. Бюджетне відшкодування ПДВ, здійснюється протягом місяця після подання декларації. Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.

По суті, всі види відшкодування ПДВ — це бюджетне відшкодування, однак через специфіку механізму його здійснення під час вивезення (пересилання) товарів (робіт, послуг) за межі митної території України, таке відшкодування часто називають просто експортним. У разі виконання всіх визначених умов платник ПДВ має право отримати експортне відшкодування протягом 30 календарних днів після подання декларації з додатком 1 (Розрахунок експортного відшкодування).

Найбільш гостро на сьогодні стоїть проблема відшкодування експортного податку на додану вартість і це стосується не лише України. Вона викликана, перш за все, масштабними зловживаннями в цій галузі. Для країн Європейського Союзу вона набула загрозливого характеру. За підрахунками Європейської Комісії, обсяги незаконного відшкодування ПДВ досягають 60−100 млрд. євро. В Україні стали поширеними фіктивні зовнішньоекономічні операції, які супроводжуються фальсифікацією документів, використанням неіснуючих іноземних партнерів і, як наслідок, незаконним отриманням ПДВ з бюджету. Зрозуміло, що це викликає все більше нарікань на адресу податкових органів через велику заборгованість перед справжніми експортерами.

Акцизний податок — це непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених Податковим Кодексом як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції). Акцизний податок в Україні зазвичай встановлюється на високорентабельні та монопольні товари і в теорії вилучає частину надприбутків які отримуються від продажу подібної продукції. Оподатковуваним оборотом є вартість підакцизних товарів, що продаються виходячи з відпускних цін без акцизного збору. Перелік підакцизних товарів і ставки акцизу встановлюються ВРУ.

Під час їх ввезення акцизний податок має сплачуватися у національній валюті України. При визначенні бази оподаткування перерахунок євро, долара, рубля тощо здійснюється за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, встановленим Національним банком України, що діє на дату подання до митного органу митної декларації до митного оформлення. У випадку виявлення фактів ввезення на митну територію України алкогольних напоїв і тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка митні органи вилучають такі товари та подають відповідні матеріали до суду для винесення постанови про їх вилучення в дохід держави.

Акцизний податок не справляється з товарів (продукції), призначених для офіційного (службового) й особистого використання членами дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав, виходячи з принципу взаємності стосовно кожної окремої держави.

У випадку реалізації на митній території України підакцизних товарів (продукції), що були ввезені зі звільненням від оподаткування, акциз сплачується особами, які реалізують або передають у володіння, користування чи розпорядження такі підакцизні товари (продукцію), не пізніше дати такої реалізації одночасно зі сплатою ПДВ за ставками, що діяли на момент подання митної декларації при ввезенні підакцизних товарів (продукції) в Україну.

Не справляється даний податок і при ввезенні підакцизних товарів (продукції) за умови згідно із законодавством України розміщення їх у митних режимах: транзиту (при дотриманні умов, передбачених ст. 201 Митного кодексу та за умови здійснення заходів щодо гарантування доставки товарів (продукції); митного складу; знищення або руйнування; відмови на користь держави; магазину безмитної торгівлі; тимчасового ввезення; переробки на митній території України.

Не нараховується цей податок і за умови ввезення підакцизних товарів (продукції) з метою використання як сировини для виробництва підакцизних товарів (продукції) при пред’явленні органу державної митної служби ліцензії на право виробництва (крім виробництва нафтопродуктів).

Імпортувати тютюнову сировину можуть лише суб'єкти господарювання, які мають ліцензію на право виробництва з неї продукції, а також тютюново-ферментаційні заводи, що реалізують (передають) ферментовану тютюнову сировину виробникам або експортують.

Не потрібно платити акцизний податок у випадку ввезення підакцизних товарів (продукції), окрім алкогольних напоїв і тютюнових виробів, як міжнародної технічної допомоги відповідно до міжнародних договорів України, або в якості гуманітарної допомоги, наданої згідно з нормами Закону України «Про гуманітарну допомогу ввезення акредитованими державними випробувальними лабораторіями.

Подібна норма застосовується і до тимчасово ввезених в Україну товарів (продукції), призначених для демонстрації під час проведення виставок, конкурсів, нарад, семінарів і ярмарків, спеціальних виставкових заходів, якщо вони залишаються у власності нерезидентів та їх використання не має комерційного характеру.

Такі товари (продукція) пропускаються через митний кордон України без сплати податку під зобов’язання про зворотне вивезення у тому самому стані, в якому вони ввозилися. Мито є непрямим податком, що стягується з товарів, які переміщуються через митний кордон України, тобто ввозяться, вивозяться чи прямують транзитом.

Введення мита може переслідувати кілька цілей: фіскальні, економічні (захист вітчизняних товарів від конкуренції з імпортними), політичні. На відміну від інших податків, політика в сфері митного обкладання спрямована здебільшого на формування раціональної структури імпорту і експорту в умовах відсутності прямого втручання держави в регулювання цих процесів. Введення мита може мати на меті здійснення економічного тиску на відповідні держави чи надання їм режиму найбільшого сприяння з політичних мотивів. Як бачимо, фіскальне значення мита має другорядне значення. У мита є багато спільного з акцизним збором, але є і деякі особливості. І мито, і акцизний податок збільшують ціну реалізації товарів; ставки і мита, і акцизного збору диференційовані за групами товарів. Сплачується мито при переміщенні через митний кордон України. Перелік товарів, що підлягають митному обкладенню є набагато ширшим, ніж у акцизного збору. Особливістю справляння мита є також те, що контроль за правильністю та своєчасністю його сплати до бюджету здійснюють митні органи України, а не податкові органи.

Платниками мита є будь-які юридичні або фізичні особи, котрі здійснюють переміщення через митний кордон України товарів або інших предметів, що підлягають оподаткуванню згідно з чинним законодавством. Об'єктом оподаткування є митна вартість товарів або інших предметів, які переміщаються через митний кордон України або їх кількісні показники. При справлянні мита встановлена розгалужена система пільг. Так, наприклад, від сплати мита повністю звільняються:

— транспортні засоби, що здійснюють регулярні міжнародні перевезення вантажів;

— валюта України, іноземна валюта та цінні папери;

— товари, що підлягають оберненню у власність держави;

— товари та предмети, що стали в результаті пошкодження непридатними для використання, та багато інших.

Одним із найбільш поширених інструментів регулювання зовнішньоекономічної діяльності є ввізне (імпортне) мито. Відповідно до запропонованої класифікації митного тарифу мито на імпорт та ввізне мито за своєю економічною природою є еквівалентними поняттями. Воно нараховується на товари та інші предмети при їх ввезенні на митну територію країни. Основні цілі застосування імпортного мита - це:

— створення сприятливих умов для розвитку національного виробництва;

— регулювання конкурентного впливу іноземних товарів на ринок України метою встановлення добросовісної конкуренції;

— вплив на господарську діяльність і соціальну обстановку як складової механізму ціноутворення;

— формування раціональної структури споживчого ринку, яка ґрунтується на збалансованій пропозиції внутрішніх та зовнішніх ресурсів, а також на ескалації митного тарифу;

— захист окремих галузей економіки від можливого заподіяння їм суттєвих збитків від іноземних виробників;

— збільшення дохідної частини державного бюджету;

— структурній перебудові економіки України;

— сприяння оптимізації співвідношення експорту та імпорту держави, валютних витрат і надходжень, досягненню оптимального торговельного балансу;

— вирішення торговельно-політичних цілей у взаємовідносинах з іноземними державами, їхніми союзами та групами, тобто використання митного тарифу з метою поступок на міжнародних переговорах.

За економічним змістом і характером дії імпортне мито належить до вартісних ринкових регуляторів зовнішньоторговельного обороту, тобто як будь-який податок мито збільшує ціну товару і знижує Його конкурентоспроможність. Хоча імпортне мито - найпопулярніший захід системи економічного інструментарію регулювання зовнішньоекономічної діяльності, але часто його частка в структурі митних платежів не є найбільш суттєвою; так, нарахування з податку на додану вартість значно перевищують надходження з мита при ввезенні товарів. Визначити вплив мита на загальний рівень товарних цін у країні значно важче, ніж розрахувати підвищення цін на імпортні товари. Проте деякі автори, здійснивши такі розрахунки, доводять, що втрати споживачів від загального підвищення внутрішніх цін, яке було результатом застосування імпортного мита в економічно розвинутих країнах, у 4−5 разів перевищували суму стягнутого мита.

Нарахування суми мита на товари, транспортні засоби та номерні вузли до них, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України, здійснюється відповідно до Закону України від 13. 09. 01 р.№ 2681-III «Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України».

Нарахування суми акцизного податку при ввезенні громадянами на митну територію України транспортних засобів здійснюється відповідно до розділу VI Податкового кодексу. Нарахування суми податку на додану вартість при ввезенні громадянами на митну територію України товарів та транспортних засобів здійснюється відповідно до розділу V Податкового кодексу України.