76. Сфера застосування в патопсихології Розуміння переносного значення прислів"їв і метафор.

Можна просто пропонувати випробуваному розповсюджені прислів"я і метафори для пояснення їхнього переносного значення. Є варіант цієї методики, коли для даного прислів"я потрібно знайти відповідну їй за значенням чи фразу інше прислів"я. Цей варіант допомагає тим випробуваним, котрі розуміють значення переносного значення, але утрудняються вербализовать що розуміється. Ще одна модифікація: серію табличок, на яких написані чи прислів"я метафори, співвіднести за змістом із фразами, яких по кількості набагато більше прислів"їв. Остання модифікація частіше використовується для виявлення порушень мислення по шизофренічному типі, а також при труднощях вербалізації переносного змісту, що розуміється, коли фраза полегшує пояснення.

77.Симптом, синдром, нозологічний діагноз.

Симптом-це психопатологічна ознака.

Класи:

1.позитивні-означають патологічну продукцію психічної діяльності(нові виникаючі дезадаптивні ознаки,які надбудовуються над психікою)-галюцинації,страхи,фобії,марення.

2.негативні-включають ознаки зворотної прогресуючої шкоди випадання,вади,дефекту певного психічного процесу(гіпомнезія,амнезія,гіпобулія,абулія,апатія).

Позитивні і негативні симптоми мають зворотнє пропорційне відношення,чим більше позитивних тим менше негативних.

Синдром-це строго формалізований опис закономірного поєднання симптомів,які пов’язані між собою єдиним патогенезом і співвідносяться з певними нозологічними формами.

Структура:простий-провідний лише один симптом,складний-2 і більше симптомів. Може бути:обов’язкові-обумовлені основними патогенетичними механізмами хвороби,додаткові-відображають тяжкість вираженості патологічного процесу,факультативні-повязані з модифікуючи ми впливами додаткових чинників і дозволяють виділити атипові варіанти основних синдромів.

Синдромокінез-розділ семіотики,що вивчає динаміку виникнення розвитку співвідношення і зникнення структурних елементів синдрому.

Синдроми можуть розвиватись етапно(непараксизмальні) і миттєво(пароксизмальні). По ступеню структурної завершеності:розгорнуті-структура досягає максимального ступеня вираженості,нерозгорнуті-синдромокінез обмежується одним з проміжних етапів і подальшого розвитку не відбувається.

Синдромотаксис-характеризує патогенетичну однорідність,особливості і порядок поєднань,мінливість,і швидкість чергування синдрома.

Найважливіші методологічні положення теорії діагнозу:

1.провідний симптом в рамках синдрому вростає сузір’ям інших симптомів,характерний для даного випадку захворювання,що відображає особливості патогенезу захворювання

2.будь якій нозологічній формі властиві певні синдроми і основні закономірності їх змін,що характеризують психопатологічний стереотип розвитку захворювання(синдромотаксис)

3.кожний синдром при конкретній хворобі має деяку специфічність клінічної структури і перебігу пов’язану з її патогенетичними особливостями

4.структура і перебіг синдромів содифікуються індивідуальними особливостями хворого при збереженні загального стереотипу-синдромокінезу і синдромотаксису.