- •Тема 1. Часові межі феномену глобалізації
- •1.1. Сутність глобалізації
- •1.2. Західні концепції теорії глобалізації
- •1.4. Хронологічні межі глобалізації в працях сучасних науковців
- •Тема 2: Сучасна методологія глобалістики
- •2.2. Еволюція концепцій глобалізації
- •2.3. Чотири державно-політичні платформи сучасного глобалізму.
- •Тема 3: Школи і міждисциплінарний статус глобалістики
- •3.1. Концепт глобалізації: історичний і міждисциплінарний аспекти.
- •3.2. Погляди на глобалізацію гіперглобалістів, скептиків та трансформістів
- •3.3. Основні школи сучасної глобалістики
- •1. Перша школа представляє концепцію «Межі зростання».
- •4. Четверта школа,
- •3.4. Міждисциплінарний статус глобалістики
- •Критична/радикальна антиглобалістська спрямованість
- •Тема 4: Становлення глобальної економіки
- •4.1. Сутність глобальної економіки та її становлення
- •4.2. Передумови та специфіка формування глобальної економіки
- •4.3.Транснаціоналізація і регіональна інтеграція як шляхи становлення глобальної економіки
- •Тема 5: Цивілізаційні виміри глобальних економічних процесів
- •5.1. Глобальні економічні процеси
- •5.2. Специфіка локальних цивілізацій
- •5.3. Цивілізаційна специфіка перебігу глобальних економічних процесів
- •Тема 6: Суперечності і дуалізм сучасного етапу глобалізації
- •6.1. Рушійні сили глобалізації
- •6.2. Суперечності та асиметрії економічної глобалізації
- •6.3. Дуалізм сучасного етапу глобалізації
- •Тема 7: Парадоксальна природа глобальних трансформацій
- •7.1. Сутність поняття «парадокс» і його прояви в економіці
- •7.2. Парадокс глобалізації за д.Родріком та іншими вченими
- •7.3. Особливості глобальних трансформацій в сучасному світі
- •Тема 8: Альтерглобалізм та його форми
- •8.1. Поняття антиглобалізму та альтерглобалізму в сучасній глобалістиці
- •8.2. Історія становлення і розвитку антиглобального руху
- •8.3. Цілі, завдання, принципи, види діяльності, програми альтерглобалізму
- •8.4. Перспективи розвитку альтерглобалізму: внутрішні і зовнішні суперечності антиглобального руху, проблема кінцевої мети і узгодженості дій
- •Тема 9: Глобальна економіка як прогностична реальність
- •9.1. Особливості сучасного стан у глобалізації та можливості її кількісного вимірювання
- •9.2. Глобальні фінансово-економічні кризи
- •9.3. Підходи, умови і фактори визначення перспектив глобалізації
- •9.4. Прогностичні сценарії розвитку глобалізації
- •Тема 10: Регулятивні механізми глобальної економіки
- •10.1. Сутність держави, її функції
- •10.2. Управлінські функції державної влади, варіативність механізмів державного управління у країнах
- •10.3. Трансформація функцій держави в умовах глобалізації
- •10.4. Глобальна інституалізація економічного розвитку
- •10.5. Регулятивний потенціал міжнародних економічних організацій
- •10.6. Роль суспільних інститутів в глобальних економічних процесах
- •Тема 11: Міжнародні стратегії глобалізації
- •Тема 12: Конкурентна стратегія розвитку України в умовах глобалізації
4.2. Передумови та специфіка формування глобальної економіки
Основними
передумовами глобалізації світової економіки є:
1) науково-технічні, які проявляються у широкому впровадження досягнень НТП у світове господарське життя, інновації по суті перетворюються у визначальну детермінанту економічного розвитку;
2) інформаційні – полягають у зростанні швидкості обміну економічною, фінансовою, технічною інформацією, що створює можливості оперативного, своєчасного та ефективного вирішення виробничих, комерційних та науково-технічних завдань, радикальній зміні засобів ділового спілкування з використанням глобальної інформаційної інфраструктури;
3) виробничо-технічні – полягають у різкому зростанні масштабів виробництва, розвитку міжнародних форм реалізації, насамперед, в межах територіально-виробничих комплексів транснаціональних корпорацій, якісно новому рівні розвитку транспортних засобів та зв’язку, який забезпечує швидке розповсюдження товарів і послуг, ресурсів та ідей;
4) економічні, які проявляються у небувалій досі концентрації та централізації транснаціонального капіталу, виникненні та розвитку організаційних форм, рамки діяльності яких виходять за національні межі, набувають міжнародного характеру, сприяють формуванню єдиного ринкового простору;
5) політичні – проявляються у відкритті державних кордонів, створенні регіональних інтеграційних угрупувань, підвищенні свободи пересування громадян, товарів, послуг, капіталів;
6) соціальні – які зумовлені ослабленням ролі звичаїв та традицій, соціальних зв’язків, подоланням національних обмежень, нівелюванням культурних особливостей та соціальною конвергенцією, що підвищує взаємодію людей в територіальному, духовному та психологічному відношенні, що інтенсифікує міжнародну міграцію робочої сили;
7) екологічні – обумовлені об’єднанням зусиль світового співтовариства, консолідацією ресурсів, координацією дій у вирішенні глобальних проблем, і, насамперед, екологічних.
Особливо значний вплив
на розвиток процесів глобалізації
справляють
новітні інформаційні та телекомунікаційні технології,
що перетворюються
з елементів інфраструктури
в чинник
економічного,
наукового та
культурного розвитку.
Головною матеріальною основою глобалізації є Глобальна інформаційна інфраструктура (ГІІ), складовими якої виступають
національні інформаційні інфраструктури (НІІ).
4.3.Транснаціоналізація і регіональна інтеграція як шляхи становлення глобальної економіки
Поділ праці на міжнародному рівні призводить до
інтернаціоналізації процесу відтворення
і залежно від його масштабів приймає форму
транснаціоналізації, тобто утворення міжнародних транс- і багатонаціональних корпорацій (ТНК і БНК), або
регіоналізаціїї, утворення міждержавних регіональних об’єднань.
Глобалізація світової економіки
характеризується
залученням нових суб’єктів
світогосподарських зв’язків.
На сьогоднішній день
головними суб’єктами глобалізації світового господарства є:
– транснаціональні корпорації та банки, яких налічується приблизно 60 тис. і які контролюють близько 30% світового ВВП, 70% міжнародної торгівлі, 80% прямих іноземних інвестицій і понад 90% трансфертів технологій;
– країни великої сімки (G7), які виробляють близько 55% світового ВВП і домінують у всіх формах міжнародних економічних відносин;
– регіональні інтеграційні угрупування, найбільш впливовими серед яких є близько 20 і які охопили всі континенти і субконтиненти;
– міжнародні організації, насамперед, універсального та спеціалізованого типу з глобальним характером діяльності, найбільш впливовими серед яких є ООН, МВФ, МБРР, ВТО, ISО та ін..
– великі міста, ВВП яких перевищує ВВП окремих країн і які концентрують фінансовий, виробничий, науково-технічний, інтелектуальний потенціал країн;
– національні держави;
– відомі особистості, які не є державними діячами, але які користуються великим впливом і авторитетом.
Важливим елементом глобалізації є
розгляд її як
багаторівневої ієрархічної системи.
Процес глобалізації можна розглядати
на трьох рівнях:
1) Глобалізація на рівні окремої країни
2) Глобалізація на рівні окремої галузі,
3) Глобалізація на рівні окремої компанії.
