6.Міфологія східнослов'янських племен

Вагомою складовою частиною світогляду стародавніх слов'ян була міфологія. Вищий рівень характеризується найбільш узагальненим типом функцій богів (ритуально-юридична, військова, господарсько-природна), їх зв'язком з офіційним культом. До вищого рівня слов'янської міфології належали два праслов'янських божества: Перун та Велес, Міфологізація історичної традиції приводить до появи міфологічного епосу. Героями слов'янського епосу виступають Кий, Щек, Хорив та їхня сестра Либідь, які вважаються засновниками м. Києва. До нижчого рівня слов'янської міфології відносяться різні групи неантропоморфної нечистої сили, духів, тварин, що пов'язані з усім міфологічним простором від дому до лісу, від чистого озера до болота. Це домовики, мавки, водяники, мара, кикимора, болотяники, криничники, очеретяники, польовики, гайовики, перелесники, чорти, дияволи тощо. Всі ці персонажі пов'язані з негативними явищами в житті людини, і вона різними способами їх позбавлялася, уникаючи зла. У цілому в культурі стародавніх слов'ян можна виділити дві групи релігійних вірувань: обожнення природи і культ роду. По-перше, для стародавньої людини вся природа була живою, населеною безліччю різних божеств. У відповідності з такими поглядами у людей з'являлися своєрідні свята і обряди, пов'язані з порами року та збиранням врожаю, в них був відображений хліборобський і скотарський побут наших предків. По-друге, стародавні слов'яни вважали, що всі дії і вчинки в їх житті супроводжують предки,. У ранній період історії слов'ян, як стверджують деякі вчені, постійних храмів і професійних жерців ще не було.напередодні запровадження християнства у слов'ян з'явилися місця для моління (капища) і професійні служителі культу (волхви). Релігійні вірування і міфологія стародавніх слов'ян стали культурним полем, на грунті якого поширювалось християнство, запроваджене в Київській Русі.

7. Літературні мови Київської Русі (в.В.Німчук)

Писемність у сх. Слов’ян з’явилась ще у 1 пол 9ст . до особливостей писемної ку-ри слід віднести утв 3 типів літ мови: церковнослов. Та близької до просторіччя давньорус. 1 писалася церковно-повчальна і житійна л-ра, близькою до розмовною велося ділове листування, складалися юр акти(«рус правда»), літописи, пам’ятки світської л-ри. («слово ополку ігоревім»). Обидві мови активно впливали на одну, взаємно збагачувалися. Обидві вони були близькі та зрозумілі народу і сам факт ведення богослужіння слов. Мовою гідно був оцінений « повістю временних лет». Писемна л-ра, чка сформ в КР на поч. 11ст. спиралась на 2 найважливіші джерела-усну народну творчість і христ традицію, що прийшла з сусідніх держав, насамперед з Візантії.у творах літераторів того часу широко викор героїчні приказки, замовлення і заклинання.від усної народної творчості древньої Русіу фольклорі укр. Народу збереглися найяскравіші зразки обрядової поезії-колядки й щедрівки. Вершиною усної нар творчості був героїчний билинний епос, що склався до10ст і розвивався в 11-13ст. головною темою билин київського циклу стала боротьба з іноземними загарбниками, ідея єдності величі Русі. Популярним жанром була житійна(апографічна)л-ра. Важливе місце зацмали житія святих-біографії духовних і світських осіб, канонізованих церквою. Входячи до складу христ держав, КР турбувалась про ств культу святих та їх життєписів. Отже, давньорус л-ра заклинала любити батьківщину, виховувати патріотизм і прагнення до виправлення недоліків су-ва, донесла до наших часів знання про добробут та життя наших предків, про їхню культуру , традиції,мову. Писемність та мова, які сформ в КР стали основою формування сучасної державної мови.